Тато Петера Деманта, батьки Пауля Целана, редактор газети "Czernowitzer Tagblatt" Юліус Вебер та тисячі інших: «Поріг пам‘яті» на місці сортування чернівецьких євреїв нагадуватиме чернівчанам про злочин проти співгромадян

У рамках сьогоднішнього відзначення 80-х роковин початку Голокості на території Буковини, встановили меморіальний знак “Поріг пам’яті”.

Його встановили у пам'ять про трагічні події в історії Буковини, а саме злочини та репресії проти євреїв, які носять назву «кривавий липень–1941».

У Чернівцях на території Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука, де колись був стадіон «Маккабі», з'явився меморіальний знак «Поріг пам'яті». Про це повідомляє кореспондент ІА АСС.

У приміщенні мистецького центру учасники згадали трагічні події злочинів та репресій часів Другої світової війни проти євреїв. Пізніше, на сходах центру заклали пам'ятний знак

 Закладання пам'ятного знака відбулося за участі представників єврейської громади краю, керівництва міста, області та дипломатів.  

На цьому заході були посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон та посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен.

«З цього місця (стадіон єврейського спортивного товариства «Маккабі») впродовж червня 1942 р. до Трансністрії були депортовані тисячі єврейських жителів Чернівців», - написано на меморіальному знаку.

Місце перед кіномистецьким центром є історичним, адже 1942 року тут функціонував влаштований румунською адміністрацією пункт збору й сортування чернівецьких євреїв перед відправкою до таборів і гетто Трансністрії.

Ще у серпні 1941 року Румунія отримала під своє управління територію між Дністром і Південним Бугом, на південь від Жмеринки, названу Трансністрією (буквально – Задністров’я). Диктатор Йон Антонеску відразу знайшов застосування новій провінції – перетворив її на місце депортації євреїв Бессарабії і Північної Буковини – територій, які Румунія повернула собі в липні 1941 року, –  вказується у довідці комплексу Яд Вашем. –  Депортація євреїв з Північної Буковини, уцілілих після масових вбивств, здійснених айнзацгрупою «D», почалася 5 жовтня 1941 року.

 Різні джерела називають різну кількість депортованих з Буковини євреїв, а також тих, що загинули у Трансністрії. Зокрема, 90 і 73 тисячі депортованих та, відповідно, 54 і 64 тисячі загиблих. Посилаючись на документально підтверджені дані, науковці Чернівецького обласного відділення пошуково-видавничого агентства «Книга Пам’яті України» найбільш ймовірними вважають цифри 75 тисяч депортованих і 64 тисячі загиблих.

 «Людей депортували до таборів у долині Південного Бугу: Богданівка, Доманівка, Акмечетка, Березівка тощо. У тих таборах, де почалася епідемія тифу, адміністратор району Модест Ісопеску наказав розстріляти всіх євреїв. Взимку 1941-42 років у таборах долини Бугу було замордовано 70 000 чоловік. У північній частині Трансністрії – у Могилеві-Подільському, Тульчині, Ямполі, Шаргороді, Жмеринці тощо – румуни створили гетто за польським зразком. В’язнів-євреїв використовували на важких роботах, знущалися, розстрілювали.

 Тим не менш, у Трансністрії євреїв вижило набагато більше, ніж у гетто в зоні німецької окупації: румунська влада менш віддано, ніж німецька, ставилася до ідеї знищення євреїв; українське населення менше боялося румунських репресій і тому більше допомагало євреям. Багато вціліло завдяки тому, що існувала можливість контрабанди продовольства», – констатує Яд Вашем.

 У Чернівцях процес виселення до Трансністрії стартував 10 жовтня 1941 р. Румунські солдати вигнали євреїв з будинків і під конвоєм погнали за Дністер. Тисячі померли дорогою від голоду, холоду або були розстріляні. Якщо на початку вересня 1941 року у місті налічувалося 49 тисяч 497 євреїв, то до 20 травня 1942 р. їх залишилося лише 19 тисяч 521 особа. Часом можна зустріти інші цифри, які, проте, не значно відрізняються від наведених.

 Згідно з архівними джерелами, депортації чернівецьких євреїв відбувалися 7, 14, 28 червня 1942 року: відповідно двічі депортували  по тисячі і окремо ще дві тисячі осіб. Ще 500 чоловік виселили 10 вересня. Це були переважно так звані «траянові євреї», але не тільки вони.  Чернівецький примар Траян Попович видавав спеціальні посвідки на проживання у місті тим євреям, які могли знадобитися як фахівці. Проте така його діяльність не знайшла підтримки з боку державної і військової влади. На межі 1941-1942 року Поповича усунули з посади, здійснили комісійне розслідування його діяльності, а частину «траянових євреїв» вивезли влітку 1942 року під час другої хвилі депортації.

 У якомусь з цих етапів знайшлося місце для редактора газети "Czernowitzer Tagblatt" Юліуса Вебера, полкового лікаря, прототипа героя роману «Марш Радецького»   доктора Зиґмунда Деманта, батьків Пауля Целана. Розмістили депортованих другої хвилі  у Тростянецькому районі Вінницької області. Частину передали німцям і переправили через Буг для використання на важких роботах. Згодом тих, хто вижив, розстріляли.

 Імена Зиґмунда, Ґезели і Герди Демантів присутні у Центральній Базі даних Меморіального комплексу Яд Вашем. Місцем проживання усіх трьох зазначені Чернівці (Румунія). База даних містить інформацію про євреїв – жертв  часів Шоа. Про тих, кого було знищено, а також про багатьох інших.

 «1942 року, втративши впевненість у перемозі Німеччини, Антонеску  пом’якшив режим у гетто і робочих таборах Трансністрії, а 1943-го, після Сталінграда, навіть почав повертати до Румунії дітей-сиріт. Загалом у Трансністрії знищили понад 200 000 євреїв, не рахуючи убитих німцями 1941 року. З них 75 000 – вислані, загиблі при депортації, в’язні таборів і гетто... З євреїв, які перебували в Трансністрії, вижити пощастило не більше третині», – підсумовують дослідники Яд Вашем.

Під час відзначення сумних роковин голова Чернівецької ОДА Сергій Осачук закликав владу Чернівців передати Міський палац культури під облаштування Єврейського народного дому.

Таку заяву Осачук зробив під час траурної церемонії 80-х роковин початку Голокосту на Буковині, пише ТВА.

Голова Чернівецької ОДА вважає, що такий вчнок може стати символом визнання втрати і відновлення справедливості.

Під час встановлення меморіального знака на сходах Культурно-мистецького центру імені Миколайчука голова Чернівецької ОДА виступив з ініціативою передати єврейській громаді міста історичну будівлю Єврейського дому у Чернівцях, де зараз розміщений міський палац культури. Про це повідомляє агентство новин АСС із посиланням на сторінку посадовця у Фейсбуці.

«Я, як чернівчанин, який знає історію, і відчуває весь маштаб втрати, хочу висловити ініціативу, яка може стати символом визнання втрати і відновлення справедливості. Єврейська громада Чернівців і Буковини власним коштом збудували Єврейський дім у Чернівцях. Прийшов час нам, чернівчанам, повернути його єврейській громаді», - написав він.

Також він вважає, що встановлений сьогодні «Поріг пам‘яті» «не може бути єдиним у нашому місті».

«Наш обов‘язок зробити так, щоб пам‘ять жила у прийдешніх поколіннях, а ті жертви були великим застереженням – ніколи більше не дозволити повторитися злочину і вбивству у нашій державі», - додав Сергій Осачук.

Довідково: (За матеріалами з Вікіпедії) 

Єврейський Народний Дім у Чернівцях — дім, збудований на початку XX століття Єврейською релігійною громадою, який став центром єврейського культурного і громадського життя у Чернівцях та на Буковині. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення. У 1908 році в Чернівцях, праворуч від недавно збудованого міського театру, постала вишукана чотириповерхова будівля у стилі модерн з домішками бароко і ренесансу, в якій розташувався Єврейський Народний Дім — Юдішесхауз.

З приходом радянської влади (1944) приміщення було передано під міський Будинок культури. Нині це — Центральний палац культури Чернівецької міської ради.

Джерело: https://acc.cv.ua/