У Чернівецькій тюрмі зберегли раритети австрійської доби

Про це після інспекційноо візиту повідомила начальник відділу охорони культурної спадщини Олена Пушкова. 

- По гарячих слідах з нагоди заміни старих вікон будівлі Кримінального суду - памятки архітектури на Соборній площі,6 - провели обстеження її технічного стану. Щиро вдячні за надану можливість начальнику цієї установи підполковнику внутрішньої служби Лисаку Петру Олексійовичу.

Про це чиновниця написала на своїй сторінці у ФБ. 

Вражені збереженими раритетами ще австрійської доби, намаганнями утримувати будівлю майже без державного фінансування та спробами адаптувати камери до європейських стандартів. Вікна вже радянські і можуть впасти при гучних концертах на площі. Потрібна фінансова підтримка.

Після екскурсії є привід радіти життю і цінувати те, що маємо. Друзі, поводьтеся чемно!

ДОВІДКОВО:

Про те, що трапилося із заарештованими буковинцями, яких радянські каральні органи залишили 1941 року у Чернівцях, стало відомо через шість десятиліть після скоєння страхітливого злочину. Пошуковці від 1992 року намагалися встановити, куди поділися в’язні Чернівецької тюрми №1. У квітні 1992 року Чернівецьке обласне Товариство політв’язнів і репресованих звернулося до начальника УСБУ в області із проханням надати інформацію про розстріл політв’язнів у червні 1941 року, вказати кількість жертв, їхні прізвища і точне місце захоронення. У відповіді начальника УСБУ в області М.О.Кушніра, яку наводить голова товариства Ірина Войцехівська у книзі «Долі тисячі доріг», зокрема вказано, що узагальнені інформаційні матеріали з цієї теми в архівах відсутні. Частину матеріалів УНКВС-УНКДБ в Чернівецькій області на початку війни вивезли в тил, частину знищили на місці. Серед справ, які повернули після війни, необхідних документів немає.

Відповідь на питання дослідники-активісти отримали тільки навесні 2007 року. Розстрільні списки віднайшлися у Галузевому державному архіві СБУ у Києві. Іван Фостій представив громадськості шість розсекречених документів на 19, 99, 13, 30, 60 та 1 особу. За словами науковця, 28-30 червня і 1-3 липня 1941 року в тюрмі №1 управління НКДБ по Чернівецькій області розстріляли 222 в’язні, яким приписували контрреволюційні злочини. Зробили це згідно з наказом № 2445/м від 23 червня 1941 року про евакуацію і розстріл в’язнів наркома держбезпеки СРСР В.Меркулова. Нарком  держбезпеки УРСР П.Я. Мешик оперативно продублював наказ для всіх областей України. Тіла деяких репресованих, можливо, спочивають під мурами Чернівецької тюрми (нині СІЗО).

Прикметно, що режим знищував своїх полонених вже після початку радянсько-німецької війни. Фактично в умовах поспішної втечі. На цю обставину звернув увагу Олександр Солженіцин: «Забули вивезти цілі фортеці, як Брестську, але не забували розстрілювати політв’язнів у камерах і дворах Львівської, Рівненської, Талліннської і  багатьох західних тюрем». Про незначну частину знищених людиноненависницьким режимом буковинців  нагадує одинокий хрест, встановлений на крутих схилах Дністра, поблизу залізничного моста в Заліщиках. На хресті, який «є пам’яттю в’язням, що загинули в липні 1941 року», напис: «катами НКВС змордовані, скинуті у два вантажні вагони і пущені з вокзалу на замінований міст. Внаслідок вибуху всі в’язні загинули у водах Дністра».

Ще два списки №№7-8, які виявили дослідники, відповідно на 220 та 103 заарештовані в’язні потребують додаткового дослідження.