СУТЬ РЕЧЕЙ: «Думаю, що не один секретар міської ради не проходив таке чистилище і таку попередню люстрацію, яку я проходив, коли вийшов до людей»

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 27 березня. Запрошений гість: секретар Чернівецької міської ради Ярослав Кушнірик.

Ведуча: Оксана Денисюк.

 Ведуча: півгодини тому закінчилась сесія міської ради. Які були найскладніші питання сьогоднішнього порядку денного? Можливо, маєте рішення, якими сьогодні пишаєтесь?

 Ярослав Кушнірик: якщо хтось дивився атмосферу та деякі репліки депутатів – все, що відбувалось, то певними речами пишатись не можна. Але сесія сьогодні відбулась, було багато дебатів, в тому числі були виступи щодо ситуації на Калинівському ринку і дуже багато було дебатів по земельним питанням, тому сказати, що це була найважча чи найлегша сесія – я не можу. Звичайна робоча сесія.

 Ведуча: сьогодні перед сесією був пікет щодо складання повноважень 23 депутатів і це питання не розглядалось сьогодні. Ваше ставлення до такої думки громадськості?.

 Ярослав Кушнірик: справа у тому, що в порядку денному такого питання про складання повноважень не було, тому що кожен з депутатів має приймати рішення сам. Студенти завчасно оголосили про те, що вони будуть пікетувати міську раду з вимогою про те, щоб депутати, які тоді підписали звернення до правоохоронних органів, щоб ці депутати склали свої повноваження. Сьогодні були досить гарячі виступи і тих, хто хотів, щоб депутати написали заяви і були виступи депутатів, які у свій час підписались під зверненням – вони давали свою думку. Рішення з цього питання, звичайно, не приймалось. Це просто вибір самих депутатів.

 Ведуча: ваша особиста думка щодо цього.

 Ярослав Кушнірик: мені важко пояснити логіку, коли підписувалось, тому що мені теж пропонували, але я сказав, що підписуватись під цим не можна, тому що не можна. Але дехто підписався і аргументи в них такі: ми підписувались не проти студентів, ми підписувались проти тих, хто організував тоді блокаду сесійної зали, тобто проти організаторів, а не проти виконавців. Але закінчилось тим, що викликали на допити студентів, які були зафіксовані і, відповідно, вийшла не дуже приємна ситуація. Я думаю, чим би вона не закінчилась, ця ситуація буде хорошим уроком для всіх – і для тих, хто спровокував прихід студентів, тому що сьогодні згадували, що причиною їх приходу в сесійну залу стало рішення про заборону встановлювати малі архітектурні форми (намети) на Центральній площі біля пам’ятника Шевченка. І саме це спровокувало тоді студентів. Відповідно, я думаю, що всі зроблять належні висновки на все життя.

 Ведуча: Ярославе Денисовичу, ви першими залишили лави Партії регіонів, з чим це було пов’язано? Чому ви тоді прийняли таке рішення?

 Ярослав Кушнірик: я керувався тоді тим, що я побачив 30 листопада в ефірі телепрограм, коли я побачив, як «Беркут» бив студентів. Я коли це все побачив, я передзвонив заступнику керівника обласної партійної організації і сказав, що якщо не буде спростування, що це провокація, що це монтаж – я прийму рішення про вихід. Відповідно, замість спростування, комісії чи вибачення ми побачили на особистій сторінці в Фейсбуці прем’єр-міністра Азарова запис – не офіційна заява, рішення як прем’єр-міністра чи Кабінету міністрів – а те, що він шкодує з тієї ситуації, а ввечері в суботі Чечетов на фоні партійного прапору сказав: что же вы хотіли, они мешали елку ставить и каток. Тоді я прийняв рішення і проінформував про нього своїх однопартійців.

 Слухач: мене звати Іон, я з Чернівців. Два питання: мене цікавить ювілей визволення Чернівців від фашистів післязавтра, а немає жодного сіті-лайту і чи будуть заходи, чи буду концерти, бо це ж все ж таки ювілей? Друге: ви знаєте про ситуацію в країні і про можливу агресію самі знаєте від кого, чи є бомбосховища у Чернівцях і як готується місто до, не дай Бог, військових подій?

 Ярослав Кушнірик: зрозуміло, що гучних святкувань не буде. Хоча це дійсно дуже визначна дата для нашого міста, але враховуючи ситуацію, яка склалась в країні, вже протягом місяця значних масових заходів, концертів тощо в місті не відбувається. Тому такого дуже великого святкування не буде, але буде традиційне покладання, будуть зустрічі з ветеранами, буде все у такому скороченому варіанті, але зрозуміло, що відзначати це свято ми будемо і я запрошую всіх 29 березня на 10-ту годину на Соборну площу на покладання квітів до пам’ятника. Що стосується ситуації в країні, бомбосховища в нас є, вони закріплені за підприємствами, які їх обслуговують, але, сподіваюсь, що до цього справа не дійде.

 Ведуча: вони закріплені за ЖРЕПами?

 Ярослав Кушнірик: там різні є структури, але загальну координацію та контроль за ними здійснює управління з питань мобілізаційної роботи. Зараз ми взагалі у період часткової мобілізації проводимо цілий ряд заходів.

 Ведуча: повертаючись до теми, коли ви стали секретарем міської ради, були певні нарікання та невдоволення щодо вашого призначення з боку Правого сектору. Ваша думка щодо цього і чи вдалось вам налагодити з ними співпрацю і з іншими громадськими активістами та організаціями в місті?

 Ярослав Кушнірик: кожен має право на свою думку, в тому числі Правий сектор її озвучував. Я з ними спілкувався, і не тільки з ними, і народною самообороною, з афганцями, з центром захисту – у нас утворена координаційна рада з питань антикорупційних діянь і охорони громадського порядку, в яку увійшли представники як раз цих організацій та формувань, в яку не входить не один чиновник і не один депутат саме для того, щоб вони мали можливість неупереджено висловлювати свої думки і готувати свої пропозиції. Представник від цих організацій увійшов до виконкому, став членом виконкому, відповідно, з Правим сектором ми зустрічались не один раз, обговорювали всі питання і у нас з ними відбулась така розмова: є фати, тоді обговорюємо. Я їх просто попросив, щоб вони не користувались тим, що їм тоді підсунули і вони озвучили, бо виявилось практично, що це все надумано і стосувалось абсолютно не мене, а деяких тих замовників, хто їм підсунув ту заяву. І з тих пір не було від них ні одного необдуманого кроку і не було ніяких звинувачень. Якщо вони будуть мати якісь факти, я думаю, що вони їх озвучать, але голослівно не було жодних звернень. 

 Ведуча: таку умовну люстрацію Правого сектору ви пройшли.

 Ярослав Кушнірик: я не знаю... це питання люстрації. Я виріс у Чернівцях, ходив тут в школу, навчався в університеті, працював виключно в місті. І питання люстрації для мене не стоїть, бо все, що я робив –це було прозоро, публічно, мене всі знають і як раз з цього питання я не сильно переживаю. 

 Ведуча: є багато професіоналів в місті та області, але, вочевидь, вони не будуть допущені до роботи чи займати певні керівні посади як раз через те, що були колись членами Партії регіонів. Мене цікавить ваша думка до такого підходу – правильний він чи ні?

 Ярослав Кушнірик: треба виходити з ситуації та конкретно розглядати кожну людину – як він себе поводив в той чи інший період, чи вів себе достойно і, незалежно від того в якій він був партії, якщо він приносить користь суспільству, то він не має бути обмеженим у своїх діях, у своїх можливостях десь працювати. А якщо вів себе негідно, якщо тиснув на підлеглих, то зрозуміло, що тут вже професіоналізм професіоналізмом, але людський фактор є дуже важливим, тому що навчити людину можна, а якщо він морально не дотягує до певних вимог, непорядний, то зрозуміло, що тут вже нічого не поробиш.

Ведуча: яка ситуація з міським бюджетом?

 Ярослав Кушнірик: ситуація з бюджетом така, як і ситуація в країні. Тобто, ми маємо поступлення в бюджет – один місяць краще, один гірше, але поступлення йдуть. Гірше в іншому: ці кошти, які зараз потрапляють на казначейські рахунки місто ними реально користуватись не може. Тобто, ці кошти поступають в міський бюджет, з міського бюджету перераховуються кошти за виконані роботи, на зарплату там, де вона не прихована. Розумієте, для того, щоб не платити зароблені кошти придумали систему: захищені статті і незахищені. І пряма зарплата бюджетникам вважається захищеною статтею, а зарплата, наприклад, тих людей, які прибирають вулиці або працівників Тресту зеленого господарства, які працюють в місті – це вже не являється захищеною статтею, тому що воно йде, як послуга, яка надається містом. В результаті люди не отримують зарплату, хоча міський бюджет немає заборгованості, міський бюджет розраховується – кошти з міського бюджету потрапляють у казначейство. Ми вже виходили з пропозицією до ВРУ, відповідно зараз відбувається Форум місцевого самоврядування у Львові і наш представник там є, секретар виконавчого комітету Стецевич Олег Іванович і ми йому дали дві основні пропозиції, з якими він має виступити. Це питання функціонування системи розрахунків, тобто казначейства і муніципальної міліції. Ми розуміємо, що казначейство як таке вже не зникне і казначейство має свої плюси, але його треба залишити у форматі обслуговування загального фонду бюджету – там, де йдуть заробітні плати, субвенцій з державного бюджету. Що стосується спецфондів, де місто заробляє для своїх потреб продаючи землю, отримуючи кошти за відчуження нерухомого майна – те, що заробляє місто і якими розраховується за те, щоб робити капітальний ремонт. Бо, наприклад, бюджет розвитку використовується тільки на капітальний ремонт, а цей бюджет не є захищеними статтями, тобто всі гроші, які місто заробляє для себе – вони мають обслуговуватись виключно у місцевих банках і крім міської громади ніхто не має права розпоряджатись цими грошима. А зараз ці гроші потрапили на казначейський рахунок і йде проплата у будь-якому місті по будь-яким захищеним статтям. Це перший крок, який треба зробити. Другий: треба зробити реформування у структурі МВС і чітко відділити кримінальну міліцію, яка має займатись розкриттям злочинів і необхідно створити муніципальну міліцію, яка має займатись охороною громадського порядку і муніципальна міліція має бути підпорядкована місцевим громадам. Тому що, якщо б у нас була муніципальна міліція, то таких варіантів, коли були повністю беззахисні громади під час цих сумнозвісних подій – такого б не було. Тому що реально місцеві громади не могли самі себе захистити, бо була вибудувана вертикаль до останнього міліціонера – всі підпорядковувались міністру внутрішніх справ і тому для того, щоб убезпечити себе в майбутньому від узурпації нам потрібно зробити ці кроки. Зрозуміло, що таких кроків має бути багато, але є деякі речі, які треба зробити в першу чергу.

 Ведуча: це ваші особисті думки та напрацювання?

 Ярослав Кушнірик: це були мої пропозиції, але депутати міської ради їх підтримали і ми, відповідно, зробили ці звернення. Я знаю що таке казначейство – я там працював і я розумію, що потрібно це зробити. Думаю, що не я один підтримую цю думку і не тільки в Чернівцях, я думаю, що таке рішення має бути прийнято.

 Ведуча: чи є вже борги працівникам, до прикладу, комунальних підприємств міста?

 Ярослав Кушнірик: борги є і дуже великі. Об ви зрозуміли – у нас в казначействі зависло 16 мільйонів – це ті кошти, які місто заплатило за виконані роботи, у тому числі і комунальним, і приватним. Справа у тому, що працівник, який виконує ті чи інші роботи з благоустрою, з будівництва тощо – немає різниці чи він працює у комунальному чи в приватному – шкода і тих і тих, що ці люди не отримують місяцями зарплати як раз через казначейство, бо міська рада заплатила за роботи, а вони до них не дійшли. По комунальним підприємствам є заборгованості дуже багато, найбільша та вражаюча – це аеропорт: 1 мільйон 600 тисяч гривень і міськШЕП, яке відповідає за ремонт доріг – 1 мільйон 300 тисяч.

 Ведуча: чи може місто самостійно вирішити цю проблему?

 Ярослав Кушнірик: потрібно просто вирішити питання – мають бути розблоковані всі грошові потоки. Але ми розуміємо чому це стається: це тому що зараз держава вирішує свої питання за рахунок місцевих громад. Реально у держави немає коштів для того, щоб платити вчасно зарплати бюджетникам і вони кошти місцевих громад забирають, ними проплачують, а залишають заручниками ситуації місцеві громади, які в результати не можуть виконати свої зобов’язання перед тими, хто виконав ті чи інші роботи в місті.

 Ведуча: це не проблема сьогоднішнього дня.

 Ярослав Кушнірик: ні, це не проблема сьогоднішнього дня. Перші ластівки були в другій половині грудня 2009 року, тоді це був шок, як це може бути – тоді за два тижні до Нового року почались проблеми. Потім з року в рік ці проблеми починали у кінці листопада, потім кожен рік все гірше, гірше і гірше, а цей рік все почалось з січня місяця. Якщо минулий рік це був лютий місяць, коли почалась проблема, то цього року – одразу з січня, проплати не йшли. Тобто не було руху по заборгованостям за минулий рік і тепер накопичуються нові зобов’язання.

 Ведуча: я повернусь до свого запитання: чи може місто якимось чином самотужки вирішити цю проблему чи не може?

 Ярослав Кушнірик: ні, це питання треба вирішити на рівні держави. Наше місто, як й інші міста, залишається заручником ситуації, коли вони не можуть розпорядитись коштами, заробленими місцевою громадою.

 Ведуча: я у вас так випитую, тому що ще рік тому була дуже розповсюджена практика, коли Калинівський ринок давав позики комунальним підприємствам, зокрема, водоканалу та аеропорту. Чи буде надалі ця практика продовжуватись і які ви бачите її плюси та мінуси?

 Ярослав Кушнірик: це дійсно дуже хороша практика, бо дає можливість Калинівському ринку допомогти іншим комунальним підприємствам, минаючи казначейство. Але, справа у тому, що це можуть бути одноразові позички, це не може бути системою. Дійсно, Калинівський ринок – найприбутковіше комунальне підприємство, воно і створено для того, щоб наповнювати бюджет, але воно теж не має виконувати функції держави. Тобто, Калинівський ринок має надавати допомогу, але треба щось змінити в країні. Ну добре, у нас є Калинівський ринок, але є ж міста та громади, де таких ринків немає і що їм робити? Тому потрібно змінити всю систему. А існування таких підприємств, як Калинівський – це бонус, плюс до того, що мають мати місцеві громади.

 Ведуча: і така практика буде й надалі продовжуватись?

 Ярослав Кушнірик: звичайно, просто треба вибудувати систему, щоб і Калинівському ринку допомагати, щоб підприємство розвивалось, бо не можна з підприємства забирати всі кошти на потреби громади, підприємство має розвиватись, має покращуватись умови роботи, благоустрій території і тому треба вибудувати таку систему, щоб і підприємство розвивалось – не вимивати звідти гроші – і від нього йшла допомога місцевій громаді.

 Ведуча: ви говорите, що Калинівський ринок не може виконувати функції держави, але ми розуміємо яка зараз ситуація в країні і всі вільні гроші, які є, направляються на українську армію – це раз, два – прем’єр-міністр Арсеній Яценюк говорить про тотальну економію. Тому, вочевидь, десь таки доведеться Калинівському ринку виконувати цю роль.

 Ярослав Кушнірик: доведеться, але я вам озвучив ті суми, які тільки у казначействі зависли, то зрозуміло, що навіть для Калинівського ринку це непосильна задача. Щоб ми не зарізали курку, яка несе якщо не золоті, то у всякому випадку хоч якісь реальні яйця.

 Ведуча: щодо аеропорту, як не крутіть, але це комунальне підприємство теж має приносити гроші, натомість воно збиткове – 1 мільйон 600 тисяч боргу. Що робити? Залучати спонсорів, шукати інвесторів?

 Ярослав Кушнірик: аеропорт, дійсно, мусить працювати та приносити гроші, але він може приносити гроші тільки тоді, коли літають літаки. У нас ситуація така, що літаків немає, тільки поодинокі чартери і, відповідно, росте заборгованість по заробітній платі. Є, у всякому випадку була, програма підтримки аеропортів. На жаль, Чернівці не увійшли у цю програму, була надана допомога багатьом аеропортам на сході України і досить суттєва допомога. Тоді пропонувався варіант, щоб місцеві аеропорти віддали в державну власність злітно-посадкову смугу, щоб вони її відремонтували і щоб можна було приймати літаки, а лишили собі аеровокзал. На жаль, Чернівці у цій програмі участі не приймали і ми так нічого не отримали. Зараз ситуація така, що нам вкрай потрібні кошти, при тому значні. Для того, щоб все зробити треба порядка 25 мільйонів, а щоб зробити мінімум – це 10 мільйонів, з яких 6 мільйонів треба вкласти на те, щоб на 6 метрів зробити з двох сторін злітно-посадкову смугу і 4 мільйони на те, щоб розрахуватись за злітно-сигнальну систему, яка вже змонтована, яка враховуючи, що за неї не розрахувались – її не підключають. Там виконано 90% робіт, але допоки гроші не будуть заплачені, то, відповідно, ніяких рухів не буде. Ми будемо звертатись до нашого депутата у ВРУ Миколи Федорука, до міністра інфраструктури, до прем’єр-міністра з тим, щоб ми увійшли в цю програму державної підтримки і щоб ми отримали кошти і щоб літаки почали літати. Якщо не зробити полосу, не зробити світло-сигнальну систему, відповідно, літати буде нікому.

 Ведуча: у нас були рейси на Київ, але надзвичайно дорогі, відповідно вони і попитом не користувались. Чи немає побоювань, що така сама ситуація повториться, коли продовжать злітно-посадкову смугу, коли буде нова світло-сигнальна система?

 Ярослав Кушнірик: питання досить слушне. Ви згадали про ціну, наприклад, один час квиток Чернівці-Київ коштував 1800 гривень, а квиток Барселона-Київ 900 гривень. І це за рахунок дешевих компаній, але щоб зрозуміти що таке дешеві компанії – там немає серйозних обідів і там є економія по багажу, але це не означає, що там літають старі літаки. Там нові боїнги 737, там еірбаси 320, просто вони за рахунок того, що тримають низьку ціну, вони практично повністю заповнені і в них немає збитків від того, що люди не літають. І за рахунок такої ціни вони досить привабливі, а в Україну їх просто не пускали, єдину компанію, яку пустили – це WIZZAIR, яка з Жулян здійснювала ряд рейсів – і все. А на внутрішній авіа простір їх просто не пускали. І тому ви правильно задаєте питання – все має бути вирішено в комплексі, має бути державна допомога підтримки аеропортів, щоб зробити злітно-посадкові смуги і систему безпеки і має бути відкритий простір і ми маємо увійти в цю програму «Відкрите небо» для того, щоб ці компанії зайшли до нас і, відповідно, тоді стане вигідно літати. У мене однокурсник, який живе за кордоном, не може зрозуміти чому з Риму в Чернівці він прилетіти може, а з Чернівців до Києва – ні. Це дійсно анекдотична ситуація, яку важко комусь пояснити.

 Ведуча: маємо ще як мінімум два проблемних комунальних підприємства – теплокомуненерго та водоканал. Яка там ситуація? Чи розглядається питання про підняття тарифів?

 Ярослав Кушнірик: Чернівцітеплокомуненерго має великі проблеми, але вони більш-менш реальні для вирішення, тому що там дійсно багато боргів, але вони виникають в основному за рахунок різниці в тарифах, яка передбачена національною комісією і, відповідно, відшкодування з держави передбачається. Якщо звести до купи всі ці кошти, які теоретично мають надійти від боржників, тобто те, що завинило населення, та докласти сюди кошти, які завинила державі як погашення різниці в тарифах, то підприємство ще більш-менш виглядає нормально. У всякому випадку воно десь всередині списку по містам України. Що стосується водоканалу – ситуація на багато гірша, тому що в тарифі закладені витрати на рівні 30%, вони нормативні і відповідно під це розраховується тариф. А водоканал має витрати на багато більші і ту реальну різницю в тарифах, яка передбачається, вона періодично перекривається з державного бюджету, але, на жаль, ситуацію не рятує. Підприємство з кожним місяцем, з кожним роком все глибше і глибше падає в боргову прірву саме перед обленерго. Цю ситуацію теж треба вирішувати на рівні держави, тому що створюються такі умови, коли все диктується національною комісією в Києві. Дійшли навіть до того, що монополізували в Києві тарифи на проведення утилізації сміття на полігонах – це, щоб ви розуміли до якого рівня вибудовували централізовано структуру, що навіть тариф на сміття міські громади не могли собі затвердити. Асоціація міст України підготувала цілий пакет законопроектів, які треба терміново внести на розгляд ВРУ для того, щоб децентралізувати цю ситуацію і для того, щоб повернути громаді можливість самим вирішувати свої проблеми. А щодо підтримки водоканалів, то така ситуація виникає в основному в тих водоканалах, де треба здалеку переганяти воду. Крім Чернівців, є й інші водоканали, де є ці проблеми. Один шлях. Який є – це модернізація всього обладнання і це проект, розрахунки і це порядку 15 мільйонів євро для того, щоб наше водоканалізаційне господарство привести порядок. Є банк, який готовий про кредитувати, залишилось отримати державні гарантії, бо їм потрібні державні гарантії про те, що водоканал з тих коштів, які буде економити після того, як зробить цю модернізацію, буде віддавати, бо це не безкоштовні кошти – це кредит, який треба повертати.

 Ведуча: цьому проекту, якщо я не помиляюсь, років 5.

 Ярослав Кушнірик: роки 4-5 його мусують. Спочатку робили ТЕО, це робила датська фірма на замовлення банку і вони дійсно показали результат, що підприємство можна витягнути з цієї ситуації. І потім почалась ситуація з гарантування коштів, зрозуміло, що ніхто не хоче вкладати кошти без гарантій, а це треба пройти процедуру з Кабінетом міністрів, з міністерством економіки, щоб отримати гарантії. Це дуже перспектива річ у тому плані, що ми зможемо зберегти воду, якщо ми замінемо мережі, перейти на прутську воду, щоб більшу частину води складала саме прутська вода – вона дешевша за рахунок того, що вона підрусельна і вона не потребує додаткової очистки, яку потребує вода з Дністра. Бо воду з Дністра ми просто беремо з річки і її потрібно очищувати, а ви уявіть собі якою ця вода тече після дощів, навесні після танення снігу. А це все витрати на її очищення. З басейну Прута води йдуть зі свердловин, вони на багато чистіші і тому не потрібно стільки витрат на їх очищення. Крім того, пригнати за 44 кілометри воду та підняти її на висоту – це скільки електроенергії йде, тому, якщо ми зменшимо цю частку дністровської води та збільшимо прутської, то тоді підприємство зможе вийти на прибуток. Але для того, щоб підприємство вижило – треба спочатку вкласти гроші на модернізацію.

 Ведуча: яка ситуація з дорогами в місті? Чи вдасться цього року десь щось, я не говорю навіть відремонтувати, принаймні підтримувати у тому стані, в якому вони є.

 Ярослав Кушнірик: зараз основне питання – запустити асфальтний завод, тому що, крім нашого комунального заводу, я не думаю, що найближчим часом ми зможемо розраховувати на асфальт з якогось іншого підприємства. Враховуючи яка заборгованість по заробітній платі, півмільйона заборгованості за газ, який використовує асфальтний завод, окрім того, заборгованість за інертні матеріали, то ситуація досить похмура. Наше основне завдання зараз – термінового відремонтувати сам завод, вирішити питання з постачанням всіх необхідних складових для того, щоб почати виготовляти асфальт. І тоді вже можна буде говорити про ремонт доріг. Це основне завдання і більшої важливості для міськШЕПу зараз немає.

 Ведуча: тобто сподівання є.

 Ярослав Кушнірик: ми маємо це вирішити. Я вам сказав про проблеми, які є, але просто казати про проблеми і розводити руками – то навіщо ми тоді всі працюємо у міській раді.

 Ведуча: за які дороги візьметесь найперше?

 Ярослав Кушнірик: зрозуміло, що почнемо з поточного ремонту основних магістралей – там, де проходять автобусні та тролейбусні маршрути, мале та велике об’їзне кільце. Це те, що буде ремонтуватись в першу чергу. Що стосується капітального ремонту, у нас є три об’єкти, які переходять з року в рік і які вже досить набридли мешканцям тим, що вони перетворились у довгобуди. У першу чергу це провулок Ентузіастів, де мережі поміняні і треба зробити асфальтобетонне покриття, вулиця Боярка – тут теж мережі зроблені і продовжити роботи по вулиці Богдана Хмельницького – тут ще не всі мережі поміняні і треба закінчити питання з комунікаціями і говорити далі про відновлення покриття. Не можу гарантувати, що всю вулицю Богдана Хмельницького нам вдасться зробити, ці два об’єкти – Ентузіастів та Боярка треба зробити конче.

 Ведуча: яка вартість цих об’єктів?

 Ярослав Кушнірик: на завершення Богдана Хмельницького треба десь 13 мільйонів гривень, а загальна вартість була 18 мільйонів. І ще значні кошти треба на Боярка та провулок Ентузіастів. Справа у тому, що на Боярка ситуація ускладнюється тим, що підрядник, який хотів тоді виграти тендер поставив досить низьку ціну, виграв за рахунок цього, а тепер не може в цю ціну вкластись. Тепер у нього реально збиток і тому, скоріш за все, доведеться розривати з ним угоду та оголошувати повторний тендер на завершення робіт.

 Ведуча: як щодо святкування Петрівського ярмарку та Дня міста чи все ж таки ці відзначення цих свят буде з боку міської ради максимально мінімізоване?

 Ярослав Кушнірик: якщо ми говоримо про політичну ситуацію в країні, то я сподіваюсь, що до цих дат – Петрівського ярмарку та Дня міста – ця проблема зникне. Я б дуже хотів сподіватись, це те, що стосується ситуації в країні, коли не до веселощів та не до святкувань. Що стосується економії, то тут все зрозуміло: навіть якщо все буде добре, мир і спокій, то фінансова частина нікуди не дінеться. Ми чуємо заклики наших керівників уряду, держави про те, що країна має зайти в режим жорсткої економії. Але, я думаю, що все одно ці свята у нас будуть по тій причині, що основний фінансовий вклад з їх проведення не з боку міської ради, а з боку самих підприємців – вони самі вносять свій внесок на проведення Петрівського ярмарку, вони виставляють свої товари. Тому головне, щоб був мир в країні, а ми по-любому відзначати Петрівський ярмарок будемо, бо це традиція, всі чекають, щоб він розпочався, тим більше, що з року в рік він стає все більш популярнішим і, я думаю, що тут питань не буде. Гадаю, що з Днем міста так само, ми можемо його святкувати скромніше, може, без мега популярних зараз чи в минулому зірок, але все рівно ми свято маємо зробити, всі ж його називають храмом міста і тому свято має бути.

 Ведуча: чи думаєте балотуватись на виборах мера?

 Ярослав Кушнірик: ні, на виборах мера я балотуватись не буду. Ви чули багато закликів, що мають прийти нові люди, я теж притримуюсь такої думки, що мають прийти нові політики і, якщо є потреба в людей до змін, то як раз той випадок, коли потрібні зміни. Мені не обов’язково і не конче приймати участь у виборах, я не бачу для себе в цьому необхідності. 

 Ведуча: яким би ви хотіли бачити мера Чернівців?

 Ярослав Кушнірик: якщо коротко. Не добре робити компліменти нині сущим, але я хотів би, щоб наш мер був таким, як мер Львова Садовий. Тобто, коли почались ці перші дні, 30 листопада я пам’ятаю його виступ, де він чітко звернувся до львів’ян та центральної влади, щоб не думали туди присилати «Беркут» чи інші силові структури, бо городяни цього не потерплять. І він одразу підняв все місто і показав, що він є мером міста, справжнім у такий важкий час. Тому я ж не буду хвалити тих, хто у нас в Чернівцях є, тому що це може б виглядало недоречно, а чужого мера можна хвалити, тому б хотів, щоб це був такий мер, як Садовий у Львові.  

 Ведуча: запитання з мережі Фейсбук: Віталій Олійник питає: де повинна знаходитись ваша печатка у разі відсутності вас на робочому місці? Якщо в робочому кабінеті, що логічно, то чи ініціювалось з боку Ярослава Кушнірика питання про притягнення до дисциплінарної, адміністративної, чи іншої відповідальності особи, що незаконно утримувала і, можливо, використовувала у власних корисливих цілях протягом досить тривалого часу печатку секретаря міськради, пана Михайлішина? Адже фактично відбулася крадіжка державної власності і ще не відомо, скільки і яких документів за ті кілька днів міг "наплодити" відставлений секретар.

 Ярослав Кушнірик: у даний момент печатка має знаходитись у кабінеті секретаря міської ради, коли буде міський голова – буде знаходитись у нього. Дійсно, 20 лютого, коли було переобрання секретаря, в кабінеті печатки не виявили, склали про це акт, проінформували про цю подію міліцію. Ми звертались з тим, щоб відкривати кримінальну справу, ми просто проінформували, що печатка зникла, виготовили документи на те, щоб зробити нову. Це було в четвер, а у понеділок Віталій Михайлішин печатку приніс і, відповідно, питання знялось. Де вона була і чому вона була не в кабінеті і що нею робили – це вже питання не до мене. Я сподіваюсь, що вона не використовувалась у незаконних цілях і питання знялось. Як на мою думку, цього не потрібно було робити, тому що печатка це така річ, яка виготовляється дуже швидко і це нічого доброго ось цей демарш не приніс.

 Ведуча: що ви зобов’язуєтесь зробити для громади Чернівців для рідного вам міста у найближчий час і щоб  вам хотілось зробити?

 Ярослав Кушнірик: зважаючи, що моє обрання було у досить непростий час і під міською радою сотні людей стояли і під час перерви, коли була озвучена кандидатура, там були крики в коридорах: покажіть нам його. Почали вимагати, щоб кандидат на посаду секретаря вийшов до громади і я вийшов, було дуже багато запитань і, я думаю, що не один секретар міської ради не проходив таке чистилище і таку попередню люстрацію, яку я проходив, коли вийшов до людей. Було приємно, що було багато людей, які мене знають, які відповідали і за мене. Тоді в мене питали: що ж ти будеш робити, що ти нам обіцяєш? Я пообіцяв, що я буду робити на цій посаді все, щоб потім не було соромно за свої вчинки. Тому і зараз я можу пообіцяти, що я буду робити все, щоб не було соромно за те, що я роблю, тому що неможливо зробити все, що хочеться. Я знаю, яким я хочу бачити наше місто, розуміло, що я реаліст і все виконати я не зможу, але докладу максимум зусиль, щоб цього досягти.

 Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua