Тролебуйсники бідують, Іванічек шикує

Безцінний громадський транспорт. У прямому сенсі. Бо ціни він не має. Вірніше, ціна його – нуль.

 «За офіційними бухгалтерськими документами Чернівецького тролейбусного управління, як мінімум 10 електромашин 1-го і 6-го маршруту вичерпали свій ресурс, але їх далі випускають на лінію.»

Тобто, якщо тролейбус раптом зупиниться, – не біда. Бо він не коштує нічого. Принаймні в офіційних документах. Насправді ж, аби машина виїхала на лінію, її ремонтують. Але, за словами водіїв, – «від напасті». Тріщини у кузовних стійках замазують від людського ока і зафарбовують, хомути «реактивних тяг» варять замість того, щоб замінити на нові, а про ремонт прогнилих кузовів і мови немає.

«За словами начальника тролейбусного управління Івана Іванічека, капремонт машин його відомство робити не має права, бо на це потрібна ліцензія. Але, як стверджують водії, більшість тролейбусів давно не бачили вже й так званого «середнього», тобто кращого, ніж поточний, але гіршого ніж капітальний, ремонту.»

Зате, на відміну від тролейбусів, до працівників вимоги не формальні, а доволі прискіпливі. Чоловіки передпенсійного віку скаржаться на те, що їх змушують працювати по 12 годин на добу, а, нерідко,  і без вихідних. Начальник це заперечує, хоч і визнає, що водії працюють понаднормово, бо штат не укомплектований.

«Пан Іванічек стверджує, що водії належним чином відпочивають.»

За словами самих шоферів, сплять вони по 4 години на добу. Водночас зарплату отримати у цьому комунальному відомстві не так просто. Її треба випрошувати. Це, зокрема, спробував зробити водій Юліан Василіу. І його звільнили.

«Своє робоче місце водій тролейбуса Юліан Василіу відсудив, але отримав потім кілька доган. Їх теж скасовує через суд. Однак весь цей час залишається без премії.»

А його дружина-кондуктор віднедавна теж звільнена. Мовляв, через те, що не збирає з пасажирів стільки грошей, як запланувало начальство. І теж судиться. Адвокати називають підстави звільнення абсурдом. Бо передбачити виручку кондуктора, а тим більше обумовити йому чітку суму – план – неможливо. Все залежить від кількості пасажирів. А порахувати пасажиропотік у тролейбусному управлінні досі так і не спромоглись. Відповідно, – і передбачити свій прибуток чи дохід. До всього – ще й держава не хоче відшкодувати тролейбусникам витрати на перевезення пільговиків. За 3 місяці нового року борг – понад 5 мільйонів гривень. Їх компенсувати з міської казни не дозволяє бюджетне законодавство.

«Але чи є сенс говорити про державні, тобто наші з вами, кошти для підприємства, де знецінені тролейбуси латають, як можуть, але водночас облаштовують офіси плиткою та шкіряними диванами?»

І чи варто скаржитись на волю Президента, якщо керівник громадського підприємства своєю волею звільняє незаконно, але скаржиться на те, що працювати на підприємство люди йдуть неохоче і йому катастрофічно не вистачає фахівців?

 Роман Маренін, «Думай»

Джерело: http://dumaj.cv.ua/ua/