У Чернівцях у грудні цвіте магнолія, а в пригірках Буковинсько-Покутських Карпат – дика примула, яка розпускає квіт тільки рано на весні

Ну, здається, всього набачився за тривалий час своєї журналістики, відстежуючи зміни-переміни в царині Матері-природи. Але щоби так наприкінці першого місяця зими зацвіла дика примула – такого справді ніхто не пам’ятає. Це уперше. І хтозна, ще чим подивують нас зміни, які називаємо глобальними, а скоріш, катастрофічними. Бо на сьогодні тане вже вся Арктика, а північ Африки порошать сніги.

Обережно, наче в храмі святому, ступаю поміж квітом знаменитого шафрану Гейфеліва. Рясно розпустився на одному з виділів підгір’я. Хоча і дуже пізно, бо дотинала нестача вологи. А натішившись його привабами, підійшов до лісового озерця і буквально завмер: краєм бережка дріботіла тендітна трясогузка – та з перелітних, котра давно мала перезимовувати десь у теплих краях. Хтозна, чому залишилася та ще й в самотині. Із сумом спостерігаючи за пташиною, в душі помолив в природи сприятливого зимового літепла, яке зумовило й цвітіння дикої примули в Буковинсько-Покутських Карпатах.

Іван АГАТІЙ