У Чернівцях відновлять каплицю на кістках?

Каплицю святого Антонія, яка стояла поблизу костелу Храму Найсвятішого Серця Ісуса по вулиці Шевченка у Чернівцях, зруйнували ще у 1948 році. Ініціативна група парафіян має намір її відновити.

Згідно з усною традицією, якихось вояків, що загинули на фронтах Першої світової під час кровопролитних боїв за Буковину, тут справді ховали. Щоправда, не у самому костелі, а біля нього – ліворуч від центрального входу. Приблизно там, де нині будка газорозподільного пункту – на межі нинішніх скверу, що на вулиці Шевченка, та власне територією навколо костелу. Старожили також кажуть, що колись саме в цьому місці стояв пам’ятний хрест, напис якого сповіщав про військові могили. Кого-кого, а загиблих у тій страшній війні справді не бракувало.

Встановлена у закинутій підземній каплиці самого костелу Храму Найсвятішого Серця Ісуса меморіальна дошка недвозначно сповіщає: “Здесь захоронены 60 польских солдат, погибших в войну 1914 – 1917 г.г.” Чому саме польських і чому у підземеллі костелу, а не десь у більш придатному для цього місці – достеменно невідомо. Жодних документальних свідчень того, з чим саме тут маємо справу, відшукати поки що не вдалося.

Можна припускати, що друге перепоховання, якщо воно справді мало місце, а встановлена у підземеллі пам’ятна дошка – не звичайна імітація тодішніх вже комуністичних господарів краю, було здійснено у період з 1957 по 1963 роки. (Могло ж бути так, що могили солдатів просто зрівняли з землею, а на стіні замурованої каплиці встановили муляж, щоб заспокоїти громадську думку?) Тобто у той самий час, коли приміщення колишнього єзуїтського костелу переобладнували під архів, розбиваючи при нагоді скульптури та нищачи вівтарі. Саме тоді з території поблизу костелу прибрали пам’ятний хрест, що муляв очі нагадуванням про невідомих героїв, а заодно і розташовану у колишній каплиці “Святого Антонія” майстерню відомого у Чернівцях єврея-чоботаря Мошка, які заважали співробітникам КГБ з будівлі навпроти костелу “психологічно розвантажуватися” у сквері. Відтак, недовго думаючи, будку за одну ніч спалили, а вояків – перепоховали.