У Чернівцях прокоментували провал переговорів про об'єднання між УПЦ КП та УАПЦ

На прохання прес-служби Патріархії Української Автокефальної Православної Церкви, Преосвященний Герман, єпископ Чернівецький і Хотинський УАПЦ, дав коментар з приводу великого резонансу у ЗМІ, викликаного повідомленнями про зупинення на невизначений термін роботи комісій по діалогу УАПЦ з УПЦ КП. 

Єпископ Герман : « Я глибоко вражений коментарями прихильників Київського Патріархату на сайті УАПЦ, та в інших інтернет-виданнях, присвяченим повідомленню про припинення переговорного процесу між УАПЦ і УПЦ КП.

Єпископ Чернівецький Герман дав коментар прес-службі Патріархії УАПЦ.

Ті, котрі ще вчора підписували заяву про те, що потрібно забути і простити одне одному колишні образи – сьогодні виливають тони багнюки на УАПЦ, нашого Предстоятеля і єпископат… Де Ваша, шановні, братська любов ?

Не так давно архієреї УПЦ КП приходили до нас на Архієрейський Собор, обнімали нас усіх, «солодко говорили і м’яко стелили», а сьогодні готові розтоптати і розіп’яти…Складається тверде враження, що як дехто ненавидів саме слово “Автокефалія” колись, так само ненавидить його і сьогодні.

Нашу Церкву-Мученицю нищили вже не раз, але ми з Божою допомогою вистоїмо!

Прес-служба Патріархії УАПЦ // Uaoc.Net

Звернення Священного Синоду
Української Православної Церкви Київського Патріархату до архієреїв, духовенства і віруючих УАПЦ щодо об’єднання(ухвалено на засіданні Священного Синоду 13 грудня 2011 р. під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета)

Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Священний Синод Київського Патріархату з сумом вимушений сповістити вас – Предстоятель УАПЦ митрополит Мефодій та голова комісії для ведення діалогу про об’єднання митрополит Андрій своїми діями втретє за останнє десятиліття зірвали процес об’єднання УПЦ КП та УАПЦ в єдину помісну Православну Церкву.

Перша спроба об’єднання була здійснена у 2000-2001 рр., коли у Константинополі в резиденції Вселенського Патріарха був підписаний «Симфонітікон», продовженням якого були домовленості на зустрічі у Тернополі. Однак ці домовленості не привели до об’єднання, бо Предстоятель УАПЦ митрополит Мефодій та деякі інші архієреї поставили умовою об’єднання відставку Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Така сама вимога була висунута і у підсумку другої спроби діалогу, що відбувався восени 2005 р.

Що означає ця вимога для Київського Патріархату і чому наша Церква не погоджується на неї?

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет має найбільший досвід архієрейського служіння – 50 років, найбільший досвід керівництва Українською Церквою, перебуваючи 45 років на Київській кафедрі. На своєму Соборі у жовтні 1995 р. наша Церква майже одноголосно обрала його своїм Предстоятелем. Він користується великою повагою в суспільстві, завдяки його керівництву протягом останніх 16 років Київський Патріархат зріс і продовжує зростати кількісно і якісно.

Нам же фактично пропонують обміняти нашого Патріарха на архієреїв Автокефальної Церкви. Тобто – вони прийдуть тільки тоді, коли Патріарх Філарет піде. Чи є нашій Церкві хоч найменший сенс погоджуватися на це?

І це пропонують нам ті, хто вже був у Київському Патріархаті та займав у ньому досить високе становище! Митрополит Мефодій у 1995 р. був керуючим справами УПЦ КП, митрополит Андрій був у 1992-95 рр. постійним членом Священного Синоду. Більшість нинішнього єпископату УАПЦ є колишніми священиками Київського Патріархату, які пішли з нашої Церкви заради отримання єпископства.

Відповідально заявляємо і наголошуємо на тому, що заради церковного об’єднання Київський Патріархат готовий забути будь-які минулі непорозуміння і суперечки. Доказом цього є те, що у складі нашої Церкви рівноправно звершують своє служіння архієреї та священики, які були посвячені в УАПЦ.

Але Київський Патріархат не буде заради об’єднання виконувати багатолітню мрію Московської патріархії, яка в будь-який спосіб, в тому числі руками згаданих діячів УАПЦ, прагне відсторонити Патріарха Філарета від церковного служіння.

Ми добре пам’ятаємо про фіктивне «об’єднання» УАПЦ і частини УПЦ КП, яке під патронатом тодішньої влади заради втілення цієї мрії владики Мефодій та Андрій намагалися провести у жовтні 1995 р. Цей план, будучи вчасно викритим, провалився. Але, щоби підсолодити поразку, вже за кілька тижнів було оголошено і широко розрекламовано «початок переговорів» між УАПЦ і УПЦ МП, які з боку УАПЦ очолив той таки митрополит Андрій. Цими переговорами намагалися створити враження, що «об’єднавчий процес» в українському Православ’ї успішно йде, але єдиною перешкодою на його шляху є особа новообраного Київського Патріарха.

Цей «переговорний процес» з перервами триває від листопада 1995 р., тобто вже понад 16 років. Які ж його плоди? Вони звелися лише до того, що обидві сторони знайшли порозуміння в осудженні особи й діяльності Предстоятеля УПЦ Київського Патріархату. Ніяких інших плодів цей «діалог» так і не приніс.

Проте Священному Синоду відомо, що деякі архієреї УАПЦ прямо заявляють: краще піти в Московський Патріархат, ніж об’єднуватися з Київським. Напевне, якби не позиція духовенства та віруючих їхніх єпархій, вони би так і вчинили.

Діячі УАПЦ полюбляють критикувати Київський Патріархат і особливо – його Патріарха. Безперечно, конструктивна критика завжди корисна, вона допомагає виправляти помилки, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить. Але подивіться, що ці критики самостійно збудували за цей же час?

Кількість парафій УАПЦ з середини 1990-х років практично не зростає, а існуючі зосереджені переважно в Галичині. Не маючи ані серйозних духовних навчальних закладів, ані монастирів, через брак власних кандидатів на єпископів раз за разом рукопокладають в УАПЦ лише тих, хто з різних причин пішов з Київського Патріархату. З року в рік УАПЦ трясуть скандали між її архієреями.

Все це – не тимчасові негаразди, а постійний стан буття УАПЦ. Так було і п’ять, і десять, і п’ятнадцять років тому. За стільки років нинішній Предстоятель УАПЦ з однодумцями не змогли навести ладу в своїй хаті – але наполегливо, в один голос з Москвою, осуджують особу і діяльність Київського Патріарха та домагаються його відставки як умови об’єднання.

Всі ці факти промовисто свідчать, що насправді ані митрополит Мефодій, ані його однодумці не бажають об’єднання і ніколи на нього не погодяться. Не для того вони пішли з Київського Патріархату в 1995-му році.

Дорогі брати і сестри!

Ми переконані, що серед ієрархів УАПЦ, її священиків та віруючих є щирі українські патріоти. Але їхнім патріотизмом досі користуються одиниці, які за рахунок прославленого імені Автокефальної Церкви облаштовують свої справи.

Тому ми закликаємо всіх, хто щиро прагне до церковного об’єднання – продовжити діалог на єпархіальному та парафіяльному рівнях. Умови такого об’єднання прості й зрозумілі: взаємне визнання таїнств, збереження за кожним архієреєм та священиком керування тими єпархіями і парафіями, які на даний час є у його підпорядкуванні.

Справа об’єднання – у ваших руках! І нехай добрим починанням допоможе Господь!

Закликаємо на вас Боже благословення!

МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ І СОКАЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ

МИТРОПОЛИТ РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ЄВСЕВІЙ

АРХІЄПИСКОП МИКОЛАЇВСЬКИЙ І БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

АРХІЄПИСКОП БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ

АРХІЄПИСКОП ДОНЕЦЬКИЙ І МАРІУПОЛЬСЬКИЙ СЕРГІЙ

АРХІЄПИСКОП ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ АНТОНІЙ

ЄПИСКОП ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БОРИСПІЛЬСЬКИЙ ЕПІФАНІЙ

ЄПИСКОП ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ І БУЧАЦЬКИЙ НЕСТОР

ЄПИСКОП ПОЛТАВСЬКИЙ І КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ФЕДІР