Тимошенко нагадала, як об'єднувала Україну, коли інші її ділили

УНІВЕРСАЛ СОБОРНОСТІ

 Єдність країни — це тоді, коли Західна Україна голосує за Наддніпрянку.

 Як це було на початку 20-го століття, над панорамою історичного дійства на початку нинішнього, 21-го, століття, знову здійнялося ввись сокровенне слово —

С о б о р н і с т ь.

Знову, як у часи прийняття Акту Злуки УНР і ЗУНР, на єдність України чиниться замах знавіснілими полчищами московської орди. Тоді зграя Муравйова потопила у крові нашу соборність і незалежність, а нині фашистські диверсанти кремлівського фюрера Путіна намагаються роздмухати пожежу сепаратизму на сході України.

Сепаратизм – от пропагандистська нова зброя Москви проти України. Ворожі підривні центри розробляють примітивні операції так званих народних республік і мобілізують під їхні діряві триколірні прапори серійних маніяків-убивць із місцевого й змобілізованого зі всієї Росії та засланого на українську землю криміналітету.

І в цю криваву мить нашого національного буття ми, в усіх українських землях від Сяну до Дону, повинні повсюдно засвоїти нашу першу національну заповідь – Україна буде незалежна лиш як Україна єдина.

Останніми роками ворог намагався розігрувати карту про три сорти українців, про протистояння Заходу і Сходу. І справедливості ради треба сказати, що ці маніпуляції із розчленування єдиного тіла Народу активно пропагував не завжди відповідальний політикум.

Так складалося на виборах, що одна частина України мала свого цілковитого фаворита, а інша тим часом голосувала за свого висуванця. На жаль, виборча статистика свідчила хоч і про штучне, але політичне розмежування.

І за всі роки існування Україн­ської держави було зрозуміло, що головним для усіх нас – і громадян, і політиків – є осягнення, як ми його називаємо, Універсалу Соборності. Довгий час Україна була в очікуванні лідера, за якого практично однаково проголосує вся Україна, тобто за лідера, який буде єднати, а не розділяти. Бо тільки у такій поставі консолідуючої політичної особистості полягав порятунок нашої незалежності.

Звичайно, ми, мешканці західних областей України, маємо серед 20 кандидатів у Президенти, так би мовити, своїх вихідців, цілком порядних і патріотичних політиків. Але чи здатні вони осягнути авторитет на усій нашій неосяжній землі?

Ми точно знаємо, хто став спадкоємцем Януковича на тому електоральному полі, завдяки якому він узяв владу над Україною. Серед цих спадкоємців – активні «діячі» кримінального режиму – віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко, міністр економіки уряду Азарова Петро Порошенко, харківський губернатор, «беркутівець» Михайло Добкін. Маючи приналежність до поваленої влади, вони шукатимуть прихильників там, звідки ця влада походила.

Знову – поляризація, розмежування, протистояння? Невже нема лідера, який здатен піднятися на всеукраїнський рівень єдності Нації, що є нині, в умовах війни, в умовах роздмухування сепаратизму, практично вирішальним для національного порятунку?

Давайте зважено подумаємо, згадаємо попередні вибори і спробуємо знайти за виборчою статистикою таку особистість, за якою пішла практично вся Україна.

На парламентських виборах 2007 року орієнтований на західну Україну блок «Наша Україна-Народна Самооборона» Віктора Ющенка і Юрія Луценка «здобув перемогу лише в одній із 25 областей. Зорієнтована переважно на східну Україну Партія регіонів зайняла перше місце лише у 10-ти областях. А у 16-ти областях із 25 переміг «Блок Юлії Тимошенко»! Більше, майже дві третини України!

На президентських виборах Янукович переміг у 10-ти областях, а за Тимошенко знову пішла переважна більшість України – вона перемогла у 17-ти областях!

Отже, ми мусимо визнати не в залежності від виборчих уподобань – є політик, який усі останні роки політичних потрясінь безнастанно працює над єдністю України.

Юлія Тимошенко – єдиний Національний Лідер, за яким упродовж десятиліття йде майже вся Україна і мільйони українців.

Її винятковість не тільки у національних, але й у глобальних масштабах полягає також і в тому, що лихоліття кримінальної окупації вона провела у катівнях режиму міжнародного кримінального злочинця Януковича.

За людиновбивство цей сатрап сяде невдовзі на лаву підсудних Міжнародного Кримінального Трибуналу у Гаазі. Але не забуваймо, що першою його жертвою була Юлія Тимошенко, наш український Нельсон Мандела.

Саме її крицева незламність стала взірцем для всієї Нації, яка підняла Повстання і перемогла у кривавому двобої. Саме ця її незламність лише підтвердила її історичну місію бути Національним Лідером.

Юлія Тимошенко – уродженка східної України, але для нас, уродженців західної України, вихованих на героїзмі національно-визвольних змагань, вона завжди була духовно та ідейно близькою та рідною. І якраз у цьому й полягає вищий сенс прояву Соборності, що ми, уродженці західної України, сини і дочки могутніх і вічно молодих Карпат, будемо голосувати за дочку могутнього і невичерпного у нашій національній свідомості Дніпра.

Українці із Галичини, Волині, Буковини і Закарпаття — за Наддніпрянку.

У цьому — Універсал Соборності!

У цьому — формула Єдності!

У цьому — ключ до Перемоги!

Голови Народних Комітетів

підтримки кандидата

у Президенти

Юлії Тимошенко

від Львівщини — академік Національної Академії наук, доктор історичних наук, професор Степан Павлюк,

від Тернопільщини — доктор технічних наук, професор Валерій Федорейко,

від Івано-Франківщини — лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, доктор технічних наук, професор Володимир Грудз,

від Волині — полковник Українського козацтва, доктор філософії Олександр Середюк,

від Рівненщини — доктор педагогічних наук, професор Владислав Вербець;

від Закарпаття — член Національної Спілки письменників, лауреат Всеукраїнської премії імені Л. Глібова Юрій Шип,

від Буковини — доктор фізико-математичних наук, професор Андрій Савицький.

Опубліковано в газеті ВІДРОДЖЕННЯ