Цього дня 26 червня 1940-го румунському посланцю в Москві передали ультиматум з вимогою передачі Бессарабії та Північної Буковини Радянському Союзу

26.06.2021, 15:06

Радянський уряд 26 червня 1940-го передав румунському посланцю в Москві заяву з вимогою передачі Бессарабії Радянському Союзу. Цей ультиматум Королівство Румунія прийняла через два дні.

Інтерес Радянського союзу до Бесарабії був прописаний у німецько-радянському Пакті Молотова - Ріббентропа від 23 серпня 1939 року. Таємний протокол до нього передбачав розподіл сфер впливу між Німеччиною та СРСР у Східній Європі. Королівство Румунія захопило ці землі 1918-го. Більшовики окупацію не визнали. Після захоплення Буковини та Бессарабії радянськими військами Румунія не стала протестувати.

Найближчий соратник Йосипа Сталіна Вячеслав Молотов вручив румунському посланцеві Давідеску ноту радянського уряду. Було написано: "Повернути Бессарабію Радянському Союзу" та "Передати Радянському Союзу північну частину Буковини в межах визначених на карті, що додається. Відповідь дати до 27 червня".

На рішення Буковинського народного віча від 3 листопада 1918 року про прилучення австрійської частки української землі до України, як привід для поступки територією, радянські дипломати не посилалися. Несподіваний радянський інтерес до Буковини, де проживали етнічні німці, спричинив занепокоєння німецької союзників Сталіна. Адже це була колишня територія Австро-Угорської монархії, на спадщину якої Німеччина теж претендувала. «Це – щось нове», – прокоментував Ріббентроп радянські зазіхання на Буковину в інструкції Шуленбургу.

Насправді Йосиф Сталін ще 21 грудня 1939 р., пiд час святкування власного 60-рiччя, вголос розмірковував про те, що «у Радянському Союзi стало тіснувато: Фiнляндiя, Бессарабiя, Чернiвцi нам не завадять», – цитує слова радянського диктатора діяч міжнародного комуністичного руху Георгiй Димитров.

Дослідник Габріель Городецький, який ретельно вивчив велику кількість джерел, підкреслив, що Буковина в планах Сталіна грала важливу роль, бо була йому потрібна для встановлення контролю над Дунаєм і зрештою над самими протоками – в рамках радянської експансії до Чорного моря, – коротко резюмує зміст «Die große Täuschung. Hitler, Stalin und das Unternehmen «Barbarossa» А.Ангрік у власній роботі «У взаємодії сил. До питання про німецький вплив на національну політику в Чернівцях до початку та під час реалізації плану «Барбаросса». – Вона (Буковина) знову мала стати «транзитною землею», оскільки нею пролягав найважливіший залізничний шлях з Бессарабії до Львова, що мав величезне стратегічне значення.

Румунський уряд звернувся за підтримкою до Королівства Італія, Німеччини і союзників по Балканській Антанті. Уряд Німеччини запропонував погодитися з вимогами СРСР та поступитися визначеними регіонами. Італійська сторона також.

Через два дні Сталін отримав бажане. 28 червня коронна рада Румунії 21 голосами "за", при 6 "проти" та одному, що утримався, вирішила поступитися вимогам Радянського Союзу. УРСР отримала міста Чернівці та Аккерман, сучасний Білгород-Дністровський. Придністров'я виключили зі складу України.

Об 11 годині ранку 28 червня посол Давидеску проінформував Молотова про те, що румунський уряд приймає умови евакуації. Генштаб румунських збройних сил видав наказ про початок евакуації згідно з планом «Тудор». Військам пропонувалося вивозити тільки військове майно: озброєння, техніку і боєприпаси. Офіцерам дозволили забирати лише особисті речі, вивозити меблі заборонялося. Загалом від кордону потрібно було відвести майже 450 тисяч румунських вояків, які становили майже 60 відсотків особового складу військ королівства.

Одночасно, посилаючись на дощі й паводки, Румунія просила продовжити на кілька днів час для евакуації румунських військ. Прохання було відхилене. Вже о 13.00 28 червня радянські прикордонники приступили до розмінування та взяття під свій контроль усіх мостів на ріках Черемош, Прут, Дністер на кордоні з Румунією. О 13 год. 20 хв. радянські війська зайняли залишені румунами прикордонні пости. О 14.00 танкові та мотопіхотні підрозділи Червоної армії перейшли радянсько-румунський кордон і рушили вглиб Буковини та Бессарабії. Того ж дня о 15 год. 45 хв. військові частини Південного фронту увійшли до Хотина, а ввечері зайняли Чернівці. Жуков вимагав від підлеглих зайняти Буковину весело і організовано.

Разом із територією Бессарабської губернії на цих землях заснували Молдавську РСР. Німці та румуни, що проживали у Північній Буковині та Бессарабії, переселялися до Румунії та інших країн.

Але як могло трапитися, що влітку того ж 1940-го майбутній «хроніст» кривавого ХХ століття Петер Демант (Вернон Кресс) опинився у вже радянських Чернівцях? І навіть устиг знятися в кіноагітці? «Уперше я виступав у масовці в Чернівцях 1940 року, де ми, кілька сотень безробітних, демонстрували наше захоплення з приводу визволення Буковини з-під «боярського ярма румунів», – знаходимо в авторському вибраному зі щоденників за період 1979-2000 рр. Ще одна нерозгадана загадка!

На те, щоб владнати службові справи в Бухаресті, де проходив військову службу, і примчати до Чернівців, у «перекладача радіобюро Генерального штабу» було лише кілька днів. Від вручення радянської ноти в Москві до переходу румунського кордону Червоною Армією.

Узагалі весь чернівецький період життя Петера Деманта сповнений загадок. Досі достеменно невідомо, чому після 28 червня 1940 року цей австрієць із румунським паспортом у кишені залишився з радянського боку кордону.

Докладніше про цю та інші трагічні сторінки історії Буковини можна прочитати у документальному романі Юрія Чорнея "Вернон Кресс. Життя під прикриттям".

Частково використано матеріали https://gazeta.ua/