У Чернівцях відкриють оновлену австрійську пошту

У п'ятницю, 11 квітня, о 13.30 відбудеться урочисте відкриття оновленого операційного залу у приміщенні історичної будівлі Чернівецького поштамту «Укрпошти» (вул. Поштова, 6). У церемонії відкриття візьмуть участь: Міністр інфраструктури України Максим Бурбак, голова Чернівецької обласної державної адміністрації Роман Ванзуряк, секретар Чернівецької міської ради Ярослав Кушнірик, в. о. генерального директора «Укрпошти» Михайло Паньків, голова об’єднаної профспілкової організації «Укрпошти» Микола Стародуб, директор Чернівецької дирекції «Укрпошти» Ярослав Цюпак. Запрошуються представники ЗМІ.

З історії поштового зв’язку на Буковині

На вулиці Поштовій №6 у триповерховому, цегляному, мурованому приміщенні розташована Чернівецька дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» та Чернівецьке міське відділення зв’язку №2. Головний фасад споруди виходить на вулицю Поштову, бічний на вулицю названу іменем композитора Петра Ілліча Чайковського. Дана споруда є блискучим зразком віденської архітектурної школи останньої чверті ХІХ століття.

Монументальна споруда на вулиці Поштовій була збудована для розташування поштового-телеграфного відомства Буковини за проектом відомого австрійського архітектора та службовця австрійських залізниць Фрідріха Зеца.

Поштова справа була введена відразу після приєднання Буковини до Австрії. До цього часу основним засобом передачі інформації між далеким адресатами був усний переказ через мандрівних осіб. Населення краю було неграмотним, і тому будь-які письмові перекази ставали неможливими. Для гірського населення звістка передавалася за допомогою трембіти. Про важливі події у житті гуцулів (народження, смерть) сповіщалося виконанням певної мелодії. На віча також запрошувала трембіта. Про наближення ворога сповіщали чати – розташовані на певних відстанях високі споруди, на яких запалювали смолоскипи.

Спеціальна служба зв’язку була привілеєм урядовців, військової та цивільної знаті. З цією метою утримувалися кінні загони арнаутів з числа найманих албанців на чолі з чаушем-капітаном, які підтримували зв’язок коменданта Хотинської фортеці та Чернівецького старости з Яссами, Сучавою, Львовом та іншими містами.

У 1774 році голова військової адміністрації Буковини генерал Габріель фон Сплені вніс пропозицію про створення на шляху між Чернівцями та Семигородом спеціальних поштових станцій. Доставка листів здійснювалася військовим ординарцем. Проте кепський стан доріг часто був причиною затримки доставки кореспонденції.

Перше поштове відділення на Буковині вдалося відкрити наприкінці ХVІІІ століття. За словами Раймунда Фрідріха Кайндля «Першим цісарсько-королівським поштмейстером став колишній військовий каптернамус Йоганн Пауль Фогель з Відня, який потім згадується як власник земель на нинішній вулиці Поштовій. Він отримував за рік 150 флоринів заробітної плати, 37 флоринів 30 крейцерів квартирних та 104 флорини на доставку пошти. Поштовій справі Йоганн Пауль Фоґель присвятив себе після завершення служби у 2-му піхотному полку у Чернівцях. 1-го січня 1783 року у Чернівцях відбулося відкриття „справжньої пошти”. Як скромно все виглядало на початку, видно з того, що пошту до Снятина відправляли тільки кожної середи і неділі „рівно о 12 годині”. Але й через два десятиліття в напрямку Серету, Заліщиків і Снятина її відправляли тільки двічі на тиждень. Так само лише двічі на тиждень вона приходила з цих напрямків до Чернівців. Щоденне відправлення листів до Львова було запроваджене лише у 1834 році. До цього часу курсували тільки поштові вершники, а відтоді запровадили поштові карети, правда, спочатку в обмеженій кількості. Раніше посадові особи їздили переважно на „перекладних конях”... Перевезення пасажирів здійснювали з моменту їх запровадження поштові карети та „спеціальна пошта”, а ще візники, які, передовсім перевозили купецькі товари. Старі чернівчани ще добре пам’ятають криті вантажні вози, поряд з якими крокували візники, вбрані у сині сорочки, що спадали на штани. Супроводжували їх собаки... Раніше для передачі термінових повідомлень служили кур’єри, крім того сигнальні стовпи, котрі обвивали соломою та запалювали вночі».

Обіг Чернівецької пошти у 1851 році склав 200 тисяч листів та 30 тисяч посилок. В цей час, крім Чернівців, вже існували поштові відділення і станції, у Боянах, Кіцмані, Лужанах, місця поштових відправлень у Сторожинці, Вижниці, Садаґурі, Станівцях. На кожній поштовій станції був парк поштових карет і диліжансів зі зміною коней на 15-20 коней кожен. У цей час пасажирів перевозили каретами.

Значного розвитку набув поштовий зв’язок у другій половині ХІХ століття. Так, у 1854 році став до ладу світловий, а у 1863-му – електричний телеграф. Першого вересня 1866 року до Чернівців прибув перший поїзд із поштовим вагоном. У 1893-му році було встановлено телефонний зв’язок зі Львовом. Чернівці отримали стабільний зв’язок з Росією, Румунією та іншими європейськими країнами. Одним із важливих пунктів поштового обміну між Росією, Румунією і Австрією стала Цуренська митниця, де збігалися кордони трьох держав.

Приміщення пошти та телеграфу в місті Чернівці було збудовано завдяки старанням президента Буковини Фелікса барона Піно фон Фріденталя, який неодноразово піднімав питання про спорудження такої споруди перед Міністерством торгівлі. Згідно з законом № 94 від 10 червня 1886 року за згодою обох палат австрійського парламенту на будівництво приміщення пошти та телеграфу у Чернівцях було виділено з державного бюджету 150 тисяч флоринів.

Восени 1887 року Міністерство торгівлі оголосило конкурс на розробку проекту приміщення пошти і телеграфу у Чернівцях.

Проект споруди розробив старший будівельний інспектор австрійських залізниць Фрідріх Зец (Friedrich Setz). Народився 20 серпня 1837 року у Германнштадті у Семиградді (тепер Сібіу, Румунія) в родині архітектора, помер 26 лютого 1907 року у Відні. Після навчання у гімназії і вищій реальній школі вивчав архітектурну справу: у 1855-1859 роках політехнічному інституті у Відні, у 1859/1860 навчальному році у політехнічній школі у Мюнхені, у 1860-1862 роках навчався у Віденській академії образотворчого мистецтва. Потім працював рисувальником у ательє фон Ферстельса у Відні. У 1863-1872 роках працював як приватний архітектор та будівничий, у 1872-1874 роках - у будівельній дирекції Угорської східної залізниці у Будапешті (спочатку заступником, пізніше головою архітектурного відділу), у 1874 -1876 році став заступником голови будівельного відділу Австрійських залізничних ліній, де у 1876-1880 очолив фахове бюро зі спорудження багатоповерхових споруд, у 1880-1885 зайняв посаду старшого інженера Міністерсва залізничних ліній у Відні, а через деякий час став начальником відділу будівництва цього ж Міністерства.

Фрідріх Зец займався проектуванням та будівництвом поштових та судових установ у Відні, згодом став займатися плануванням і керівництвом спорудженням переважної більшості поштових і телеграфних відомств імперії. Для того, щоби повністю присвятити себе улюбленій справі у 1889 році перейшов у Міністерство торгівлі, де очолив бюро зі спорудження поштових споруд. Під його керівництвом на теренах монархії було споруджено 26 споруд поштових відомств. Серед міст, які звели такі споруди: Львів, Ольмютц, Ґрац, Трієст та ін. Проектуванням, фінансовими розрахунками та проведенням будівництва архітектор Зец займався особисто. Чернівцям також випала честь отримати поштове відомство, зведене за проектом Фрідріха Зеца і якось трохи прикро від тієї думки, що його ім’я невідоме чернівчанам і достойно не пошановане.

Після спорудження низки поштових відомств архітектор Зетц у 1901 році займався питаннями перебудови та розширення примішення Головного поштового відомства у Празі. Поштові відомства, збудовані за проектами архітектора відзначалися не тільки доцільним розподілом приміщень та відповідним внутрішним облаштуванням, а й ощадливим витрачанням виділених на будівництво коштів та оптимальним пристосуванням до відповідного міського ландшафту.

За свої заслуги перед державою архітектор нагороджений у 1884 році рицарським хрестом ордена Франца-Йосифа, отримав чин старшого будівельного радника та ін.

Фрідріх Зец став керівником будівництва Чернівецького поштового відомства зі сторони Міністерства торгівлі. В якості його заступника урядом було призначено цісарсько-королівського інженера Карла Чаппа, який став відомим завдяки збудованою ним у Сучаві спорудою приміщення цісарсько-королівського суду. Зі сторони замовника, роль керівника будівництва виконував чернівецький архітектор, міський будівничий Саломон Зальтер, який на той час прославився тим, що збудував кавалерійські казарми в громаді Жучка.

Міністерство намагалося визначити для такої складної в технічному плані споруди якнайкращих тогочасних спеціалістів, які мали досвід зведення подібних об’єктів.

1 вересня1887 року газета «Czernowitzer Zeitung» помістила кореспонденцію про нову споруду пошти. У ній ішлося про те, що вже виписані умови конкурсу для проведення будівництва поштового відомства у Чернівцях. Журналісти газети повідомляли, що мали нагоду бачити плани споруди і повинні запевнити жителів міста, що запланована до введення в експлуатацію до кінця квітня 1889 року споруда стане головною окрасою міста. Через три портали можна буде увійти до центральної зали, де всі необхідні у поштовій справі бюро матимуть свої віконечка. Приміщення матиме центральне опалення та електричне освітлення, що на теперішній час є тільки мрією (конкурс на кращий проект освітлення міста магістрат оголосив на початку 1894 року). Термін подачі офертів (пропозицій) від 17 вересня до 15 жовтня. Рішення про переможця конкурсу належить до компетенції Міністерства торгівлі.  Участь у конкурсі компанії „Центнер і Таубер”, яка вже багато років займалася будівництвом залізничних об’єктів у Австрії, зразу ж вирішила питання на користь фірми. Будівельні роботи виконували місцеві майстри. Роботи з тесання каменю – Карл Кундль, столярку – Хаїм Танненбаум, слюсарними роботами займався Франц Шустер, малярними – фірма „Ягода і Гудічек” та Макс Майснер, дах зробила фірма Нірнзе з Відня, внутрішнє облаштування взяв на себе Фрідріх Бормунд, бляшані роботи виконав І. Ґольдберґ. Чудові кахельні печі виклали майстри Гардмут і Купке, обидва представники фірми „Соломон Центнер і сини”. Годинники виготовив Шнайдер, світильники, дерев’яні стільці були доставлені з Відня.

За словами газети „Czernowitzer Zeitung” будівничі і архітектор (Фрідріх Зец, Карл Чапп і Саломон Зальтер) заслужили на похвалу і славу за своє творіння.

Нове приміщення пошти і телеграфу мало зі сторони вулиці Поштової 57 метрів, з бічної сторони вулиці Музичного товариства – 41 метр. Споруда триповерхова, збудована у стилі ренесанс, три бічні ризаліти, багате скульптурне оформлення верхнього поверху надали їй величного імпозантного вигляду. Будівля облицьована прямокутними каменями з грубо обтесаною опуклою лицьовою поверхнею. В центрі споруди, справа і зліва від середніх вікон – ніші, в яких вставлені статуї символи – торгівлі і ремесла. Другий поверх дещо простіший від першого. Завершує споруду головний карниз та мансардний дах з аттиком. Справа і зліва, як закінчення рустованих колон, розташовані обеліски. Над аттиком – годинник, а над – ним цісарський орел. Закінчується мансардний дах балюстрадою, де є стрижні для прапорів. Весь дах покритий червоним французьким шифером Безумовно споруда має спільну з віденським спорудами основу, адже проектована вона представниками віденської архітектурної школи. Тут дуже гармонійно поєдналася архітектура і скульптура, мансардний дах і застосування на даховому рівні скульптурних композицій. Споруда має аттик та фронтони, які урізноманітнюють загальне враження і підкреслюють значимість будинку. Місто отримало справжню архітектурну перлину, мистецький витвір, особливо значний і технічно.

Випробування освітлення було проведено у всіх приміщеннях споруди 31 жовтня – напередодні передачі будинку в експлуатацію комісією, що прибула з Відня.

Приміщення, у якому нині знаходиться Чернівецький поштамт, здано в експлуатацію 1 листопада 1889 року. Це, безумовно, була велика подія для крайового міста Чернівці. Про це ще задовго до відкриття писали  усі чернівецькі газети. Газета „Буковина” сповіщала: „Новий будинок пошти і телеграфу вже закінчено. Це, безперечно, є найкращий будинок у Чернівцях збудований відповідно свому призначенню.”

Газета „Bukowiner Nachrichten” (Буковинські новини) 27 жовтня цього ж року зазначала, що про зовнішній вигляд споруди та будівельні конструкції писала раніше, а зараз має намір розказати своїм читачам про внутрішній вигляд споруди. Будинок має три входи. З боку вулиці Поштової заходимо у просторий і дуже доцільно оформлений вестибюль. Тут є сім віконечок для прийому листів та посилок та одне – для прийому телеграм. Телеграми приймаються з 8 години ранку до 7-ї вечора. Всі приміщення, розташовані праворуч від вестибюлю, служать для подальшої обробки кореспонденції. Біля віконця прийому телеграм знаходиться книга, у яку записуються листи, що надійшли і забрані адресатами. Тут також вхід на другий поверх. Ліворуч – віконце для возової пошти. Возова пошта приймала грошові листи, цінні папери, коробки, скриньки, пакети кошики, та інше. Якщо посилки і листи перевищували вагу 250 грам, то треба було докуповувати марки. На одну адресу можна було надсилати три пакети. Плата за пересилку обчислювалася за вагою, віддаллю і вартістю посилки. З боку приміщення Музичного товариства знаходилися службові кабінети, кабінети для внутрішніх маніпуляцій, потім тут же був вхід на два боки до відділу возової пошти. На першому поверсі також знаходилися просторі касові приміщення, бюро прийому та видачі поштових грошових посилок та поштова ощадна каса. Листи грошові можна було посилати в урядових конвертах. Приватні конверти не повинні були мати ніяких обвідок, ліній. На адресній стороні мало чітко зазначатися рід грошей та сума. Виправлення та перекреслення не допускалися. Додатки грішми кріпилися так, щоб не пересувалися. Листи за кордон надсилалися в спеціальних конвертах. Грошові листи не пересилалися до Англії, при пересиланні до Росії гроші треба було обміняти на рублі.

На другому поверсі споруди пошти і телеграфу знаходилася зала, у якій на десяти столах стояли 20 телеграфних апаратів Морзе, праворуч від входу – кімната з телеграфними апаратами Юза. Тут також було безліч кабелів, підставок, пультів.

У 1889 році Чернівці отримали підприємство зв’язку світового рівня, з відповідним устаткуванням, апаратами для передачі і прийому електричних телеграфних сигналів проводовими каналами та спеціальними службами для приймання та доставки клієнтам телеграфних повідомлень. Телеграфні повідомлення отримувались у вигляді графічних знаків і записувалися у пункті їх прийому.

Ліворуч від входу у приміщення, на стіні висів електричний годинник, який регулювався точно за вказівками з Відня – спочатку щоденно, пізніше – раз на тиждень. Цей годинник, за словами газети „Czernowitzer Zeitung” приводив у рух всі інші 29 годинників споруди. Всією цією технікою керували старший інженер Рушіл та офіціал Вайх. На цьому ж поверсі, якраз навпроти зали засідань розмістилася Буковинська торгово-промислова палата, її вікна виходили на вул. Поштову. До цих приміщень прилягала кімната з батареями, кімната розсильних, кімната сторожа.

У приміщенні також розміщувалися дирекція пошти та телеграфу, та службова квартира голови – старшого управителя пошти та телеграфу.

В підвалі знаходилися калорифери, які обігрівали приміщення повітрям. Все було спроектовано і встановлено за найкращими світовими стандартами, тепле повітря подавалося на верхні поверхи спеціальними пристроями. Роботи виконала віденська фірма Вільгельма Брюкнера.

Отже, в кінці ХІХ століття Чернівці отримали споруду пошти і телеграфу, яка і сьогодні слугує цілям поштового зв’язку. Перед початком Першої світової війни було вирішено збудувати окреме приміщенн телеграфної станції, проте війна перешкодила можливості спорудити для телеграфу нове приміщення. Це було зроблено у румунський час, телеграф перебрався у новозбудовану споруду по вулиці Темпля (нині Університетська).

З 1969 по 2014 рік вулиця на якій розміщено будівлю Чернівецького поштамту іменувалася на честь Героя Радянського Союзу Олександра Худякова. За ініціативи колективу Чернівецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» 27 березня 2014 року Чернівецька міська рада відновила історичну назву вулиці – Поштова.

Згідно з розпорядженням № 261 від 5 серпня 1982 року приміщення поштамту визнано пам’яткою архітектури місцевого значення.

 Текст відмінника архівної справи, дослідниці історії Чернівців Марії Дмитрівни Никирси