Те, що держава не повертає мільйон доларів, який Фірташ -  колосальний виняток - дав на театр,  це нонсенс, це катастрофа, - Мирослав Гринишин

Те, що держава не повертає мільйон доларів, який Фірташ - колосальний виняток - дав на театр, це нонсенс, це катастрофа, - Мирослав Гринишин

08.11.2015, 15:50

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 5 листопада 2015 року.

 Запрошені гості: Мирослав Гринишин, головний режисер Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської та Остап Савчук, художній керівник Чернівецької обласної філармонії

 Ведуча: Людмила Григорчук

Людмила Григорчук: Як у театрі з господарською частиною?

 Мирослав Гринишин: Це одна величезна проблема. Свого часу пан Фірташ   дав театру величезний благодійний внесок на проведення робіт. Ці гроші зараз фактично розчинені на рахунках Національного банку. Театр їх розмістив у банку Надра, який з часом  був, так би мовити, знищений. Знищений, тому що я знаю цей банк ще до того, як поприходили багато керівників держави. Знаю, хто його в зародку заснував, як він подорожував від власника до власника. Потім за іронією долі це був банк Фірташа, те що він дав мільйон доларів це був виняток, колосальний виняток. І коли зараз виявляється, що тепер ці кошти не можливо зняти, що вони прирівняні до будь-яких  коштів, які знаходяться на рахунках фізичних осіб, банків, які ліквідовуються, це в загальному порядку,  згідно розпорядження Кабміну, Нацбанку і так далі, ви будете бачити дулю з маком. Це є нонсенс, це катастрофа, це держава, яка не розуміє.

Пан Остап говорить, що є контора, яка не дає включати газ, це теж абсурд. Це ні лікарням, ні роддомам, ні закладам культури, це поза межам пускати на гарматний постріл газовиків, які торгують шкарпетками і жіночою, перепрошую, білизною не можна. Це знищення культури. Якийсь чувак сидить,  і вирішує, зекономлю газ. Не дам. Зекономлю на три копійки, коли в нього три будинки на Багамах, зекономлю на філармонії. Це парадокс відбувається. Що все вивернуто. Я би сказав, що такі речі болюче б’ють і по керівництву філармонії, театру і взагалі в цілому по області і в країні. Воно болюче. Говориш на цю тему починаєш заводитись. Немає на то ради. Все відбувається в культурі всупереч, а не завдяки.

Черговий раз держава кинула культуру, кинула Чернівецький театр. Ну добре, поживемо подивимось, що з цією тепер вже державою буде. Знаємо, хто представляє державу, як вона собою іменується, Україна слово залишимо за лапками.

А так, по іншій лінії, директор зробив все, щоб відкрити сезон цього року по максимуму. За свої кошти і персонально сам приймаючи у всьому участь. Директор, який не грає, який вийшов після багаторічної  паузи,  у виставі Земля в головній ролі Івоніки, якому потрібно грати.

Господарське й творче важко поєднувати, по собі знаю. Треба сказати клерку, що в мене репетиція, почекай, Іване. Коли це треба зробити треба вольове рішення, і це мало хто може…всі якби розуміємо, що формула я начальник ти дурак в нас є. І часом треба змовчати.

В даному випадку йдеться про унікальне поєднання Марчака на цій посаді, він пройшов багато владних щаблів. Це чи не єдина людина, яка розуміє і цінить цей театр. Я коли починав тут дипломною виставою Швейк, я розумію, що це унікальна споруда, побудована парою знаменитих архітекторів, це унікальний випадок і дай Бог, щоб воно не розсипалося, не розікарлося. Директор робить все, всупереч державній підтримці, в лапках, що все відбувалось: фестивалі, прем’єри. Пробуєш шукати комунікацію. Ми спілкувалися з представниками румунського театру. Треба шукати, спілкуватися. Шукати, далі, далі…Це принцип пошуку будь-якого  проекту. На той Швейк ми шукали кошти, серед тисячі переговорів, десять спрацьовує. З віком стає складніш, держава не допомагає, вклинюється, вона більше загартовує. Це як боксерський бій. Ти підставляєш щоку, вона мертвіє  вже. Потім ти не реагуєш. Ну бий вже. Такий хід тебе постійно вже загартував.

 Людмила Григорчук: Як ці кошти використати?

 Мирослав Гринишин: Всі знають, прийшов лист від Кабміну. Вибачте. Спускайтеся на дно, нічого вже не буде. Думаю, тема закрита. Треба персонально їхати в адміністрацію Президента, говорити з Порошенком. Або з тою людиною, яка може вплинути. В країні зберігається система посередників, кумівства. Це добре, можна вирішувати питання. Наші керівники ще не мають достатньо сил, щоб все вирішити. Посередники це добре, завжди будуть. Інше питання скільки вони беруть за посередництво. Скільки беруть. Всі беруть. Навіть з театру. А для війни, для учасників АТО, хіба не беруть, хіба не відкати колосальні йдуть і будинки нові будують. А скільки постраждало добровольців і волонтерських рухів, вони вкладають кошти, сили, а все переводиться в корупцію. Дай гроші, відкат, пропуск. Квитками не обійдеться. Це жарти,  в яких є доля правди. Тому треба виходити на той рівень, говорити переконувати, забирати ті кошти. Вони десь є. Я сам це пройшов. З банком Надра був перший кидок їхній, це вже другий кидок, а був перший. В мене багато друзів мали багато коштів. Я вийшов на потрібних людей. Це робиться за півдня. Ти приходиш в касу і забираєш. Треба знайти ту людину. Дали телефон виконуючої обов’язки. Ми прийшли. Тим не менше це все робиться. Зараз це все поза лапками знаменитості Треба відкат. От стільки вам треба. Мільйон, 10 тисяч, 100 тисяч доларів, заберіть, але дайте решту театру.

 Людмила Григорчук: Так у Києві зараз буковинська громада гарно представлена

 Мирослав Гринишин: Нічого не представлена громада. Я перевірив це. Ми возили виставу «Земля», зустрічалися, гарно прийшли хлопці, ми по максимуму дали запрошення. Невелика частина хороших, добрих людей, які мають справжній інтерес до театру. Але по відношенню до того скільки чернівчан і хто очолює Кабмін, то це капля в морі тої допомоги. Був прем’єр, дали йому цього  листа. Прийшла відповідь, довга, закручена, словосполучення,  з посиланнями на закон, інструкцію, накази. В результаті чекайте, чекайте до безкінечності. Я так зрозумів і вам кажу, що треба їхати в Київ і говорити. Беріть собі якусь частину, але дайте щось театру. Давалось же на ремонт, на речі, на котрі держава не дасть. В Україні і в Європі люди приходять 24 години на добу, люди фотографуються. В жодному місті України такого немає.

Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua

 

1