Темна сторона виборів... Як ЦЕ насправді робиться...
Михайло Шморгун
Блогова мережа «ВКурсі»
Сила існуючого в країні режиму – контрольована корупція. В Україні вибори «робляться» абсолютно закрито від суспільства, якому показуються лише фантики і рекламну картинку.
Реальний механізм формування списку в таких умовах виглядає приблизно так: Існує лідер, що є партійною обгорткою і головним брендоносцем. Кожен партійний лідер має 2-5 груп так званих рішал, які мають прямий доступ до Лідера і можуть вплинути на його рішення. Зокрема щодо включення тієї чи іншої людини у список чи на округ. Ці рішали є особисто віддані лідеру і їх вплив залежить від того, наскільки Самому Лідеру комфортно спілкуватися і вести справу з Рішалою…
Перед виборчою кампанією розпочинається внутрішньопартійна боротьба рішал, які стараються провести якомога більше особисто відданих собі людей у список і на округа… Основну роботу виконує один з рішал, який переміг у «внутрішньопартійній війні». Він вибудовує основний штаб, назначає керівників кампанії в регіонах, підтягує політтехнологів і найголовніше – займається збором коштів для проведення виборчої кампанії… Основна сума, що йде на утримання штабів і партійної структури — це чорний нал, який не оподатковується і походження цих грошей є породженням «чорної» економіки. Вся сума – ділиться на частини і виставляється кандидатам у депутати, зачасту з дельтою, яка забирається самим рішалою.
Фактично ми отримуємо – корупцію в чистому вигляді, де система індивідуальної відданості є більш важливою, за особисті і моральні якості кандидата… Корупція, непотизм, і весь бруд, і все зло, на яке лише спроможні люди, стаються за такої системи.
Отримуємо цікаву ситуацію. Обирати на цих виборах прийдеться між Садистською владою і Садомазохістською опозицією, які працюють за однією і тією самою схемою («алгоритмом рішал») де остаточне рішення залежить від одного-двух людей, зачасту некомпетентних, полуграмотних дебілів.
КОМЕНТАРІ (3)
Михайло, ви пишете все це так, ніби це має дивувати. А нічого ж дивного. Вибори тут проходили так і за румунських і австро-угорських часів (маю на увазі на Буковині), так само на у Рсі1ській імперії на великій Україні. Загальний моральний рівень людей підштовхує до створення такої системи. Чесність, обєктивність -- забавка ситих. На жаль. На початку 20 століття ця ситуація так дістала, що комуністи змогли захопити владу. Тепер комуністів сварять, а забули ж як все починалося.
Читач
05 травня 2012 14:01
Не згоден, зокрема, на рахунок тези про "Чесність, обєктивність -як забавку ситих". Наразі ми є свідками кризи, якраз скоріше ціннісної, яка повинна змінити систему взаємовідносин і пануючої негідної моралі ... У часи тотальної брехні, казати правду ("свою правду") - громадянський обовязок... (хз)
Misha Shmorgun
05 травня 2012 17:38
Казати правду -- людський обовязок. Він не повязаний із політикою. На жаль, ми нехтуємо своїм обовязком не брехати.
Ситі, звісно, більше розважаються правдою. Важко говорити, що вони за неї борються. А справжніх правдоборців - одиниці, і вони, як правило, не у політиці. Може щось зміниться на краще? Хто б цього не хотів. Але зараз - політика не місце для чесних. Багно. Усі хто потрапляє туди - однаково брудні. Чи майже усі.
Читач
05 травня 2012 20:39