"У зв'язку з масовими депортаціями буковинців до Сибіру?": чернівчани обурені можливими намірами Бойка створити портретну галерею голів Чернівецької обласної ради з 1940 року

Чернівецький художник Тарас Полатайко розкритикував наміри голови Чернівецької обласної ради Олексія Бойка облаштувати у станіх "будинку з левами" портретну галерею голів Чернівецької обласної ради починаючи з 1940 року - часу входження Північної Буковини до складу СРСР. 

"Бажання рагуля мати "партрєт маслом" коштом платників податків зрозуміле. Але чому починаючи з 1940?, - поцікавився художник мотивами, які спонукали владу до такої думки. - 1940 рік вибрали у зв'язку з масовими депортаціями буковинців до Сибіру? Відий теперішня "аристократія" веде родословну від перших совкових начальників області :). Суть у тому, що завдяки бажанню теперішнього рагуля на посаді мати портрет маслом за гроші платників податків, ми матимемо портретну галерею злочинців, які організовували масові депортації та розстріли буковинців". 

"А чи не краще було б скласти списки добрих справ, зініційованих і втілених у життя кожним із голів облради? Чомусь здається, що в багатьох із цих списків сторінки залишаться чистими. А ви кажете - портрети...", - долучилася до обговорення ініціативи журналістка Тамара Костенко-Юрій.  

Про ініціативу голови Чернівецької обласної ради Олексія Бойка започаткувати портретну галерею голів Чернівецької обласної ради, яку втілить в життя буковинський живописець, член Національної спілки художників України Юрій Гушкевич, повідомив журналіст-краєзнавець Юхим Гусар. 

За його словами, зараз митець вже активно працює над відтворенням образів керівників області. "Було б добре до її відкриття випустити біобібліографічний покажчик про життя і діяльність людей, які стояли біля керма державотворення нашого краю з дня створення Чернівецької області – 7 серпня 1940 року й до сьогодення", - запропонував Юхим Гусар. 

Чинний голова Чернівецької обласної ради Олексій Бойко прокоментував ситуацію, до якої привернув увагу Тарас Полатайко. 

ДОВІДКА

з книги журналіста Юрія Чорнея "Вернон Кресс. Життя під прикриттям". Розділи 24.Товариш «лаборант П.Демонт» та 25. «Cтолипінський вагон»  замість крісла дантиста: 

Нагадаємо,  разом з радянськими танками у червні 1940 року на Буковину їхали Чернівецький і Хотинський повітові комітети Комуністичної партії, виконкоми... Сюди експортували всю владу, крім низової. У селах, як правило, головами сільрад призначали найбідніших людей – і особливо тих, хто був пов’язаний із комуністичним підпіллям або постраждав від румунської влади. 

4 липня 1940 року рішенням ЦК КП(б)У був створений Чернівецький повітовий комітет партії, першим секретарем якого став Іван Грушецький. Тим же числом, 4 липня, Президія Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки затвердила склад Чернівецького повітового Виконавчого комітету на чолі з головою Володимиром Очеретяним. 

Постановою Чернівецького повітового Виконавчого комітету від 5 липня було затверджено Чернівецьку міську раду у складі 7 осіб. Члени цієї гібридної міської ради, а насправді звичайного виконкому, видавали постанови від імені неіснуючого органу представницької влади. Затвердженим головою Чернівецької міської ради газета «Радянська Буковина» називає Івана Зеленюка. (Інші джерела – Олексія Нікітіна). 

Формально склад виконавчого комітету Чернівецької міської ради у складі 11 осіб, в тому числі трьох місцевих мешканців, сформували лише наприкінці 1940 року. 13 грудня відповідне рішення ухвалив обком КП(б)У, яке 16 грудня продублював облвиконком. 

Керівні посади в новостворених органах влади посіли приїжджі партійні та радянські функціонери. Лише згодом до них потрапляли місцеві уродженці. Але першими особами призначалися вихідці зі сходу України та з Росії. У районах керівні органи  формувалися здебільшого так само. Зі 178-ми членів районних і міських виконавчих комітетів на початок 1941 року з місцевих був лише кожен п’ятий радянський функціонер. 

Владу організували за типовою для всього Радянського Союзу схемою. Одні й ті ж особи часто суміщали партійні посади із представництвом у виконавчих органах влади. Майже за рік роботи обласний комітет КП(б)У так і не спромігся провести вибори до місцевих Чернівецької міської та трьох районних у місті рад. 

«У Чернівцях була встановлена радянська влада, проте жодних рад, як таких, насправді не існувало, хіба що тільки на вивісках і бланках». Формально відділений від Компартії облвиконком несе таку саму відповідальність за репресії, як і керівництво партії в Чернівецькій області.

Масштабна операція вивезення «підозрілих осіб» обговорювалася на об’єднаному засіданні бюро Чернівецького обкому КП(б)У та ОБЛВИКОНКОМУ. Cпільну Постанову бюро Чернівецького обкому КП(б)У та Обласного виконавчого комітету «Питання проведення (13.06.1941 р.) виселення у віддаленні місцевості Радянського Союзу сімей зрадників батьківщини, поміщиків, фабрикантів, активних діячів контрреволюційних партій, великих торговців та інших контрреволюційних та кримінальних елементів по Чернівецькій області» ухвалили 8 червня 1941 р. Долю майна, що залишиться після виселення, обком КП(б)У та ОБЛВИКОНКОМ мали вирішити окремо.

На виконання цієї Постанови 13-15 червня 1941 р. «у віддалені райони СРСР» виселили 2279 сімей, або 7720 (інколи вказують 7729) осіб, з яких 604 − в основному батьків сімейств, − заарештували і відправили у табори НКВС, звідки ніхто із них додому не повернувся.

Загалом у 1940-1952 роках, за документально підтвердженими підрахунками, на Буковині репресували і депортували майже 24 тисячі громадян. (Приблизно стільки ж буковинців загинуло на фронтах Другої світової війни). Якщо говорити по районах (округлюючи цифри), то у Вижницькому – майже 3000, Герцаївському – 1400 людей, Глибоцькому – 2300, Заставнівському – 1900, Кельменецькому – 700, Кіцманському – 2200, Новоселицькому – 2000, Путильському – 1900, Сокирянському – 300, Сторожинецькому – 2300, Хотинському – 1400 і у Чернівцях – 2800 осіб.

Це досить великі цифри для нашої невеликої області. Історик Василь Ботушанський наголошує, що у цей перелік не увійшов жоден кримінальний злочинець (когось обікрав чи вбив). Йшлося лише про тих, які потрапили до списків, складених радянською владою, як її вороги.