Чернівчани і гості міста почули листи людей з Трансністрії, які так і не були прочитані тими, кому адресувались (+відео)

У рамках проекту "Тимчасова видимість" у Чернівцях відкрили трьохгодинну аудіо-інсталяцію на вулиці Барбюса, 25. Мистецько-історична акція присвячена темі Голокосту.  За допомогою приватних історій, закарбованих у листах, відправлених буковинськими євреями із Трансністрії у Чернівці організатори акції спробували донести до сучасних мешканців міста інформацію про трагедію, яку пережили їхні попередники.  Сучасні чернівчани не лише ходять по тих самих вулицях, якими ходили депортовані у Трансністрію. Дехто, швидше за все, навіть мешкає у квартирах, які на початку 40-х років займали ці люди. 

Через спеціальні пристрої чернівчани і численні гості змогли почути двадцять листів людей, котрі так і не були прочитані тими, кому адресувались. Листи прочитали наші сучасники: українською, німецькою, румунською та англійською мовами. 

 01 - Переправа евреев, депортируемых из Буковины или из района Хотина, на плотах через Днестр в Транснистрию. В окрестностях Могилева-Подольского, Украина. Июнь, 1942 (Фото:  Яд Вашем.) 

 02_ Евреи из Буковины или района Хотина ждут плот, на котором их переправят в Транснистрию. Рядом с местечком Отачь (Атаки) на Днестре, Бессарабия. Июнь, 1942 (Фото:  Яд Вашем.)

 03_Переправа евреев, депортируемых из Буковины или из района Хотина, на плотах через Днестр в Транснистрию. В окрестностях Могилева-Подольского, Украина. Июнь, 1942 (Фото:  Яд Вашем.)

  ДОВІДКОВО: 

 «У директивах рейхкомісара «Остланда» Лозе від 13 серпня 1941 зазначено, що євреєм є той, серед дідусів чи бабусь якого є один або два євреї і «він належить або належав до членів єврейської релігійної громади ... або перебуває у шлюбі з євреєм або єврейкою...», – йдеться у історичній довідці комплексу Яд Вашем. – Під час підготовки до нападу на Радянський Союз були створені 4 айнзацгрупи, щоб розстрілювати євреїв і комуністів. Начальник айнзацгрупи D штандартенфюрер Олендорф підтвердив під час слухань на Нюрнберзькому процесі: «У наказах вимагалося знищити євреїв і політкомісарів тобто вбити їх».

У серпні 1941 року Румунія отримала під своє управління територію між Дністром і Південним Бугом південніше Жмеринки, названу Трансністрією (буквально – Задністров’я). Диктатор Йон Антонеску відразу знайшов застосування новій провінції – перетворив її на місце депортації євреїв Бессарабії і Північної Буковини – територій, які Румунія повернула собі в липні 1941 року.

Депортація євреїв з Північної Буковини, уцілілих після масових вбивств, здійснених айнзацгрупою «D», почалася взимку 1941/42 року. Їм було оголошено, що це – покарання за те, що в 1940 році вони вітали радянські війська, стріляли в спину відступаючим румунським військам і брали участь у радянізації. Румунські солдати вигнали зі своїх будинків євреїв і під конвоєм погнали їх за Дністер. Десятки тисяч померли по дорозі від голоду, холоду або ж були розстріляні.

Людей депортували в табори в долині Південного Бугу: Богданівка, Доманівка, Акмечетка, Березівка та інші. Адміністратор району Модест Ісопеску наказав розстріляти всіх євреїв у таборах, де почалася епідемія тифу. Взимку 1941-42 років в таборах долини Бугу було вбито 70 000 чоловік. У північній частині Трансністрії: у Могилеві-Подільському, Тульчині, Ямполі, Шаргороді, Жмеринці та інших містах румуни створили гетто за польським зразком. В'язнів євреїв використовували на важких роботах, піддавали їх жорстоким знущанням, розстрілювали.

Тим не менш, у Трансністрії євреїв вижило набагато більше, ніж в гетто, які перебували в зоні німецької окупації: румунська влада в меншій мірі, ніж німецька була віддана ідеї знищення євреїв; українське населення менше боялося румунських репресій і тому більше допомагало євреям. Багато вціліли завдяки тому, що існувала можливість контрабанди продовольства.

У 1942 році Антонеску, втративши впевненість у перемозі Німеччини, пом'якшив режим в гетто і робочих таборах Трансністрії, а в 1943 році, після Сталінграда, навіть почав повертати в Румунію дітей-сиріт. Всього в Трансністрії було знищено понад 200 000 євреїв, не рахуючи убитих німцями в 1941 році. З них 75 000 - вислані, загиблі при депортації, в'язні таборів та гетто ... З євреїв, які перебували в Трансністрії, вижити вдалося не більше третині».