У Чернівцях в парку «Жовтневий» восени запустять «Квітку надії» на згадку про феномен «Червоної рути 1989»
В Чернівцях у вересні в парку «Жовтневий» планують запустити AR-експозицію «Квітка надії» — модель сучасної інфраструктури для інституалізації історичної пам'яті про феномен «Червоної рути 1989».
У 1989 році у Чернівцях відбувся перший локальний фестиваль «Червона рута». Ця подія дала поштовх українським музикантам та дозволила їм вийти з тіні андеграунду, заснував цілу плеяду актуальних виконавців. «Червона рута-1989» стала важливим кроком до здобуття незалежності — саме тут, всупереч забороні, вперше після довгої радянської паузи публічно заспівали гімн України. Вплив фестивалю на становлення ідентичності українців, як нації, насправді неоціненний.
«Квітка надії» — це перша в Україні виставка під відкритим небом з елементами доповненої реальності, що відбудеться в Чернівцях. По місту розташують мапи з елементами AR в дотичних до подій фестивалю 1989 року локаціях. Вони вестимуть до парку, де розміститься експозиція прихованих історій про «Червону руту 1989». Фінальною точкою маршруту стане маловідома 3-я локація фестивалю 1989 року — галявина у парку «Жовтневий», де розміщувалася сцена української співаної поезії — кобзарства.
Проєкт реалізується КП «Парк Жовтневий» у партнерстві з ГО «Культурна платформа Закарпаття» та за підтримки Українського культурного фонду в рамках програми «Знакові події».
«Наша ГО спеціалізується на розробці інфраструктурних рішень для промоції локальних культурних ідентичностей. «Червона рута» — чудовий привід для того, щоб створити новий спосіб зацікавити людей дізнатись більше про визначні етапи становлення української державності», — розповідає Євген Забарило, керівник ГО «Культурна платформа Закарпаття».
«Мені особливо приємно, що в нас є нагода відновити історичну пам’ять про галявину, на якій я був у дитинстві одним з глядачів фестивалю. Тепер у чернівчан та гостей міста будуть комфортні умови для планування вільного часу та прогулянок територією парку «Жовтневий», — додає директор КП «Жовтневий» Юрій Воронка.
Основна мета проєкту «Квітки надії» — зберегти пам’ять та поширити знання про таке унікальне культурне явище, як «Червона Рута», що є невід’ємною складовою української самоідентифікації.
Сайт проєкту: http://flwrofhope.org
ДОВІДКОВО:
Понад 30 років тому, 17–24 вересня 1989 року, в Чернівцях відбувся перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута».
Свято тривало під пильним контролем КДБ, міліції та компартії. Втім, навіть їхня увага не завадила тому, що на пісенному святі прозвучав Гімн України і люди розгорнули синьо-жовтні прапори.
Фестиваль став не просто культурною подією, це був вагомий поступ українців у здобутті незалежності Української держави.
Як свідчать документи, які нині зберігаються у Державний архів Чернівецької області, організаційний комітет прагнув надати «Червоній руті» яскравого національного обличчя, відмінного від фестивалів популярної музики, що відбувалися в інших республіках і країнах. До складу журі входили відомі українські культурні діячі: народні артисти України Мирослав Скорик, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Ніна Матвієнко, керівник ансамблю «Ватра» Ігор Білозір, соліст Тарас Петриненко та інші.
У заході взяли участь 580 конкурсантів – молодих співаків і музикантів з усіх областей України, а також гості із зарубіжних країн. Це був свіжий ковток повітря в українській культурі – українська пісня зазвучала з новою силою. Гурти «ВВ», «Кому вниз»,«Брати Гадюкіни», «Тризубий Стас», «Гуцули», виконавці Віка Врадій, Марічка Бурмака, Андрій Миколайчук, Едуард Драч, Віктор Морозов, Василь Жданкін, Андрій Панчишин і багато інших збирали шквал оплесків.
У дні фестивалю проводили концерти, свята кобзарського мистецтва, виставки молодих художників, народних ремесел, свято пісні і музики на батьківщині композитора Володимира Івасюка в Кіцмані, а також відкрили меморіальну дошку на його будинку у Чернівцях.
Видатний український поет Дмитро Павличко у своєму виступі під час відкриття фестивалю представив «Народний Рух» України і передав вітання від цієї організації, а соліст «Київ-концерту» Тарас Петриненко двічі виконав авторську пісню про «Рух».
Органи влади протягом всього фестивалю намагались всіляко перешкоджати проявам української національної самосвідомості: забороняли пряму трансляцію концертів, вилучали символіку, затримували молодь, одягнену у жовто-блакитні кольори, вчиняли побиття учасників та гостей фестивалю на вокзалі, в місті та на стадіоні, забороняли збирати пожертви на «Народний Рух» України під час фестивальних заходів, вимикали мікрофони та з гучномовців заглушували спів «Заповіту» Тараса Шевченка, чим зривали заключний концерт фестивалю.
За документами Державного архіву Чернівецької області відомо, що у відповідь на ці дії, в знак протесту проти побиття, обшуків та вилучення національної символіки у гостей зі Львова органами КДБ і МВС, переможець конкурсу Василь Жданків виконав, вперше за пів століття, пісню-гімн «Ще не вмерла Україна», а Віктор Морозов проголосив відозву.
Народний депутат СРСР Леонтій Сандуляк виступив із заявою проти протиправних дій органів міліції, які чинили тиск на учасників фестивалю. Так, групу «Гроно», керівником якої був Тарас Петриненко, намагались виключити з концертної програми. Над трьома активістами «Народного Руху» України співробітники міліції здійснили жорстоку розправу.
Не зважаючи на утиски органів влади під час фестивалю, українська національна символіка переважала радянську: синьо-жовті прапори відкрито майоріли на всіх трибунах. Завдяки членам товариства «Лева», «Вертеп» та інших на вулицях міста лунали заборонені досі стрілецькі пісні і сяяв стародавній тризуб.
Фестиваль «Червона Рута» назавжди залишиться в пам’яті не лише буковинців, а й усього українського народу, знаменною віхою нашого національного відродження.
У 1989 році у Чернівцях не лише зазвучала україномовна пісня, заявили про себе українські музиканти, там сформувалося середовище людей, які згодом стали активними учасниками Революції на граніті, загалом протестного руху в Україні, люди, які формували громадську думку і творили українську культуру на початку 90-х років. Відтоді, за пропозицією громадськості, фестиваль вирішили зробити його традиційним і проводити один раз на два роки в різних областях країни.
У рамках всеукраїнського освітньо-культурного марафону #Наша_незалежність #Марафон_30 від Мінрегіон, ми сприяємо поширенню історичних фактів та матеріалів, які відіграли значну роль у становленні незалежності України.
