У Чернівцях молилися перед іконою з мощами святого Максима за мир в Україні

6 вересня 2014 року, минуло 100 років з дня мученицької кончини святого Польської Православної Церкви Максима Горлицького (Сандовича), українця, християнського подвижника, богослова, який віддав своє життя за святу православну віру.

         

У цей день в університетському храмі Трьох Святителів м. Чернівці відбулася архієрейська літургія та молебень перед іконою з мощами святого Максима за мир в Україні.

    
З благословення Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета та на запрошення зав. богословського відділення філософсько-теологічного факультету Чернівецького Національного Університету прот. Миколая Щербаня богослужіння очолив викладач Богословського відділення архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор у співслужінні викладача Волинської Православної Богословської Академії архієпископа Чернівецького і Кіцманського Онуфрія та кліриків храму.

      

       

     

     

       

   
З благословення Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета владика Онуфрій за Божественною літургією звершив дияконську хіротонію над студентом 6 курсу Богословського відділення Володимиром Петруком, головою парафіяльної ради релігійної громади 12 апостолів м. Чернівці на котрого покладено послух будівничого храму.

     

На запричасному виголосив проповідь клірик храму – прот. Миколай Лагодич.

          
Наприкінці Літургії з проповіддю до присутніх звернувся архієпископ Нестор: «Життя священомученика Максима – зразок для наслідування, особливо для священнослужителів. Він твердо стояв за Святе Православ’я, віддавши за нього своє життя. Був сміливий, непохитний та незламний. Зараз, толерантність часто призводить до того, що православні соромляться зізнатися, що вони православні. Треба ж захищати свою віру від гонінь, від тих, хто ганьбить Христа. Якщо угоджанння іншим людям важливіше за спасіння – віри тоді немає. Господь все бачить і знає. Віруюча людина ніколи не залишається без його заступництва. Диявол ж продовжує працювати, нав’язуючи людям слабким у вірі, або ж у взагалі без неї, любов до гріха. Нехай Господь за молитвами священомученика Максима допоможе нам утвердитися у вірі, достойно пройти життєві випробування і прийти до Царства Небесного. Нашим девізом повинні бути слова: «Господь та Україна». Господь бачачи нашу любов до нього допоможе нам твердо стоячи у православній вірі будувати сильну  духовну державу».

      

            

          

       

      

      
На завершення архієпископ Нестор від імені Святійшого Патріарха нагородив церковними орденами благодійників, які активно долучаються до розбудови Київського Патріархату на Буковині.

 

О святий священномучениче Максиме! Нескінченного блаженства причасником нині на небі Ти є, де безпосередньо лик Христовий у славі споглядаєш і благодаті Його сповнений. Цього ради бачимо Тебе захисником ображених і стражденних, тому тепло благаємо Тебе: моли Господа і Бога нашого Ісуса Христа наповнити серця людей любов'ю до церков їх і твердістю, щоб міцно тримають віри батьківської та не окаменіли серця їх, щоб не напали на них хвилі єретичні і не звабили їх, щоб розтерзати, нехай не спокусять їх підступи і лукавства демонські зійти з шляху праведного в безводне принадливе бездоріжжя.

Отче, Богом возлюблений! Піднеси руки твої до Всевишнього і моли Його дарував нам мир і благоденство, щоб не питали нечестиві: де є Бог їх? Твоїм бо мужнім сповідництвом став ти великим молитовником за всіх хто пам'ять твою святу вшановує і до чесних мощей твоїх прикладається. Ти ж моли Христа щоб Він дарував нам мир і помилував души наші.

Амінь.


Божим Промислом посланий був єси на гору Почаївську, / де навчився правді віри православної, / і істинне вчення в місті Житомирі пізнав, / як хоробрий воїн Христовий у батьківщину свою повернувся. / За Православ'я і рід твій вінець мученицький прийняв ти, / тим же й батьківщину свою в Православ'ї утвердив; / Священномучениче Максиме, / моли Христа Бога / щоб спастися душам нашим.


Мучеництво твоє, отче Максиме, / рід наш просвітило і до віри Православної скерувало. / Житіє твоє Христу Богу поклавши, / муки зазнав і страждання в ув’язненні; / нині ж молися за нас / і за землю свою до Христа Бога нашого.    

 

прес-служба Тернопільської єпаріхії