Цей пам’ятник невимовної скорботи поколінь по жертвах голодомору 1946-1947 років стоїть в центрі бесарабського села Ржавинці Заставнівського району

Нагадуючи, розриваючи серця по сотнях загиблих, що подібне ніколи не повинно статися…

До цього усіх без винятку спонукало благословення Господнє, котре повсякчас дає силу, мудрість творити життя, що починається з крихітного колоска на житньому полі, якого так і не дочекалися у вирі жахливого голоду, та від якого мором упало майже півсела. Без винятку біда тоді заповзла у кожну хатчину, де по померлих не було вже кому голосити і хрест на могилках притулити.

Ржавинці трагедію пам’ятають. І допоки світу та сонця журитимуться, бо вона не минула жодної родини. І воістину поману Господню матиме громада, бодай і за цей образ у вигляді скромного пам’ятника, що повертає нашу пам’ять у ту трагічну, голодну далеч.

Іван Агатій