Тут і зараз! (Нічне)

 Історія зникла одразу ж, як тільки з'явилася держава.

Головне призначення Історії, її онтологія, – це переосмислення минулого в знання.

Держава ж, стосовно до минулого, бачить своє призначення в переосмисленні того, що було, в корисний для неї досвід, який завжди буде визначений кон'юнктурою державної доцільності. Так Історія з факту минулого перетворюється на доктрину моменту сьогодення.

Тому справжня Історія знаходить притулок в міфах, а писана державою історія перетворюється на пропагандистські хроніки.

Міф – це спеціально сконструйована історія, яка переосмислюється в знання.

Казка – це спеціально придумана історія, яка переосмислюється в досвід.

Ми чекаємо кінця робочого дня.

Ми чекаємо кінця тижня й наступних вихідних.

Ми чекаємо відпустки. Чекаємо дня народження.

Ми чекаємо на Новий рік, Різдво, Великдень.

А робити все будемо після кінця робочого дня. Після вихідних. Після відпустки. Після дня народження та Нового року.

Після Різдва і після Великодня ми почнемо втілювати свої плани.

Але, «після» немає, є тільки зараз. Ми очікуємо, підганяємо життя до календарних дат-казок, а буденний момент, в якому і є весь сенс твореного нами міфу, проходить. Проходить без нас, тому що ми знаходимося в «після». Там всі наші відкладені добрі справи, милі посмішки, ласкаві слова...

Так і виходить: життя – окремо, і «після» – окремо.

Тому – «Тут і зараз!»

 Валентин Ткач, Чернівці