У Чернівецькому ВУЛИЧНОМУ університеті представлять незмінний календар

07.06.2012, 14:25

На початку літа в Чернівцях розпочинається новий освітній проект під назвою Вуличний Університет. З 2011 року він функціонує у Сімферополі, Феодосії та Хмельницькому. У квітні 2012 місцеві активісти організували ВУ у Львові, тепер дійшла черга і до Чернівців. В додатках та за наступним посиланням знаходиться історія еволюції ідеї Вуличного Університету від його створення в Санкт-Петербурзі до наших днів та маніфест чернівецького ВУ: http://vk.com/streetuniver_cv

9 червня відбудеться перша зустріч ВУ з буковинським фізиком Олександром Макарчуком, який розповідатиме про винайдений ним незмінний календар. Деталі за посиланням: http://vk.com/streetuniver_cv_1

МАНІФЕСТ

Вуличний Університет — це відкрита платформа для обміну досвідом та знаннями, для обговорення актуальних проблем, яка базується на принципах самоосвіти та спрямована на сприяння розвитку людини. ВУ позиціонує себе як опонент традиційної освіти, яка так чи інакше нав'язує студентам мисленнєві шаблони і заганяє їх у певні рамки. Вуличний Університет натомість створений з переконанням, що освіта має допомагати людині становлюватися і розвивати самостійне мислення. Заняття ВУ проходять в парках, скверах та інших неформальних місцях під відкритим небом — ця практика є частиною культури творення міського публічного простору, який є також необхідним для самовираження.

На даному етапі Університет має наступні цілі:

віднайти дослідників, викладачів, активістів, суспільних діячів, письменників, підприємців тощо, досвід яких у власній сфері діяльності є унікальним та безцінним для молоді;
створити дієздатну мережу зацікавлених, мислячих людей, які є відкритими до нових форм освіти та готові підтримувати культурно-просвітницькі проекти у власному місті;
налагодити зв'язок між мистецькими організаціями, академічною спільнотою та громадськими рухами для їх ефективної співпраці з метою обміну досвідом роботи та координації спільних дій;
відродити традиції самоврядування молоді, яку об'єднує бажання сформувати альтернативне поле розповсюдження критичної думки.

Теми, до яких звертається Вуличний Університет можуть стосуватися будь-яких новітніх тенденцій, тобто бути адекватними сучасному суспільному попиту. Це: студентський та громадський рух, міжнародний та вітчизняний досвід альтернативних освітніх практик, актуальні художні та дослідницькі процеси, авангардні форми творчості, тощо. Через широке поле зацікавлень Університету легше виділити ті якості, яких потрібно уникати при виборі теми — це абстрактність, обмеженість (банальність) та академічність.

Університет пропагує свободу форм самовираження, тобто передбачає певний рівень інтерактиву та налагодження зв'язку між лектором та студентами. Але оскільки формат заняття є вільним, то він визначається лектором самостійно. Таким чином зустрічі можуть приймати форму семінарів, художніх або соціальних акцій, зустрічей з активістами інших спільнот чи громадських рухів, майстер-класів. Як представник вільної, демократичної освіти, ВУ намагатиметься не звертатися до формату лекції або тренінгу.

Вуличний Університет є некомерційною інституцією, організованою на добровільних засадах. Обов'язкової плати за навчання немає, не існує також системи перевірки знань, тобто кожен засвоює стільки, скільки сам хоче засвоїти. З іншого боку — диплом, який засвідчував би ці знання, отримати також неможливо.

Зустрічі проходять двічі на місяць, в другу та четверту суботу о 14.00 у скверах, двориках, провулках та парках міста; тема та місце заздалегідь вказується в зустрічі.

Можливість виступити на Вуличному не є обмеженою лише для привілейованого кола осіб, проте на етапі визначення теми вона може піддаватися коригуванню з боку організаторів. Щоб виступити на ВУ потрібно за 2 тижні до зустрічі надіслати лист з інформацією про себе (освіта, інтереси, діяльність) та темою зустрічі за адресою [email protected].

ІСТОРІЯ

Хоча Вуличний Університет є сучасним явищем, що адаптується до новітніх запитів та тенденцій, його витоки сягають часів набагато давніших за нинішні. В першу чергу ВУ є спадкоємцем практики давньогрецьких мислителів, зокрема так званої перипатетичної філософської школи, якою опікувався Арістотель. Існує дві версії походження терміну: перша стверджує, що “перипатетик” походить від слова слова перипатос – «(крита) галерея», котра слугувала лекційним залом для філософа та його учнів; згідно з другою, назва школи виникла від грецького прогулюватися, проходитися, через звичку Арістотеля прогулюватися з учнями під час власних лекцій. Інша назва школи — Лікей, означає назву розташованого поблизу від гімнасія, де викладав Арістотель, храму Аполона Лікейського. За елліністичних часів Лікей поєднував функції своєрідної академії наук з функціями вищої школи для афінської молоді. В ньому одночасно займалися систематичною розробкою різних сфер науки на основі арістотелівських методів, координували роботу між окремими учасниками школи та збирали величезні лекторії (понад 2 тисячі слухачів). Таким чином школа перипатетиків якраз уособлює праобраз максимально публічної та відкритої навчальної організації.

В процесі творення основних принципів і засад Вуличного Університету не останню роль займає студентський Рух За Гласність (The Free Speech Movement), що відбувався протягом 1964-1965 навчального року в Каліфорнійському Університеті. Активістами руху були студенти, які висунули вимогу адміністрації університету зняти заборону на політичну діяльність в стінах установи та втілити право студентів на гласність і академічну свободу.

Протести, що розпочалися восени 1964 року, були зумовлені несправедливими порядками, які на той час регулювали студентське життя: це монополія демократів та республіканців на право збору коштів, це “обітниця лояльності” факультету, результатом якої були виключення студентів та невпинні суперечки про академічну свободу, це також посилення тенденції до де-політизації університетської громади (заборона на виявлення прихильності політичним партіям чи кандидатам, на агітаційну діяльність, на набір членів партії в університеті та заборона на фандрейзинг). Студенти розташувалися в університетському кампусі, у Спраул Холі. Заворушення були максимально мирними, ліберальними та публічними, за характером наближені навіть до фестивалів — деякі студенти вчилися, деякі слухали музику та співали, дивилися кіно, проходили спеціальні тренінги для асистентів, так звані freedom classes.

Результатом протестів стало впровадження нових правил політичної активності в кампусі, які фактично робили сходи Спраул Хол місцем відкритої дискусії протягом певних годин згідно з розкладом. Рух за Гласність мав довготривалий вплив на Каліфорнійський Університет та вважається не лише початковим етапом відомого студентського активізму, характерного для західних демократій, але й одним із ключових моментів суспільних рухів 60-х років у США.

Традиція вільної освіти досить глибоко вкорінена і в українській історії, її ідеальним уособленням є мандрівний філософ Григорій Сковорода. У 1766 році його було призначено вчителем “благонравія” у Харківському Колегіумі, проте володіючи незалежними поглядами і власними методами викладання, Сковорода не знайшов спільної мови з керівництвом закладу і обрав подорож як власний стиль життя. В дорозі він також активно викладав, або радше проповідував, оскільки не надавав перевагу одній науці і мав стиль, далекий від академічного. Переважно тлумачив Біблію, розповідав про філософію та гуманізм. Сковорода був популярним серед народу, його аудиторія була чисельна і різнорідна. За словами дослідників “сучасники бачили в ньому „мандрівну академію“ і його самого вважали вартим за університет”

Відомо, що за часів перебудови в Ленінграді існував Вільний Університет, який також послуговувався принципами незаангажованої та дебюрократизованої освіти.

На сучасний ж слов'янський простір це поняття вперше прийшло у 2008 році, коли у Європейського університету в Санкт-Петербурзі забрали приміщення і викладачі, щоб не переривати заняття вирішили займатися зі студентами на вулиці. Через деякий час приміщення Європейському університетові повернули, а Вуличний залишився.

Ідея створити Вуличний Університет у Сімферополі була презентована на “Святі генерацій” восени 2010 року. У червні 2011 року вона виграла мікрогрант від Sunday Борщ. Координатором оригінального проекту у Сімферополі є Катерина Сєргацкова; на платформі Велика Ідея, яка власне виступила меценатом першого українського ВУ, знаходиться докладне інтерв’ю(www.biggggidea.com/efir/464) з Катериною про концепцію ВУ. Влітку 2011 року відкрився Вуличний Університет у Феодосії та в Хмельницькому. Організація “ІDEA” запустила проект у Львові у квітні 2012. На сучасному етапі Вуличний Університет не має єдиного центру і в кожному місті створюється автономно і добровільно.