«Суть речей» про рік англійської мови в Чернівцях: «Треба, щоб ми більше розвивали, ніж муштрували»
Друкопис програми від 28 січня 2016 року.
Тема розмови. Які зміни принесе рік англійської мови в Україні в чернівецьку освіту.
Ведуча: Людмила Григорчук.
Гості: Наталія Нечаєва-Юрійчук, асистент кафедри політології та державного управління ЧНУ, кандидат історичних наук та Олена Кузьміна, заступник начальника чернівецького міського управління освіти.
Олена Кузьміна: З огляду на те, що 2016 рік оголошений роком англійської мови, то напевне, що наступні будуть німецької, іспанської, французької і так далі. Англійська мова – це мова спілкування всесвітнього, міжнародного рівня, тому ми щодня відчуваємо необхідність у її вивченні, і так само наші діти. І напевне, найгостріше це зараз відчувають діти у свідомому віці, і дошколярики, тому що англійська мова – це завжди весело, це завжди рух, це завжди драйв і це велика приємність і це престижно, знати мову. І завжди було престижним. Зараз все більше і більше молодих людей виходить в Європу з досить досконалим рівнем володіння англійської мови і це дуже велика приємність. Тому що, так, це заслуга наших вчителів, тому що наші діти виходять з міжнародними сертифікатами навіть закінчивши лише школу. Суспільство ставить нам амбітні виклики. І у стратегії 2020 зазначено, що 25% мають закінчити школу з міжнародним сертифікатом про рівень володіння іноземними мовами, як мінімум двома, то ви собі уявляєте, наскільки зараз нам треба змобілізуватися, спрацювати і спільними зусиллями добитися, щоб ми змогли нашим теперішнім 8-класникам забезпечити знання мови на європейський диплом. І у нас в місті є така практика досить популярною. Гімназія №4 є базовим закладом по Україні з золотим сертифікатом Кембриджу з здачею іспитів на певний рівень. І кількість учнів не лише випускних, але й перевідних класів зростає, які отримують мовний сертифікат європейського зразка. Який говорить, що незалежна експертиза, адже це Кембрідж і приїжджає комісія досить серйозна, оцінює нас на гарному рівні.
Людмила Григорчук: Скільки часу ми вже маємо можливість рівнятися на такий сертифікат?
Олена Кузьміна: Не менше 5 років. В 2008-2009 навіть, у нас поодиноко вже запроваджувалося. І ми можемо говорити, що наші випускники уже в університеті продовжують цей рівень. Цього року ми взагалі говоримо, що 4 випускників школи здали кембриджський іспит на рівень С1. Це найвищий рівень володіння мовою, тому що учень має закінчити за європейськими стандартами на рівні В2. Зі 100%, що здіють, 99% здають на В2. І на В2 може здати не лише випускник, але й учень 9-го і 10-го класу.
Людмила Григорчук: Це ви говорите саме про 4 гімназію.
Олена Кузьміна: Долучаються до гімназії №4 активно й інші заклади. Це 7 гімназія, ліцей №3, і гімназія №2. Це не лише ці іспити. Є ще інші іспити. Діти самостійно їх здають, вчителі готують і велика заслуга десь, якщо це вчитель школи, а не приватний заклад.
Людмила Григорчук: Якщо говорити загалом, то англійська мова стала всесвітньою, як колись хотіли латинь зробити, яка всім відома. Англійська сама такою стала. Це десь відкриває дітям можливість іти далі в світ. Діти, які підготовлені у звичайній чернівецькій школі, вони можуть порозумітися з іноземцем?
Олена Кузьміна: Спеціалізовані. Справа не в тім навіть, що там більша кількість годин. Ви розумієте, що така різниця у 2-3 години на тиждень протягом всього навчання. Плюс ще спецкурси. Діти в спецзакладах мають по 11 годин спілкування. Діти з ЗОШ, які мають можливість подорожувати, знаходитися в мовному середовищі, які також вмотивовані знати мову, то чому б ні. І ЗОШ у нас є на досить високому рівні володіння мовою, навіть за результатами участі в олімпіадах. 6 школа, 2-а, 3-я. Звичайно, багато залежить від майстерності вчителя, фаховості. І десь, на певних етапах, акценти розставляються таким чином, що ми готуємо вчителів. І десь ми завдячуємо дуже в тій співпраці з британською радою в України, ми сьогодні маємо програму для вчителів англійської - «Агенти змін», яка була запущена британською радою пару місяців назад і наші вчителі подавалися на тренерів для цієї програми. Тому що програма орієнтована на те, що вчитель-тренер буде навчати 10-20 вчителів свого району. І вчителі подавали аплікаційні форми і мали б мати фаховий, методичний рівень. І на сьогодні ми маємо 2 тренера, які будуть навчати і в нашій області і 2 вчителя, які саме пройшли на Агентів Змін, яких зараз будуть навчати, за якими будуть спостерігати і вони будуть потім навчати всіх інших. І це не всі вчителі спеціалізованих закладів, є й звичайних шкіл і гімназій, наприклад гімназії №5, №6. Школа №22, гімназія №7 – це ті, які будуть агентами змін серед вчителів.
Людмила Григорчук: Пані Наталю, ви спілкуєтеся з юнаками, людьми, які вже знають, чого вони хочуть в цьому житті. Їм потрібна англійська мова?
Наталія Нечаєва-Юрійчук: Потрібна – це не те слово. Студентське життя, студентський час – це коли людина отримує величезні можливості для подальшого розвитку. Щодня, спілкуючись з студентами, моє перше питання, яку іноземну мови ви знаєте і тиша дуже часто. Або трошки англійську, або німецьку. Але багато не почувають себе комфортно. Моє перше прохання до всіх студентів, щоб вони вчили іноземну. Тому що починаючи з другого курсу, дуже багато чернівецький студентів, ЧНУ, вже мають багато можливостей з проектами обміну міжнародних. Без іноземної – це нереально. А щоб розуміти, як розвивається світ, в чому відмінність українського навчання від американського, канадського, можна дізнатися, лише якщо ти поїхав, навчився, поспілкувався і зрозумів, що у нас краще це, а там краще це. І я це все комбіную і в подальшому все можу використати. Більше того, всі факультети сьогодні в університеті, беруть участь у різноманітних грантових програмах, організовують, американські чи інші гранти. Наші студенти створюють кінофільми, пишуть наукові роботи, їздять по обміну, їздять на навчання і від їхньої позиції дуже багато залежить. Якщо студент хоче вчитися, навіть, якщо він приходить не дуже з високим рівнем англійської мови, то він може її здобути. Адже в школі не всі отримали хороші знання. Кажуть нерідко студенти, що у школі у них не було уроків англійської, вчителька приходила, щось давала вчити і все. Дуже багато факторів, від яких залежить те, як вивчити англійську. Не залежить лише від того, де ти народився. Якщо ти хочеш, то навіть в Інтернеті онлайн можна вивчати мову безкоштовно і досягнути гарних успіхів. І друга сторона медалі – це викладачі. Тому що бути викладачем, науковцем і не знати англійську – це значить залишатися осторонь багатьох напрямків твого інтересу, твоєї науки. Ти не можеш все відслідкувати. Ти повинен володіти якоюсь інформацією. Щоб студент був вмотивований вчитися, ти маєш його мотивувати своїм прикладом.
Людмила Григорчук: Ви вчили в зрілому віці, чи з школи принесли багаж знань, який доповнювали?
Наталія Нечаєва-Юрійчук: Я вчилася в школі, де отримала основні завдання. Потім я займалася додатково з викладачем, вони мені дуже допомогли. Але той фундамент, черевички зручні вони були одягнені в школі. Решта – це було додаткове. І надзвичайно позитивний вплив справив мій перший візит за кордон. Навчання в літній школі Гарвардського університету. Надзвичайно лояльне середовище. Надзвичайно позитивні люди. Вони тебе уважно слухають, вони на мигах пояснюють і ти розумієш, що я можу, я щось забув, я щось не знаю, але потім з’являється азарт і ти хочеш ще і ще. Наші студенти мають стільки можливостей – що треба тільки хотіти вчити мову.
Слухач. Ваші студенти російську мови не вважають іноземною? Чи погоджуєтеся ви, що вибір кожного, яку мову вчити і навіть, можливо, треба вчити китайську? І треба вчити мову не лише для того, щоб їхати за кордон, але й тут вчити іноземців української.
Наталія Нечаєва-Юрійчук: Я виросла ще в середовищі, коли російська мова не була іноземною. З приводу студентів, я не можу дати однозначної відповіді. Я думаю, що багато хто з них ще не сприймає російську мову як іноземну. Але після Майдану і після подій на Сході розуміння і відношення чітко змінюється і недалекий той час, коли для більшості українців російська мова може стати іноземною, але ми бачимо і наші телевізійні канали, ми бачимо депутатів Верховної ради, місцевих рад, які використовують і українську, і російську мову. Поки що не бачимо ми політичної волі, щоб однією офіційною мовою була українська. Це момент достатньо тремтливий, важливий і болючий. З приводу самостійного вибору, то я тільки «ЗА». Бо в Чернівцях людина, яка знає німецьку мову, має більше можливостей і може зробити набагато більше для свого рідного краю, бо ми маємо тісні зв’язки з Австрією і Німеччиною і останнім часом ці зв’язки розвиваються. Ми бачимо лояльне ставлення до українців австрійців і більш ніж лояльний буковинців до австрійців. Міф про матінку Австрію працює і ми з радістю до нього звертаємося, адже маємо архітектуру. Щодо популярності англійської мови, ми не знаємо, що буде через 50 років, і насправді, люди, які дивляться далеко вперед, то вже почали вивчати китайську мову. Вона популярна, і в Чернівцях навіть є курси китайської мови, щоразу, коли бачу оголошення, то думаю, що треба піти. Думаю, що я також зроблю цей старт і почну вивчати китайську мову. Щодо поїздок за кордон, то це достатньо болюче питання для України. Те, що ми проголосили рік 2016-й роком англійської мови, це величезний прорив і досягнення. Нам бракує фахівців, які володіють англійською і будь-якою іноземною мовою. Нам бракує людей, які можуть показати, провести, розказати про звичаї, традиції українські іноземцям. Я з цим зіштовхуюся, бо, коли приїжджають іноземці, хочу більше і краще їм все розказати і пояснити, і не має кому то гарно проілюструвати, але з іншого боку, люди, які вільно володіють іноземною мовою, досить часто емігрують з України, бо вони там отримують кращі можливості для життя і роботи. Тому наступні роки мають бути проголошені нашою владою роком нових можливостей для тих, хто володіє англійською мовою. Можливо якісь стартапи для бізнесу. Можливо, сприятливі податкові можливості, щоб людина могла реалізувати можливості тут, щоб був сенс, було бажання вивчити іноземну мову досконало, щоб жити в Україні і зробити набагато більше для України. І я б дуже хотіла, щоб 2017 рік був оголошений роком української мови в Україні. Щоб українська мова стала рідною для українців.
Олена Кузьміна: Я погоджуюся з колегою, що невідомо, що буде через 50 років, колись говорили про есперантно, про уніфіковані підходи до мови. Зараз набуває популярності китайська. Для школярів у нас є така можливість також, 5 років тому відкрилися курси китайської мови при палаці дітей та юнацтва. Було важко на початку, нам треба було затвердити навчальні програми і навіть на рівні управління ми затверджували їх зміст, адаптували тематику до іноземних мов, які вивчаються, хоча навіть тепер, приходячи на ці заняття, і коли ми дивимося на ці ієрогліфи, важко контролювати що вивчається, як вивчається, адже якщо фахівців англійської недостатньо, то фахівців китайської - більш ніж недостатньо. Звичайно, зараз набуває популярності навчання у вузах Китаю, наші дітки їдуть і навчаються там на певних умовах, базою для них є знання англійської мови, щоб там почати вивчати досконало іншу мову.
Слухач. Як вам здається, не треба, щоб приклад давали наші чиновники? Наш мер володіє на хорошому рівні англійською мовою? І ще, у нас багато людей, які знають мову, наприклад, румунську, але він не може вести переговори, бо він не знає спеціалізовані терміни, їх не вчили цьому.
Олена Кузьміна: Нова команда, яку очолює Олексій Каспрук, то вони всі володіють мовами. І німецькою, і англійською, і румунською. Здійснюється багато партнерських контактів і в міській раді, і запровадження проектів, для яких необхідно знати мову, інвестиційні проекти. Там все заповнюється англійською мовою. Популяризація, власне, і затверджена в міській раді вивчення мови на 5 років. І це була ініціатива саме Олексія Павловича. Він сказав на конференції педагогів, тоді вже і Мустафа Наєм представив програму вивчення англійської мови в Україні, у серпні, підтримав ініціативу популяризації мови і сказав, що наша міська влада буде всіляко сприяти тому, щоб рівень мотивації зростав. Щоб це були не тільки спеціалізовані школи, щоб це були загальні школи. Виділено належне фінансування. Ми сподіваємося, що програма вже запрацює. На 5 лютого готуємо урочисте відкриття цієї програми, презентацію. Що стосується румунської мови, дійсно, багато з наших мешканців не вважають її іноземною, у нас є заклади з румунською мовою викладання і це, звичайно, їхнє середовище. Що стосується професійного спрямування, то це вже більше вузи приділяють увагу розвитку англійської мови як мови професійного спрямування. На кожному факультеті вивчається специфіка і вивчається вузько термінологія. І в ЧНУ, і БДМУ. В школі, в старших класах на спецкурсах запроваджуємо спецкурс країнознавства, де ми можемо говорити про англомовні країни, там діти вивчають повністю і географічне положення і політичне спрямування. Є література певна. Такі діти заглиблюються в поезію, в прозу, і класику. І зараз досить популярним стає ділове спрямування і діти досить прихильні до цього курсу. Це те, що ми можемо запропонувати діткам в школі.
Наталія Нечаєва-Юрійчук: На факультеті історії, політології та міжнародних відносин, де я працюю, є кафедра іноземних мов і студенти вивчають іноземну мову відповідно до специфіки, де вони навчаються. Міжнародники – термінологію міжнародних відносин і так далі. Насправді, кожен факультет намагається наблизити програму до тих вимог, які стоять перед студентами на виході. Щодо перекладачів, які працюють у структурах, у нас є кафедра румунської філології, там навчаються студенти, які, в тому числі, можуть стати перекладачами. Є фахівці, вони вивчають спеціальні терміни. І напевне, це питання щодо відкритого конкурсу на вакантну посаду. Якщо все відбувається відкрито, то немає жодних питань щодо того, як людина володіє іноземною мовою. В Чернівцях є достатньо людей, щоб обрати найкращих.
Людмила Григорчук: Та й зрештою не всі носії тієї ж румунської мови, мають бути перекладачами. Так само як і українці не всі можуть перекладати.
Наталія Нечаєва-Юрійчук: Звичайно, студенти, які починають перекладати з української на російську і навпаки, вони думають, що це найпростіше, але не все так просто. Вони дуже дивуються.
Людмила Григорчук: Чернівці завжди славилися тим, що тут усі знали іноземні мови. Ми зберігаємо те бажання бути знавцями декількох мов?
Наталія Нечаєва-Юрійчук: Я думаю, що так. У нас є такий дуже гарний міф про Чернівці, уявлення про наше місто, мені подобається ця картинка, що Чернівці – багатонаціональне, толерантне, чудове місто, де кожному народу є місце. Де кожен народ почуває себе комфортно. Це було не завжди так. Наприклад, українцям було не завжди комфортно. Щодо мов, то в залежності від того, що називати знанням іноземної мови, якщо це Доброго дня, Як справи? Скільки коштує буханець хліба? То, так. Чернівці були багатомовним містом. Бо якщо поруч жили українець, німець, молдованин, єврей, то ти мусиш зі своїми сусідами хоча б привітатися, спитати як у тебе справи. І звертатися до носія мови саме його мовою. І мені здається, що це риса всіх українців. Ми дуже часто автоматично переходимо на іншу мову, навіть якщо ми знаємо всього декілька слів тієї мови. Це дуже гарно. І молоді люди, які долучаються до якихось проектів і приїжджають серби, хорвати, німці, угорці, американці, то хоча б два-три слова вони намагаються вивчити, щоб сказати Доброго дня, до побачення, Приїжджайте ще. І це дуже і дуже гарно.
Людмила Григорчук: В школі відчувається, що діти дійсно хочуть знати мови?
Олена Кузьміна: Ми говоримо про те, що у нас порядка 86% - це понад 20 тисяч учнів в школах і 2,5 тисячі дітей в садочках вивчають саме англійську. Але ми не повинні забувати про те, що у нас діти мають досить велдикі досягнення і з німецької мови, тому що вони є і переможцями різних міжнародних конкурсів. І німецька мова у нашому місті є стержневою. Англійська так – бо міжнародна, мова спілкування, але насправді десь історично так склалося, що затребуваною більше є німецька мова і ці досягнення, які мають наші учні є досить вагомими навіть на рівні Європи. Французька мова. Наші учні є хорошими знавцями французької мови. Да, маленький відсоток, але це не применшує значення самої мови. У нас вивчається і іспанська мова, польська. Також у нас є цілий польський центр при гімназії №3, тому десь говорити про те, що учні змалечку і в багатьох закладах у нас дві мови іноземні вивчають. Важко, ми десь запроваджували навіть гурток італійської. Брали в додаток до французької, потім додавалася англійська. Були нарікання, не справлялися ні учні, ні батьки з тим обсягом матеріале. Але тяга до того, що потрібно і це бажання, звичайно, коли важко ,Ю то руки опускаються. Але коли вмотивований, послідовний, коли програми складені, підручники забезпечують той рівень, який належним є і тоді є і зацікавленість. тому десь говорити про те, що необхідно в любому випадку популяризувати навіть невеличкі намагання і десь спроби вивчити мови.
Людмила Григорчук: Як зараз Чернівці виглядають серед інших областей за рівнем знань англійської мови?
Олена Кузьміна: Минулого і позаминулого року ми мали в України в зальному заліку за рівнем олімпіад. Минулого року ми трохи втратили. Це не лише англійська, але й німецька, і французька. Ми дуже гарно виглядаємо в Україні.
Людмила Григорчук: Діти у нас такі здібні, амбіції, чи педагоги?
Олена Кузьміна: Все разом. Система підготовки. Є вже напрацювання, певна система, досвідчені фахові працівники, педагоги, вчителі, які вміють, хочуть і знають, як. І фактично, у них виходить. Їм вдячні і діти, і батьки, і, звичайно, ми, як влада, як управління. Адже саме вони задають тон, десь піднімають планочку і всі решта прагнуть, навіть молоді колеги, які приходять, вони бачать рівень, десь можливості, як це зробити, вони вчаться і прагнуть досягати, тобто амбіції да, вони у нас досить високі.
Людмила Григорчук: Амбіції допомагають і в університеті?
Наталія Нечаєва-Юрійчук: Так, ті студенти, які є амбітними, які хочуть більшого, вони докладають максимально більше зусиль, беруть участь багатьох закладах. Це відчувається і в школі, і в університеті, що дитина, яка активна, то дитина активна у всьому. Ми нарікаємо, як батьки на школу, що багато всього, і підручники недосконалі, але ми маємо приклади дітей, які встигають гарно вчитися в школі, і брати участь у громадських роботах, і робити стіннівку, і займатися спортом, танцями, і вони себе комфортно почувають. Буковина – найменша область в Україні, але амбіційно – ми одна з перших областей України. Завжди в українців спрацьовувало прагнення стати кращим, багато працювати, щоб отримати кращий результат. І мотивацію до вивчення іноземних мов дає і близькість до кордону, ми дуже близько до Європи. Ми в Європі вже давно і ми почуваємо себе європейцями. І для того, щоб нас зрозуміли, ми повинні володіти іноземними мовами, тому, якщо ми подивимося на наших емігрантів, то з базовими знаннями мови повертаються всі, хоч трохи був за кордоном. Хто італійську, хто іспанську, хто португальську. Не має значення, якої складності мова, за півроку – основну базу знають всі, тому що ми хочемо, щоб нас зрозуміли, щоб ми отримали максимум свого перебування будь-де.
Людмила Григорчук: Що треба змінити цього року, щоб ще більше досягнути успіхів в рік англійської мови?
Олена Кузьміна: Перш за все – змінити підхід. Він є досить формалізований. Класно-урочна система – це та система, до якої ми звикли. Ми кажемо, що нас навчили і ми навчимо. Але змінюється суспільство, середовище. Тому десь зараз акценти змістити на розвиток. Все таки говорячи про предмет іноземна мова, англійська мова, ми говоримо про всебічний розвиток, адже на яку ми тематику говоримо англійською мово, починаючи від Моя сім’я, професії моїх батьків і закінчуючи політичною системою Великобританії, у нас є можливість знайомства з психологічними текстами. Тексти, які пропонуються для читання, аудіювання, це перш за все розвиток дитини. Коли ми говоримо про розвиток і не про формалізований підхід, це є клуби, це є живе спілкування з носіями мови. Запрошення волонтерів. Адже коли Грузія запроваджувала, то вони в кожну школу, навіть у сільську місцевість запрошували по одному волонтеру. І у нас в школах також така практика ведеться. У нас був Ніколас, останній волонтер корпусу США в 22 школі. Наскільки це вмотивувало і підняло рівень знань учнів, зацікавленість у предметі, саме невимушене спілкування і орієнтація на розвиток дитини. Ми говорили про програми обміну для вищих навчальних закладів, у нас є також програма спеціальна, де наші учні, випускники 10-11 класів протягом 1 року навчаються в США. Це вже близько 60 учнів тої самої 4 гімназії, 30 учнів 7 гімназії. По місту вже десь до 100 учнів вивчилися в Америці протягом року. Коли ці дітки повертаються, ми бачимо, що вони більш розвинені всебічно. Вони більше вміють з точки зору навіть журналістики, тобто започаткування якихось вузько спрямованих, але цікавих напрямків. На позашкіллі, у таких клубах, євро клуби стають популярними, знову ж таки реалізація дебатів, як позакласна форма, є популярною у всіх країнах. У нас у німецькій гімназії молодь дебатує. Тому десь зараз треба розставити акценти таким чином, щоб ми більше розвивали, ніж муштрували.
Людмила Григорчук: Це можливо зробити за рік?
Олена Кузьміна: Потрібні фінанси. Програма у нас на 5 років і фінансування існує. На компенсації за міжнародні іспити, вони не є дешевими. І батьки є спонсори. Преміювання вчителів, що вони готують, що вони розвиваються. Беруть участь у кембриджських іспитах. 14 вчителів минулого року, мої колеги, і в тому числі і я, здавали цей іспит. Це фаховий рівень, на знання предмету, методики, він складається з декількох модулів. Дехто навіть по два модулі здавав. Зацікавлення в тому, щоб розвиватися для вчителів – є. І ті вчителі, які готують зірочок, переможців, вони заслуговують на додаткові бонуси від держави, від міста. В той же час культурно-масові заходи. Ми говоримо про підготовку проектів, в реалізації цієї програми, ми будемо розвивати програму партнерства між школами. Щоб кожен учень міг розказати на своєму рівні про свою школу, про свій район, про своє місто. Скласти мапу, бути волонтером, який зможе провести якусь екскурсію для гостей міста. Тобто в своєму середовищі уже вміти на рівні тому, який відповідає віковій категорії, говорити англійською мовою про те, що його оточує, що цікаво нашим гостям. Знову ж таки ресурсний фонд. Це ж не тільки кадровий ресурс, це й бібліотечний ресурс. Ми говоримо про те, що хто працює за автентичними підручниками, які для нас є недосяжними по цінах, вони досягають кращого успіху, ніж ті, хто працюють лише за національними підручниками. І наша програма міська також дає фінансування на певні позиції з підготовки учнів до читанок з аудіо супроводом, щоб готувати учнів до того ж ЗНО, до тих же міжнародних іспитів і матеріально-технічне забезпечення, щоб класи були сучасні, оснащені всім необхідним. Щоб можна було спілкуватися. У нас є хороша участь у раді Європи, про яку також в указі Президента зважають, і у нас учні двох закладів, учні 22 школи і 4 гімназії, беруть участь у таких міжнародних проектах і вони десь виграють. Але знову таки це мотивація, це живе спілкування, яскравий результат. Це те досягнення, яке мотивує і тому ми будемо заохочувати до участі в таких міжнародних програмах і підготовці певних проектів.
Людмила Григорчук: Пані Наталю, як ви бачите, які зміни мають бути найперші?
Наталія Нечаєва-Юрійчук: За один рік дуже складно провести такі якісні зміни, якісні зрушення, тому що вивчати мову треба постійно. Постійно вдосконалюватися. Це не одноденний процес. Вчора вчу, а завтра вже не хочу. І ще напевне варто давати можливість, розширювати бібліотечний фонд художньою літературою, тими самими коміксами, це ніби примітивна річ, але там короткі фрази, словниковий запас. Це те, що гарно сприймається навіть у молодшій школі. Щодо університету, то приходять діти з різним рівнем іноземної мови і напевне, держава не повинна економити гроші на освіту. Освіта і культуру повинні стати пріоритетом, звичайно, після оборони. Але, як казав Черчіль, якщо ми не виділяємо гроші на культуру, то нам не буде що захищати. Якщо ми не виділимо гроші на освіту, то завтра вони не вийдуть нас захищати. Найважливіше не економити ні на зарплатах, ні на технічному забезпеченні закладів освіти, ні на опаленні, щоб дітки не мерзли. При чому, в усіх населених пунктах України. Держава повинна визнати, що освідчений громадянин – це є пріоритет. Це той, який досконало володіє певними професійними навичками. В університеті треба диференційований підхід, щоб вивести дітей на один рівень. Щоб були різні групи. Ті, хто після спеціалізованих шкіл приходить в групу з тими дітьми, які тільки знають Добрий день і До побачення, то дітям скучно два місяці, а на тертій місяць він забуває вже мову. Треба вирівняти це все. Одному дати складніше завдання, одному – легше завдання.
Людмила Григорчук: Наміри загальноукраїнські, то цифри озвучені. Кажуть, що 7% зараз українців володіють на хорошому рівні англійською мовою. Хочуть в 2020 році – 20%.
Наталія Нечаєва-Юрійчук: Ви знаєте, я не дуже довіряю у 7%. Тому що мене як українця ніхто мене не питав, як я володію іноземною мовою. Мені цікаво, звідки взялася цифра така. І від якого віку брали. І що означає досконало володіє? А щодо 20%, то близько 20% вже розмовляє англійською мовою. Навіть якщо ми подивимося на наш уряд і нашого Президента, то в порівнянні з попереднім, то вже 2+. Подивимося на нашу владу – то знову маємо позитивні зрушення. Щодо статистики, то достатньо багато людей, які володіють. Це все реально. Якщо ми не будемо економити на освіті, то ми досягнемо 80% володіння англійської мови. Якщо ми зробимо так, щоб дітям було цікаво і щоб вчителю було приємно працювати.
Олена Кузьміна: Погоджуюся з тим, що зараз дуже багато дорослих, не лише учнів, вмотивовані вивчати англійську мову. Тенденція зростає шалено. Люди почали трохи для себе відкривати Європу. Зараз уже це бажання переростає в необхідність. Якщо доросла людина усвідомлено починає вивчати мову – це великий показник. Дійсно, це не буде 20%, а сподіваємося, що більше. Учні уже 6-7 класу мають рівень А1 ЗОШ, тому десь зараз говорити, якщо б нас протестували, то у нас би цей відсоток був більший.
Людмила Григорчук: Скільки часу треба, щоб знати англійську мову?
Олена Кузьміна: Це залежить від того, наскільки людина вмотивована, скільки часу вона може приділити вивченню. На скільки у неї є можливості щодо спілкування у середовищі, у спілкуванні з носієм мови. Це все дає можливості зануритися у вивчення мови, у оволодіння мовою. У кожного свій темп. Якщо поставити перед собою мету і хотіти, то можна всього досягнути. Мову треба вивчати на постійній основі. Мова, як музика, забув ноти і вже не знаєш. Постійно треба освіжати свої знання, вдосконалюватися, практикуватися. Тільки практика мовлення і десь відсутність бар’єру психологічного дає картинку того, що людина володіє мовою. Є таке прислів’я в англійській мові: Хочеш навчитися плавати – плавай, а хочеш навчитися говорити – говори. Щоб говорити, треба мати постійну практику.
Інформаційний партнер програми "Суть речей" www.buknews.com.ua
