Суть речей про мерську кампанію, як кризу адекватності
Друкопис програми «Суть речей» на радіо Станція 103.2 ФМ. Запрошені гості: політологи Макс Михайленко та Олексій Кандюк.
Ведуча: Оксана Денисюк
Ведуча: 25 травня позачергові президентські вибори та вибори Чернівецького міського голови. Спершу давайте поговоримо про вибори президентські, які відбуватимуться фактично у стані війні. Прокоментуйте, будь ласка, хід передвиборчої кампанії.
Макс Михайленко: по-перше: вона відмінна від попередніх тим, що немає таких величезних бюджетів, які були раніше, хоча б через те, що Віктор Федорович, втікаючи, вкрав все, що міг. Тому всі, у кого залишились якісь капітали, то вони намагаються використати їх оптимально. Окрім того, ми бачимо, що йде конкуренція брендів, можливо іміджі, особистостей, але точно, що не програм. Якісь програми, мабуть, їх навіть хтось читає, вивчає, але насправді вперше з 1990 року склалась така ситуація, що, можливо, є певна вірогідність – вона далеко не 100%-ва, але що вибори відбудуться в один тур. Власне це і є основна інтрига, чи буде другий тур. Шкода, що певні кандидати ставлять свої партійні інтереси, свої особисті інтереси та інтереси збереження своєї популярності над загальнонаціональними завданнями. Добре також, що у двох областях України, в яких відбуваються військові дії з путінськими зомбі, все ж створена більш-менш ситуація, в якій вибори все ж таки провести можна. Тому дедалі ідіотнішою виглядає позиція московського адміністративного району – Китайської народної республіки та пана Лаврова, який сьогодні видав дивну заяву, що при живому легітимному президентові, як же це так відбуваються президентські вибори? Тобто, можливо, у Росії існують плани ліквідувати цього нашого пана бувшого президента, що легітимізувати ці вибори. Цікава ця кампанія і ще тим, що вона така коротка, дебати особливо не відбуваються, тому що зрозуміло, що фаворитові перегонів вони ні до чого на даний момент. І вже через пару ми будемо все знати.
Олексій Кандюк: я согласен почти со всем. С позитива можно отметить только то, что сегодня уже очевидно и понятно, что выборы все-таки произойдут, даже в тех регионах, где это было проблематично все это время, и будут признаны, несмотря, на позицию России. И мы получим абсолютно легитимную власть, и можно будет что-то делать. Все остальное – это проблемы, общество находится в такой сложно ситуации стресса, когда есть запросы на мир, безопасность, спасение страны и ее экономики, что, собственно, используется всеми кандидатами. Именно потому кампания такая скучная, не глубокая и все уже ожидают, что бы она поскорее закончилась, просто хочется, что бы это завершилось и прийти к чему-то новому. Поэтому будем надеяться, что эти ожидания оправдаются.
Ведуча: яким буде перебіг виборів на півдні і на сході, на вашу думку? Чого все ж таки варто чекати?
Олексій Кандюк: наверняка, все просто не пройдет, то есть в любом случае восток будет качать. Будем надеяться, что качать будет только те регионы, которые уже и так раскачены, и что это не пойдет дальше – на Харьков, на Одессу и на часть центральной Украины. Будем говорить о факте открытия избирательных участков, а какой процент там проголосует – это уже вопрос второй, но ситуация для голосования будет создана. И потому можно говорить о полноценном избирательном процессе. То есть, ясно, что мы не достигнем той явки, которой бы хотелось, но люд получат возможность прийти на избирательные участки. Это самое важное на сегодняшний день.
Слухач: Иван меня зовут. Вам не кажется, что Черновцам повезло в том плане, что, если бы не было выборов мэра, то явка на президентских выборах могла быть значительно меньшей? И не кажется ли вам подозрительным то, что так резко вырос рейтинг Петра Порошенко? Не кажется ли вам, это технологии, которые работаю с большим вопросом – насколько они правдивы?
Макс Михайленко: я на друге питання одразу відповім. Технології. Звісно, використовуються, використовуються вони усіма і завжди використовуються. Але рейтинг Порошенка зростає ще з осені, це по-перше. Тобто, це вперше, коли почали відокремлювати його політичну силу «Солідарність» і його, як кандидата в президенти від решти. По-друге: він максимально на всіх революційних подіях не робив собі політичного капіталу аж так відверто, як. Наприклад, багато інших. По-третє: зараз є великий громадський запит на людину, яка зробила щось корисне для країни – створила робочі місця для країни, ми всі бачимо приклад Вінниці, Вінницької області, що вона лідирує за багатьма показниками. Також колишній мер Вінниці тепер є міністром регіонального розвитку і, якщо адміністративна реформа буде втілена саме ним і саме таким чином, то, чесно кажучи, лідерство, вплив і можлива швидка перемога Порошенка будуть виправданими. Щодо рейтингів: з усіх поважних компаній, соціологічних фірм та центрів, відмінні результати тільки у Соціополісу, який давно асоціюється з партією «Батьківщина», так чи інакше, тобто не прямо. Не може бути, щоб усі 4 чи 5 контор помилялись у спільному дослідженні. Наприклад, завжди було відомо, що центр Розумкова від когось відписує 2%, а комусь їх приписує – це роками так відбувалось на всіх кампаніях, а що група «Рейтинг» занадто комерційна. Наприклад, ми пригадати вибори 2010 року, коли майже не були відмінні між собою результати екзит полів, ми можемо пригадати парламентські вибори 2012 року, які, як відомо тепер всім, були сфальшовані на користь Партії регіонів. І це було видно з тих опитувань, бо та різниця мала для Регіонів оту моральну межу – 30%, хоча насправді це було 28% і на 28% воно зупинилось, щоб не давати моральної перемоги опозиції. Наприклад, ще одне – у нас зараз кандидати, які приймають участь виборах, крім одного-двох, а можливо і ні, це все нові люди і, швидше за все, виборець як раз би не пішов або явка була б значно нижчою. А те, що вони співпали з президентськими – це посилює мотивацію.
Ведуча: я, наприклад, спілкуючись з чернівчанами, помітила, що як раз більше людей знали про президентські вибори 25 травня і лише кілька тижнів тому взнали, що ми ще й мера обираємо.
Олексій Кандюк: если так говорить о рейтинге Порошенко, то тогда надо говорить о неком заговоре социологов, потому что действительно все конторы дают одинаково. На самом деле осталось пару дней, и мы увидим, насколько это реалистично. Что касается – почему так происходит? Существует один такой момент, очевидно, что после всех трагических событий, Евромайдана и всего остального, у общества, и это на самом деле очень хорошо, сформировался запрос на политиков-реалистов. И будем говорит прямо, что конкурентом у Порошенко в качестве претендента на пост президента является Юлия Тимошенко, которую реалистом уж точно не назовешь, очевидно также подогревает его рейтинг, потому что получается, что выбирать больше не из кого. Поэтому этот рост объяснимый. Плюс к этому добавляются события в стране, которые формируют у людей желание скорее кого-нибудь выбрать, чтобы он навел порядок. Поэтому так получилось – Порошенко в такой момент сформировался в лидеры, посмотрим, как он себя покажет, если его выберут.
Ведуча: хотілось би почути ваші думки щодо того, як змінився виборець за останні півроку в контексті тих подій, які пережила країна?
Макс Михайленко: виборець змінювався ще з парламентських виборів. Чому? Тому що такого масштабу брутальності і такого масштабу підкупу, який існував на тих виборах…була перейдена певна межа. І за цих неповних два роки і під впливом перспективи європейської інтеграції, почала формуватись критична маса людей в суспільстві, переважно середнього класу, які вирішили поставити гроші на друге чи третє місце. Тобто, виборець дуже змінився, але змінився він не всюди. Але можна звернути увагу, що ми не втратили той самий Донбас, чому у нас йдуть військові дії і населені пункти з одних рук переходять до інших? Тому що на Донбасі є середній клас. А щодо Криму, то він був дуже жорстко люмпенізований, а все що там було не люмпенізовано – це неформальна власність. І зараз російський уряд забирає в кримчан їх власність, змушує їх реєструватись за російськими законами, як тих підприємців, які здають житло, обкладає їх податками і т.д. Та йде протверезіння, це не швидкий процес, але тим не менш. Україна завжди була відмінною від решти пострадянських держав, тому що тут є сільське коріння у переважної більшості громадян. Євген Головаха, коли досліджував соціальну структуру, сказав – дві третини міщан є у першому поколінні. Це важливо, тому що, на відміну від нас, в тій же Росії, село тотально винищено і тому міський люмпен там як раз є сьогодні головним виборцем Володимира Володимировича. У нас завжди існувала ця різниця, а в останні роки два, а особливо в останній рік, вона дуже швидко еволюціонувала – міна якості електорату. І, крім того, кожен раз відбувалось загострення революції саме тоді, коли люди, які приходили на масові мітинги, починали відчувати невдоволення і роздратування демагогією зі сцени – одразу починався новий виток агресивного протистояння. Тому мені цей новий виборець дуже подобається.
Ведуча: то чи можемо ми, Олексію, говорити про новий щабель розвитку громадянського суспільства, адже на цих президентських виборах, як стверджують експерти, ми матимемо найбільшу явку виборців за всі роки незалежності?
Олексій Кандюк: формирование гражданского общества – это длительный процесс. Мы точно можем говорить о том, что появился избиратель, вообще гражданин, который хочет меняться. Трудно сказать, что он уже поменялся, потому что это не так быстро. Но вообще первая попытка смены общества была в 2004 году, когда была Помаранчевая революция и люди уже тогда хотели жить в другой стране. Но это все обернулось тотальным разочарованием и новым 10-ти летним витком глубинной стагнации. Сейчас – это еще один толчок, боле мощный, гораздо, потому что есть жертвы, есть реакция общества на то, как это все происходило. И сейчас очень важно, чтобы эти люди, которых очень много стало и которые хотят формировать гражданское общество, создать хотя бы условия для этого. То есть государство не может формировать гражданское общество и эта глобальная украинская ошибка – спускать деньги для того, что бы штамповать общественные организации. Есть люди, которые хотят это делать – дайте им возможность, это не та сфера, которая требует каких-то колоссальных финансовых затрат. Она требует более либеральной политики государства по отношению к людям, которые хотят это делать. Будем надеяться, что из этого что-то получится.
Ведуча: ви говорите, що виборець змінився, а чи готовий він сприяти зміні влади?
Олексій Кандюк: но он точно этого хочет. Он правда хочет поменять власть, хочет, что бы все было по-новому. Но надо понимать, что любой избиратель голосует правильно, когда он правильно информирован. То, что он хочет голосовать за кого-то – не означает, что он знает за кого нужно голосовать. Потому пока не стоит исключать того, что еще какой-то остаток старой власти все время будет циркулировать в этих властных кругах, какое-то время это будет происходить. Но если мы пойдем в правильном направлении, со временем он от туда вымоется, и придут какие-то новые люди, которые будут подстраиваться под новые условия политики. Опять же – если мы их сформируем.
Макс Михайленко: по-перше: все ж таки головним етапом буде проведення дострокових парламентських виборів. Чому7 тому що вже сьогодні можна побачити, що стара партійна система зруйнована. Особливо після всіх подій, пов’язаних з Регіонами, замаху на Кернеса, розколу партії і т.д. Тобто, УДАР висунув іншого кандидата, якщо Тимошенко програє вибори, то це практично фініш «Батьківщини», а «Свобода» почала маргіналізуватись. Ірина Фаріон навіть на партійній зустрічі питала Тягнибока навіщо він йде у президенти, якщо немає абсолютно жодної перспективи вийти другий тур. До речі, на тих виборах більше третини нових людей зайшло у парламент.
Ведуча: даруйте, я вас переб’ю – яка, на вашу думку, вірогідність проведення позачергових парламентських виборів?
Макс Михайленко: вірогідність дуже висока, тому що фаворит гонки про це казав. І так само йому потрібна своя більшість, а та коаліція, яка сьогодні є, можна звернути увагу на те, що вона розвалюється, вона не стійка, тобто якісь рішення приймаються, а якісь – ні. Наприклад, посилення відповідальності за підкуп виборців: раз і комуністи з регіонами не проголосували зі зрозумілих причин, тому виявилось, що не вистачає голосів для прийняття такого важливого рішення. І в багатьох інших так само, коли голосували про двох турові вибори мерів – якось це дивно розпилили. Що важливо – є одна небезпека. Ми це бачили на прикладі Сербії у 2000 році і тут є певні паралелі – ця кількість кандидатів, яка йде що на президентські що на муніципальні вибори в різних містах. Там у 1999 році завалили Мілошевича і той спектр розпався на купу маленьких партій, в яких були постійно нестійкі коаліції і від цього нам необхідно піти. Є ще два інші моменти: може бути демократія, але застійна. Це відбувається тоді, коли формуються так звані дистрибуційні коаліції – є багато різних груп, які торгуються за бюджетні ресурси для свого виборця,а країна стоїть на місці. І, до речі, в нас вже такий період був – це був період 2005-2009 років, закінчився він відомо чим. Тобто, неформальні правила не змінюються разом з формальними – власність не регламентується, власність не стає священною коровою і т.д. Ми зараз бачимо, як самопроголошені сепаратисти на Донбасі намагаються відібрати заводи в Ахметова. Це дуже гарно з одного боку, тому що це вже посунуло Ретана Леонідовича на дорогу виправлення, але з іншого боку це дуже показово. Ми цього мусимо уникнути. Дай Бог, щоб наступний президент, хоча в нього немає стільки повноважень, як в попереднього – і слава Богу, був постійно в полі зору.
Ведуча: фактично усі говорять зараз лише про одне: дай Бог, щоб після президентських виборів все стабілізувалось і щоб був мир. Олексію, що треба буде найперше робити новому президенту країни для того, щоб стабілізувати суспільно-політичну та економічну ситуацію в Україні?
Олексій Кандюк:объем работы там огромный. В любом случае после президентских выборов ситуация стабилизируется, по крайней мере политическая. Говорить об экономической стабилизации пока рано, потому что. Во-первых, реально не понятно какая будет программа, и что мы будем делать, кроме того, что мы готовы брать кредит, и мы их уже берем. Стоит вопрос о том, как мы их будем использовать – это раз и два – точно не стоит ждать какого-то быстрого экономического роста, потому что его не будет. Мы сейчас в такой ситуации, что если будет хоть какой-то рост – это уже хорошо. Плюс то, что точно служит политической стабилизацией это то, что внешние актеры, назовем их так, перестанут так активничать, как это они делают до выборов. Потому что эти крохи легитимности, которые они получают путем того, что у нас якобы не избранная власть – они их потеряют. Поэтому естественно определенная стабилизация будет, а дальше все будет зависеть от нового правительства и от нового президента.
Макс Михайленко: єдина причина проблем сьогодні в Україні – це різні конреволюційні гніздечка. Сьогодні, наприклад, нарешті заарештовані рахунки газети «Вести», яку фінансував пан Курченко, але там він, звісно, був посередником цього всього, тому що то гроші Газпрому. Насправді зрозуміло, що ми не можемо фізично позбутись Росії поки що зараз. Наприклад, дуже вчора було цікаво подивитись, що Павло Лєбєдєв взагалі може неіснуюча людина, бо підроблена вся його військова справа. І цього буде ще дуже багато. Одо економічно стану, то так – звісно і Світовий банк, і МВФ кажуть, що результат року буде -3 чи -5 але є позитивна тенденція. Як тільки ми забрали Росію з картинки з її дутими цінами на газ, у нас одразу за перший квартал вперше з 2004 року – останнього року, коли в Україні було здорове економічне зростання – вирівнялось сальдо зовнішньої економічної торгівлі, а державний борг за цей квартал скоротився на 7 млрд. доларів. Чим більше твердості буде проявляти українська влада у придушенні конрреволюціїї зовнішньої та внутрішньої, зовнішньої – це потурання фінансуванню, яке йде з Росії, тим швидше ми вийдемо з цієї кризи.
Ведуча: на скільки важливим буде той факт, що Росія зможе не визнати результати виборів президента?
Олексій Кандюк: на самом-то деле не нужно слишком на это обращать внимание, потому что в любом случае, сейчас все действия России направлены на дестабилизацию ситуации. С эти надо просто смириться и не искать каких-то…то есть, я думаю, что искать точки соприкосновения нужно, но просто идет массированная информационная война и обращать внимание на то, что признает России выборы или не признает – для чего? Главное, чтобы признали те, кому нужно, а дальше нужно отталкиваться от внутренних реалий, а Россия – это уже дело такое.
Ведуча: Макс вже сказав, що має таке сподівання, що вибори пройдуть в один тур, а як ви гадаєте?
Олексій Кандюк: есть надежда. Рейтинги показывают, что это возможно. И есть еще такой момент – очень многие избиратели хотят это все поскорее закончить, поэтому это на руку играет тому, чтобы выборы прошли в один тур. Но, наверняка, что-то предсказывать сложно, хотя задел есть, чтобы это произошло, но кто его знает. Будем надеяться, ведь все хотят, кроме Юлии Тимошенко, чтобы это поскорее закончилось.
Ведуча: тепер поговоримо про мерські вибори. Максе, розкажіть, як відбувається кампанія, щоб відмітили?
Макс Михайленко: кампанія відбувається весело у тому сенсі, що бачимо, що гроші, напевно, є тільки в одного кандидата, решта явно за ним не встигає. Але трагедія особистості в тому, що у цього кандидата шансів майже немає. Інша справа, що фактично три роки місто було без міського голови. За цей час не можна сказати, що все однозначно було погано, інша справа, що ситуація весь час погіршувалась і дитячі майданчики, при чому під вибори 2012-го року – цього явно не достатньо. Було втрачено дуже багато міжнародних ділових можливостей через різні банальні причини. Тобто легітимність міської влади постійно знищувалась, тому слава Богу, що ВРУ прийняла рішення про проведення цих виборів. Кампанія весела, тому що багатьом кандидат справді доводиться, на відміну від усіх попередніх кампаній, ходити, зустрічатись з людьми, питати чого люди хочуть. Спілкуватись з такими потужними прошарками у нас в місті, як таксисти, «Калина», тобто реально працювати на який результат.
Ведуча: я б ще навіть додала – знайомитись з виборцями, тому що дуже багато незнайомих прізвищ та імен.
Макс Михайленко: кажуть, що багато чорного піару. Я б не сказав, що його багато – так, пару було серйозних викидів. Інша справа, що брутальне шахрайство, якісь інститути імені Маковецького. Я тільки знаю філософа Маковецького, який давно помер з філософського факультету, тому це якась оборудка. Але там як хитро зроблено – рейтинги президентських кандидатів, у принципі воно десь так і є. але все одно – треба загадати, що у нас в 2007 році та у 2010 році була дуже потужна підтримка партії «Батьківщина» і що вона скотилась аж до 10% - теж я якось не вірю. От у 2012 році і то …можливо, це через більший бюджет, але запрошували того ж таки досить відомого Володимира Бондаренко і пана Чурілова, який накалякав значно впевненіший рейтинг, хоча він абсолютно не відповідав дійсності, але то хоч був серйозний бренд. І ось це паскудити під кінець – воно якось не дуже, це вже хуліганство.
Слухач: мене звати Жан. Я хочу прокоментувати по першій частині програми. Все ж таки у Юлії Володимирівни є скритий резерв – ми це знаємо по попередній виборчій кампанії президента, коли перед першим туром їй давали 17%, а реально виявилось 25%. Друге – треба чітко сказати, що ми б мали менше проблем на сході, якщо б Партія регіонів визначилась з єдиним кандидатом не на користь Добкіна, а на користь Тігіпка. І щодо мерської кампанії, то єдиний, хто дійсно щось зробив – це Михайлішин. Назвіть мені ще б когось, хто зробив стільки ж. скільки він.
Олексій Кандюк: продолжая тему мэрских выборов, во-первых, надо говорить о том, что помимо того, что у нас 3 годы не было мэра, у нас до этого почти 20 лет был один и тот же мэр и черновчане слегка отвыкли выбирать кого-то другого. И сейчас воодушевившись скрытыми возможностями и резервами, на выбор дружной толпой вышло вот столько кандидатов, очевидно думая, что сам факт, что они претендуют на это кресло, сделает им кампания. С одной стороны – это их право, а с другой стороны – честно говоря, многие кампании делаться в стиле: «креатив, попусти меня» и большинство черновчан должны это терпеть, потому что глаза не закроешь. На самом деле надо понимать, что большинство из этих кандидатов – это статисты. Может кто-то преследует свои цели, кто-то технический кандидат, а кто-то решил заявить о себе, но надо говорить, что естественно лидеров двое и понятно каких, мы не будем их озвучивать. У них обоих есть свои определенные проблемы – у кого-то тяжелое прошлое, у кого-то туманное будущее пока что, но тут нужно понимать важную вещь, что выборы мэра проходят в один тур, в отличии от выборов президента. Поэтому все те люди, которые набирают 100 голосов, 200 или даже 50 – они все равно их от кого-то отбирают, потому что формально выиграет тот кандидат, который сразу наберет больше всего голосов. Поэтому те люди, которые говорят, что они кандидаты от демократических сил, должны были рационально понимать, что либо они врут, либо не понимают ситуации. Что касается внешней рекламы. Честно говоря, я думаю, что уже давно назрел местный законопроект о том, чтобы каким-то образом это отформатировать и штрафовать людей, потому что начинается – клич пошел о размещении рекламы в неположенном месте и дальше все кандидаты, критикуя того, кто разместил, продолжают делать тоже самое. И как бы никто ни при чем, а город весь уклеен где попало. Понимая, что пройдут выборы и про этих всех кандидатов все забудут, а испорченные эти все заборы и столбы останутся.
Ведуча: у мене щойно з’явилась думка, що було б непогано, якщо б усі кандидати на посаду мера дружно кучкою в понеділок вийшли і поздирали все те, що понаклеювали.
Олексій Кандюк: хотя бы свою агитацию.
Макс Михайленко: вони вже в суботу могли б це зробити, бо агітація заборонена. Хто виграє – ще невідомо, а в понеділок багато хто буде в нетверезому стані, роздратованому.
Ведуча: як раз прогулянка містом не зашкодить.
Олексій Кандюк: да, это хорошая общественная инициатива, но я сомневаюсь, что кто-то из кандидатов согласиться в ней участвовать. На самом деле у нас есть абсолютное избирательное хамство, потому что есть закон, где прописано, где разрешена агитация, а где не разрешена. Установить чья это агитация – это не сложно. Закон есть, но все как всегда и строгость наших законов компенсируется необязательностью их выполнения.
Ведуча: багато хто з кандидатів декларують себе, як представники демократичних сил. Максиме, на вашу думку, чому демократичні сили не об’єднались з одним кандидатом на посаду Чернівецького міського голови?
Макс Михайленко: тому що, по-перше, між ними немає домовленості ані в Києві, ані тут. По-друге: є досить відвертий елемент клоунади, тому що можна сказати сміливо, що «Батьківщина» і «Фронт змін» тут не одне і те саме. Потім є ділові угруповування тут в місті, які вкладають в різних кандидатів, маскуючись під УДАР, регіони чи під незалежних бардів, які нас всіх веселять. І цей фактор присутній, немає тут і раніше не було коаліції демократичних сил – тут всі партії повисували своїх кандидатів. Знову ж таки, для когось це проблема партійної каси, для когось це особисті заробітки, тому що певні люди мають же оцінювати себе реалістично? Наприклад, були дуже цікаві вибори у 2012 році по нашому мажоритарному окрузі, бо багато виборців взагалі думали, що то мерські вибори. Це було таке явище, яке багато кому зіпсувало електоральний шанс. Скажімо так, головний кандидат не від демократичних сил якось свої помилки врахував, тобто його ніде не бачать у графічному вимірі, а хтось, здається, взагалі ніяких висновків не зробив і далі таку бомбардуючу кампанію проводить, а це приводить до від’ємних результатів. Хоча, можливо, є місцеві політичні діячі, які не є мазохістами і їм подобається, що їх постійно прокатують, при чому з одних і тих самих причин. Я вважаю, що дуже зробив корисно, патріотично і героїчно Василь Забродський, який зняв свою кандидатуру. Адже зрозуміло, що він весь час приймав участь у перегонах, для нього, мабуть, було справою честі продовжувати цю традицію. Але він виявився єдиним свідомим кандидатом, хоча він завжди набирав свої 5-10%, але тут його щось, так би мовити, торкнуло.
Ведуча: хто або що страждає від того, що на цих мерських виборах немає того єдиного демократичного кандидата?
Олексій Кандюк: надо понимать, что это название условное, на самом-то деле. Если так со стороны посмотреть, то получается, что антидемократический кандидат у нас один, а демократических много. И если даже справедливо предположить, что демократических избирателей у нас больше – их приходиться делить на какое-то количество людей. Естественно, тот кандидат, который имеет наибольший шанс победить от так называемых демократических сил, страдает от того, что все остальные из себя этих демократических кандидатов изображают. Я бы эту мэрскую кампанию назвал «кризис адекватности» при чем кандидатов, которые не понимают, что их не воспринимают и, во-вторых, людей, которые вкладывают деньги в кампании странного пошива. То есть большинство меседжей, если принять во внимание, что они вообще есть, не понятно на кого они ориентированы, они мимо и более того – люди уже принимали участие в этой кампании и видели, что это ни на кого не действует, но продолжают дальше это зачем-то ретранслировать. Можно было бы тем людям, которые преследуют свои цели и баллотируются в мэры, по крайней мере изучить спрос на какие темы существует в городе и попробовать развить какую-то кампанию. Все пошли путем создания визуальной рекламы странного характера, но главное – задекларировать, что вот я есть такой кандидат. Насколько это подействует в плане политических дивидендов, думаю, что никак. Если стоит задача зарекомендовать себя перед своими будущими политическими спонсорами – возможно, эту задачу они решат, но набрать адекватное количество голосов, я думаю, им не удастся.
Ведуча: новообраному меру, очевидно, місто дістанеться у складному стані – порожня казна, проблеми з господарством. Як важко йому доведеться працювати на цій посаді півтора роки?
Макс Михайленко: важко, звісно. Але за останні три роки зупинилась робота за програмою сусідства європейського співробітництва та за усіма іншими програмами східного партнерства, тобто на це є певна надія. Крім того, є надія на відновлення нормального співробітництва з Австрією. Все це у свій час, після того, як змістили Миколу Федорука, стало і стояло. Про кошти важко казати: бюджет прийнято, звісно, що до нього будуть вноситись зміни і представництво Чернівецької області у парламенті потужне, але не варто забувати, що частина цих людей належить до Партії регіонів, в якої сьогодні одне гасло, як і у всіх її кандидатів. А гасло просте: сором не дим – очі не виїсть. І чи можна на цих всіх людей покладатись, як на тих, які будуть вибивати гроші в бюджеті для міста – незрозуміло. Я вважаю, що, якщо у нас переможуть демократичні сили, і дуже не хочеться вірити, що в нас спрацює варіант з Черновецьким – в якому сенсі? З одного боку ми не бачимо реклам колишнього керівництва міста, а зі іншого боку – пам’ятаєте сюжет «Вечірнього кварталу» про Черновецького, який мігрує до Ізраїлю. Чого мігруєте? – Бо у вас багато бабусь …І от тоді буде консенсус бізнесу навколо завдань відновлення міської економіки. Тому що зараз у нас, зрозуміло, окрім «Калинівського ринку» і його філій та бюджетного сектору економіки немає. У нас мізерні промислові підприємства і слава Богу, що вони є. Тому що із Закарпаття ледь не втік весь промисловий бізнес за оці три роки. Тобто, багато оптимізму і багато речей, які можна зробити просто, наприклад, можна позбутись пробок в центрі міста просто заборонивши там ставити машини. Це ті речі, які можна зробити без потужного фінансування. Якщо новий міський голова зробить такі прості речі, але які всі побачать і що хоч дещо, але стало краще – то в нього буде шанс переобратись.
Олексій Кандюк: хочется посоветовать будущему мэру, кто бы им не стал, что пора закончить ситуацию раздела имущества и управление городом не крутиться вокруг только больших объектов. Существуют примеры грамотного управления городом, можно тут вспомнить и Садового и Гройсмана, который уже министр регионального развития. То есть вопрос в том, что ресурс создания грамотного менеджера в Черновцах – есть, соответственно существует ресурс наполнения бюджета и правильно сказал Максим, что видимые улучшения не требуют громадных финансовых вливаний. Просто надо посоветовать новому мэру, окружить себя хотя бы небольшой командой людей, которые дадут ему за вот эти полтора года показать реальные сдвиги, просто написав программу и выполнять ее. Без особых далекоидущих вещей, а просто улучшение каждый день. И если это произойдет хоть на половину, то тогда шансы на переизбрание у него большие.
Ведуча: на завершення хочеться почути від вас кілька порад або чітких меседжів чернівчанам напередодні виборів.
Макс Михайленко: щодо місцевого рівня, то не треба куплятись на такі речі, наприклад, як фотографія з лідером партії, тому що у 2012 році це абсолютно нікому не допомогло, у 2010 році на місцевих виборах ми пам’ятаємо катастрофу «Сильної України», коли люди ходили і питали – а хто ці люди разом з Тігіпко сфотографовані за допомогою фотошопу? А по-друге: всі десь відчувають, що кандидат від демократичних сил є один, просто так склалась ситуація. А щодо президентських, то всіх нас об’єднує таке відчуття, що гарно було б закінчити це все і цей процес у неділю. Інша справа, що ми найменша область, більше це залежить від Дніпропетровської чи Полтавської областей, але, я думаю, що ми мусимо у цей свій внесок зробити.
Олексій Кандюк: не стоит голосовать и вестись на какие-то особо масштабные обещания, потому что обещания этих кисельных рек и сахарных берегов… надо понимать, что когда кто-то заводит в политике разговор о духовности, одновременно кто-то из вашего кармана ворует деньги. Поэтому надо просто голосовать за тех людей, которые что-то делают, пускай немного – но делают, а не тех, кто много говорит.
ФОТО molbuk.ua
Інформаційний партнер програми «Суть речей» на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua
