Суть речей: Чернівці однаково цікаві іноземним та українським туристам: що показують і чого соромляться в місті?

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 20.06.2013р.

Запрошені гості: Семен Хорошенюк, працівник туристично-інформаційного центру м. Чернівці та Людмила Рогова, аспірант ЧНУ, гід-екскурсовод.

Ведуча: Оксана Денисюк.

 Ведуча: Людмило, скільки років ви проводите екскурсії містом? Що показуєте, що найбільше захоплює гостей міста?

 Людмила Рогова: екскурсії проводжу десь з 2002 року і класичний маршрут включає у себе всі площі міста, церкви, центральну пішохідну вулицю Ольги Кобилянської, Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації – центральний корпус ЧНУ. Коли приїжджають туристи, які спрямовані на єврейську тематику, то обов’язково заходимо на вулицю Барбюса – це колишній єврейський квартал, єврейські будинки. А також ще є літературний маршрут, тобто це місця, які мають відношення до Пауля Целана та Рози Ауслендер.

 Ведуча: що змінилось за цих 12 років, відколи ти проводиш екскурсії та як змінився турист?

 Людмила Рогова: коли я почала водити екскурсії – приїжджали справжні колишні чернівчани, тобто це люди, які ще застали Австро-Угорщину, їм було за 90, їх привозили пра-пра-правнуки, вони пересувались по місту на інвалідних візочках і вони їхали сюди за 1000 кілометрів для того, щоб побачити місто, де проходило їх дитинство. Потім почали приїздити їх внуки – це я говорю про іноземних туристів. А зараз починає все більше приїздити просто зацікавлених людей, які хочуть побачити єврейське місто, але більше все одно Австро-угорське. Якщо брати українського туриста, або найближчих наших сусідів – росіян, білорусів, то на травневі свята або великодні до нас переїжджає певна частина Києва, частина Одеси, а взимку на наш білий, не кольоровий сніг їде Запоріжжя, Донецьк.

 Ведуча: чи змінили тенденції – тих самих 5-7 років чи викликало Чернівці такий самий інтерес, як зараз саме в українського туриста?

 Людмила Рогова: насправді так, більше людей почало їхати саме з України, збільшилась кількість людей саме з найближчих міст – Кам’янець-Подільського, Хмельницького, Івано-Франківська. Хоча, можливо, це у мене така тенденція спостерігається, але варто наголосити, що у мене переважно німецькомовні туристи.

 Ведуча: Семене, послуги ви надаєте в туристично-інформаційному центрі? І про який туристичний розріз ви нам можете розповісти?

 Семен Хорошенюк: головними завданнями центру є позиціонування нашого міста, тобто Чернівців та Буковини в якості унікального туристичного регіону з багатою історико-культурною спадщиною, природно-рекреаційним середовищем та, відповідно, туристичною інфраструктурою. Усі завдання втілюються шляхом надання відвідувачам безкоштовної інформації про можливості відпочинку у нашому місті, про подорожі буковинським краєм, цікаві туристичні атракції, культурні заходи. Також інформацію, де можна зупинитись, про заклади харчування, замовлення екскурсій та турів за різними маршрутами, а також ми практикуємо кожної неділі безкоштовні екскурсії о 12.00 годині біля Ратуші, де кожен бажаючий може піти туди та сходити на екскурсію.

 Ведуча: що ця екскурсія у себе включає – куди поведете?

 Семен Хорошенюк: справа у тому, що кожен екскурсовод – він сам обирає маршрут і ця екскурсія приблизно триває 3 години. Інколи буває більше, коли, наприклад, приходять цікаві туристи і хочуть більше дізнатись і вони просять екскурсовода, щоб той розказав про певні родзинки, про які навіть ми – чернівчани – не завжди можемо знати. Але такі родзинки є і їх екскурсоводи вибирають спеціально для того, щоб зробити екскурсію цікавішою.

 Ведуча: наведіть приклад таких родзинок.

 Семен Хорошенюк: я вам не можу навести приклад, бо я сам не займаюсь екскурсійним ділом, я можу тільки знайти екскурсовода, сказати куди піти та що подивитись. А вже саме екскурсовод розповідає про всі історичні дані чи про окремі будівлі.

 Ведуча: мені цікаво – на скільки у вашій роботі вам допомагає туристично-інформаційний центр, або ж навпаки – ви допомагаєте центру?

 Людмила Рогова: я вважаю, що скоріш за все туристично-інформаційний центр допомагає мені, тому що там по-перше можна отримати безкоштовні карти, я не вожу екскурсії цілодобово, коли я їх залишаю десь у центрі – можу дати їм карту і вони будуть орієнтуватись що вони можуть подивитись, де зупинитись, тобто гуляють містом з цією картою. Крім того, там великий вибір літератури, яку вони можуть придбати і часто буває ще така ситуація – я йду з групою по місту, до мене підходять люди і питають, коли я закінчую екскурсію чи можна приєднатись. Приєднатись не завжди можна, тому що вже є певний колектив, компанія і вони не дуже хочуть ще когось коло себе бачити. У таких випадках я завжди перенаправляю до центру, бо там можна отримати інформацію про екскурсії.

 Семен Хорошенюк: екскурсоводи нам також досить сильно допомагають, адже вони розповідають багато даних про архітектуру, історичні дані і що можна конкретно подивитись у нашому місті. Ми просто направляємо, а екскурсовод дає розширену картинку нашого міста і тому екскурсоводи дуже сильно допомагають нам у цьому плані.

 Ведуча: скількома мовами володіють працівники центру?

 Семен Хорошенюк: англійська, німецька, польська, частково румунська, українська та російська.

 Ведуча: і цими ж мовами розповсюджується література?

 Семен Хорошенюк: так, у нас є карти на англійській, німецькій, російській та румунській мовах і ми ще плануємо їх видати польською мовою.

 Ведуча: враховуючи, що уся література розповсюджується безкоштовно, то розкажіть звідки ви фінансуєтесь і у скільки грошей обходиться місту ваш центр?

 Семен Хорошенюк: наш бюджет запланований у стратегії розвитку нашого туризму, по сумі я не можу сказати, бо це не в моїй компетенції, але фінансування у нас досить нормальне – нам всього вистачає: карт, інформації, тобто у нас все функціонує так, як і повинно функціонувати.

 Ведуча: в які дні і до котрої години працює центр?

 Семен Хорошенюк: у високий сезон – це з травня до вересня ми працюємо кожен день з понеділка до неділі з 09.00 до 18.00.

 Людмила Рогова: я б хотіла зазначити саме про часи роботи –

Часто стикалась з тим, що київські потяги, які приходять у святкові дні раніше 9-ї ранку, вони привозять з собою десятки туристів, люди як раз підіймаються по Головній і вони бачать зачинені двері і йдуть далі. Якби у високий сезон знайти бажаючого відкривати центр з 8-ї ранку, як раз всі, хто йде з вокзалу наверх – вони б усі йшли прямо до вас в руки.

 Семен Хорошенюк: я хочу сказати, що на автовокзалі та залізничному вокзалі є наші інформаційні стенди, де турист може знайти ті самі карти та інформацію, якою він може скористатись у часи, коли наш центр зачинений. А також у нас завжди на дверях висить оголошення та номер телефону, якщо навіть не робочий час – людина все одно може зателефонувати до нас і якщо їй потрібен екскурсовод, ми його направимо. Тобто, це не є проблемою, ми наповнюємо ці стенди, який, до речі, є також і в аеропорту.

 Ведуча: я помиляюсь чи ці стенди тільки українською мовою?

 Семен Хорошенюк: ні, там є половина на англійській мові і половина на українській. Справа ще у тому, що на стендах є ячейки і ми їх наповнюємо по кожній мові, тому  є всі мови: українська, російська, англійська та інші.

 Слухач: меня зовут Вано, у меня такой вопрос – на Турецкой площади есть каплычка, а внутри нечего нет, она пустая. Когда будет доделано?

 Ведуча: я не впевнена, що наші гості можуть коментувати такі питання. Тому ваше запитання ми переадресуємо комусь з міської ради, хто зможе надати вам на нього вичерпну відповідь. Семене, ви багато спілкуєтесь з туристами, тому розкажіть які зауваження вони осмілюються озвучити у центрі?

 Семен Хорошенюк: як таких зауважень немає, але на мою думку, важливим питанням є знання іноземних мов. Тому що елементарно, коли турист сідає у громадський транспорт, запитати у водія чи у кого він не може, у цьому випадку виникає мовний бар’єр. Так само обслуговуючий персонал у готелях, ресторанах, тому найкраще було б робити меню страв на англійській мові. Саме це питання є трошки каменем зіткнення у нас. Варто ще також сказати, що було б добре створити такі центри, наприклад, на території Хотинської фортеці та у місті Вижниця, тому що вони є найбільш відвіданими напрямками для туристів. Було б добре, якщо б там також знаходились такі центри, де б також розповсюджувалась інформація про наше місто та про область так само.

 Ведуча: Людмило, що розповідають туристи, які в них враження? Мене більше зараз цікавить негатив.

 Людмила Рогова: негатив … те саме, про що казав Семен. Коли приїжджають іноземні туристи, то після екскурсії вони йдуть у заклади харчування, то дуже відчувається брак меню іноземними мовами. Можна навіть просто їх зробити з картинками, щоб людина бачила, що вона замовляє. Туристи приходять до закладу і знають лиш піца, пиво і чай, тобто їм банально не вистачає спілкування, а до цього додається дуже маленький відсоток персоналу, який говорить іноземною мовою. Далі чого не вистачає – не вистачає громадських вбиралень у центрі міста.

 Ведуча: Людмило, я перепрошую за ремарку, але їх не вистачає і городянам.

 Людмила Рогова: тобто, коли я ходжу з групою 35 чоловік, то варто зрозуміти, що це дуже нагальне питання. Тобто, вбиральні варто зробити у районі Центральної площі, вулиці Кобилянської дуже потрібно.

 Ведуча: чи всі перлини та принади Чернівців є доступними для туриста? Чи можна до них потрапити без проблем? До яких приміщень потрапити складно?

 Людмила Рогова: є два дуже цікавих приміщення, які показують абсолютно всі екскурсоводи, але щоб в них потрапити – це те саме, що штурмувати фортецю. Наприклад, театр Ольги Кобилянської – я знаю, що можна, ми потрапляємо, але для того, щоб туди зайти – потрібно знайти когось, хто там працює, когось з керівництва, піти в касу – заплатити, потім повернутись за своїми туристами, потім знайти того, хто впустить нас у театр. І все це бажано зробити заздалегідь, а я не завжди знаю, що у мене саме сьогодні будуть туристи, тобто це вимагає багато часу і ніхто з туристів не хоче чекати 15-20 хвилин для того, щоб туди потрапити. Просто, можливо, можна зробити так, щоб там завжди хтось був і за певну суму запускав туристів, все рівно ми – екскурсоводи – все там розповідаємо самі. Так, з нами можна ходити, щоб там, не дай Бог, ніхто нікуди не пішов, куди не можна. І ще один об’єкт – це Вірменська церква. Дуже рідко вона відчинена, щоб туди можна було зайти, якщо там є священик – то так, можна зайти і подивитись, але якщо його немає – церква зачинена. Я чула, що зараз можна замовити екскурсію заздалегідь, подзвонити до зам директора філармонії, піти в касу, купити квитки, подзвонити потім і сказати коли саме буде група, а це дуже складно, бо коли саме буде група я ніколи не знаю. І якщо я запізнюсь на годину, а це може статись, бо десь сніданок запізнився у готелі чи поламався автобус чи просто пробка в місті, то ми вже не потрапляємо. Ось до цих двох об’єктів бажано спросити попадання туристів.

 Ведуча: можливо, зв’язною ланкою у цій справі міг би стати як раз ваш центр. Адже ви як раз максимально зацікавлені у тому, щоб показати якомога більше принад Чернівців.

 Семен Хорошенюк: звичайно, ви праві, але ще потрібне бажання керівників того ж самого театру, Вірменської церкви, тобто про ці речі потрібно домовлятись у широкому колі, бо коли кожен окремо – то це буде дуже важко. Потрібно усім спільно домовлятись – це було б дуже корисно та цікаво

 Ведуча: а чи є намагання щось подібне зробити?

 Семен Хорошенюк: звичайно, але я б ще хотів додати, що на нашому туристичному порталі існує 3D екскурсія, є змога зсередини подивитись театр, Вірменську церкву, це все є, але звісно хочеться вживу.

 Ведуча: Лувр теж можна подивитись у 3D.

 Семен Хорошенюк: звичайно, але поки що маємо те, що маємо.

 Ведуча: чи є у вас дані скільки туристів у середньому відвідує Чернівці?

 Семен Хорошенюк: якщо по нашому інформаційно-туристичному центрі – це більше 10 тисяч в рік, у загальному ця цифра 270 тисяч. Це статистика за 2012 рік, слід зазначити, що дане дослідження потоків здійснено з розрахунків відвідин гостей тільки самого міста, сюди варто зарахувати тих, хто відпочиває у готельних комплексах, у сільських садибах або тих, хто приїжджає просто до родичів в гості, або залишається у малих готелях, хостелах. І тому вся ця сума випливає саме такою.

 Ведуча: тобто усього 270 тисяч, але через ваш центр проходить лиш 10…тому у мене таке питання і прошу його сприймати не надто критично – можливо, ви десь не допрацьовуєте, адже ці цифри говорять все самі за себе.

 Семен Хорошенюк: справа у тому, що не всі туристи такі обізнані про те, що є такі центри, тому є люди, які приїжджають і дивляться місто самі по собі. Але справа у тому, і я вже про це говорив, що наша інформація є і на залізничному вокзалі, і на автовокзалі, в аеропорту і на Центральній площі є інформація про наш туристичний центр, є наш портал і посилання на нього є на сайті Чернівецької міської ради, тобто є багато інформації про нас. Двічі ми були у Берліні на найбільшій туристичній виставці – це так само є дуже гарною промоцією нашого міста і, чесно кажучи, на цій виставці було дуже багато людей, які зупинялись просто на назву Чернівці, вони завжди говорили з нами і задавали запитання та говорили, що деякі з їх родичів колись тут мешкали і тому вони приїжджають з-за цікавості історичної, архітектурної і навіть інколи хочуть знайти ту будівлю, де колись ці люди мешкали. Бувають навіть і такі ситуації.

 Ведуча: Людмило, розкажіть якими приїжджають до нашого міста люди, які мають певну свою історію з Чернівцями і якими вони повертаються? Розчаровує їх місто чи ні?

 Людмила Рогова: я ніколи не стикалась з розчаруванням. Принаймні мені ніхто про це прямо не казав. Вони приїжджають з дуже гарним настроєм і мушу зазначити, що іноземні туристи – вони не на стільки вибагливі, як українські чи російські. Вони раді тому, що їх бачать, вони не вимагають дрібниць, екскурсовод показує їм місто, але паралельно вони нічого не вимагають – хоча я можу це зробити. Але екскурсовод не має відповідати за поганий готель чи поганий ресторан, бо вони через мене це не замовляли. Вони приїжджають з бажанням відкрити для себе місто їх батьків чи ще попередніх поколінь. І дійсно вони дуже часто шукають свої будівлі, доводиться домовлятись з мешканцями квартир, щоб показати як воно було. Частіше всього ці квартири дуже сильно переплановуються – якщо за австрійський часів це було 6-7 кімнат з двома ваннами та великою залою, то зараз це 3-4 одно- двокімнатні квартири. Шукають туристи просто вулиці, тому що дуже часто змінювалась нумерація будинків. Втім в архівах всі ці дані є – якщо вони точно знають рік під яким номером тоді був цей будинок, то в архівах це все можна знайти.

 Ведуча: ми маємо запитання від Людмили Григорчук, яка залишила своє запитання на нашій офіційній сторінці у мережі Фейсбук: як можна відпочити в Чернівцях, якщо туристи приїхали на вікенд? Скільки потрібно для цього грошей? Який відсоток складають послуги? Готель? Їжа? Чим себе зайняти ці дні? Якщо немає фестивалів чи ярмарків? В Чернівцях багато говорять, що це туристичне місто, назвіть 5 тез, які б це доводили.

 Людмила Рогова: я думаю, що можна обійтись абсолютним мінімумом. Якщо людина приїжджає у суботу зранку, то класична екскурсія триває до трьох годин, якщо дві години – то це вже треба побігати. Якщо група більше 10 чоловік, то один там, один там, хтось фотографується, то воно точно триває до 3 годин. У мене, наприклад, рекорд з однією годиною перерви на обід – 8 годин, але це пішки на єврейський цвинтар, потім звідти і це не тільки центральна частина. Після екскурсії себе можна зайняти походами в музей – всі вони працюють.

 Ведуча: так, але до котрої?

 Людмила Рогова: якщо екскурсію починати одразу після потяга зранку, то цілком вдається потрапити у музеї. Також можна погуляти на Кобилянській, якщо це театральний сезон, то можна відвідати театри – Кобилянської чи Голос, ляльковий чи філармонію. Дуже часто приїжджають люди, які просто ходять по старим вуличкам, заглядають у кожен під’їзд та шукають там сліди Австро-Угорщини, написи німецькою мовою, старі вітражі, старі плитки на підлозі. Цьому трохи на заваді стають кодові замки та інколи не дуже привітні мешканці, але все ж таки вдається побачити ці принади. Що стосується грошей …я насправді не знаю зараз точних розцінок, що пропонують наші готелі і квартири, я лиш знаю, що у нас проблема зняти саме квартиру – їх дуже мало і вони постійно зайняті. І харчуватись теж можна за порівняно невеликі гроші. Коли приїжджають до нас кияни або Харків-Донецьк – вони просто дивуються рахункам у ресторанах, кафе та цінами на таксі.

 Ведуча: я думаю, що десь 1000 гривень з людини на вікенд.

 Людмила Рогова: це з дорогою. І це ще можна шикувати.

 Семен Хорошенюк: у нас є хостели та готелі різного рівня, де можна зупинитись. Можна зупинитись і десь за містом і потім добиратись до міста – це теж буде дешевше. Є різні варіанти, все залежить від гаманця самого туриста і на скільки грошей він хоче відпочити.

 Ведуча: можливо, 5 тез про те, що Чернівці – це туристичне місто, які б це доводили?

 Семен Хорошенюк: це унікальна архітектура, спадщина ЮНЕСКО – Резиденція митрополитів Буковини і Далмації, друге – це поєднання європейських та збереження все ж таки національних та культурних традицій, третє – це колиска видатних постатей, які походять з Чернівців – це Пауль Целан, Роза Аутслендер, Іван Миколайчук, Міхай Емінеску. Також варто сказати, що це співіснування багатьох культур та релігій і доводом цьому є існування Народних домів – польська громада, румунська громада, німецька громада, вірменська, російська та інші товариства. Також можна сказати, що ще однією родзинкою є деякі унікальні туристичні атракції.

 Ведуча: які саме?

 Семен Хорошенюк: за останні роки були створені такі атракції, як Маланка-фест, Різдвяний ярмарок, поетичний фестиваль «Меридіан-Черновіц», у травні в нас проходив місячник гурмана, свято «Смак Чернівців» у поєднанні з відкриттям туристичного сезону – це було досить цікаво, бо воно привернуло увагу не тільки досить багатьох туристів, але й чернівчан.

 Ведуча: Семене, як ви співпрацюєте з іншими областями – як ви там популяризуєте Чернівці?

 Семен Хорошенюк: я вже казав про берлінську виставку, де ми представляли наше місто у Подільсько-Буковинському кластері, тобто у співпраці з Кам’янець-Подільським та Хотином. Звичайно, ми співпрацюємо з цими містами, бо ми знаходимось досить близько і нам вже долею написано, що нам потрібно співпрацювати, адже як-не-як  - це дві фортеці, вони є досить гарними та є тими місцями, куди турист дійсно приїжджає і отримує задоволення від того вигляду, від історії, від античності.

 Ведуча: я маю на увазі інші області?

 Семен Хорошенюк: у нас є туристичний портал, на якому є наші партнери – київські, львівські, з Закарпаття, тобто є посилання на туристичні портали інших міст. Ось таким чином.

 Ведуча: які, на вашу думку, цікаві, незвичні екскурсії можна вигадати у Чернівцях. Як приклад – у Львові проводять екскурсії вбиральнями міста або нічні екскурсії Личаківським кладовищем.

 Людмила Рогова: є одна екскурсія, в мене вона вже фактично готова і вона називаються «Сліди Австро-Угорщини», ми у принципі ходимо тим самим маршрутом, по тим самим атракціях, по тим самим площам і вулицям, але до звичних маршрутів додаються ще плиточки з німецькими написами. Те, про що я казала – у принципі можуть і самі подивитись, але екскурсовод покаже і він ще й коди від замків знає. Потім – це старі вітражі, або в одному провулку стоїть залишок постаменту Шиллера, якщо людина просто прийде – то камінь та й камінь, а так знає, що це постамент від того австрійського пам’ятника, який колись стояв перед театром. У мене є ще одна мрія: я б дуже хотіла робити нічні Чернівці, але саме нічну Резиденцію. Це було б дуже цікаво. Коли я навчалась в університеті, ми робили новорічний концерт, а потім залишились прибирати сцену та все інше. Ми виходили звідти десь за північ – ці темні коридори, ця луна, особливо дзеркала у Червоній залі, які ніби затягують – це надзвичайно цікаво. Тобто, якщо зробити вдалу підсвітку і якщо б туди запускали – було б дуже цікаво. Можливо, просто нічні Чернівці – то не так, а саме нічна Резиденція – це дуже цікаво.

 Ведуча: це ваші особисті ініціативи, чи є певна група людей, яка збирається і щось таке цікаве вигадує, думають над цим?

 Людмила Рогова: що стосується Резиденції – це моє особисте, бо я її побачила в темряві, вночі, коли там немає гомону студентів, коли там порожньо, якщо є підбори – то їх звук, трохи моторошно, двері, які скриплять від протягів – це дуже цікаво. Австрійська екскурсія – це власні напрацювання, але ідея була ще до того, як я почала працювати екскурсоводом. Мене просто цікавило – а що там, за цими дверима, а туди можна потрапити. І коли сама пройшла всі будинки у центрі міста, то все це і туристам цікавіше показувати. А ще дуже часто трапляються туристи, які просять – покажіть нам Чернівці такими, якими ви їх любите, не розказуйте нам дати, нам не потрібно, лиш скажіть коли було засновано місто – і все, нам не треба знати хто архітектор цього пам’ятника – просто покажіть нам щось незвичне, те, що не всі туристи бачать, те, що ми самі не можемо побачити.

 Ведуча: це просять іноземні туристи чи українські?

 Людмила Рогова: і ті, і ті. Навіть наші цікавіші – українські, російські, білоруські, тому що здивувати австрійця з Відня залишками австрійських вітражів – це навряд можна, а саме для наших людей – штовхнути ногою і плечем важкі двері, а там відкриється така маленька плиточка, на якій буде німецькою мовою ім’я людини, яка виготовляла її – це досить цікаво.

 Семен Хорошенюк: у нас є напрацювання щодо створення каталогу «Міфи та легенди міста Чернівці», який би так само використовувався самими екскурсоводами і таким чином приваблював би туристів. Те, що запропонувала Людмила є дуже цікавим з історичної точки зору, тому саме для туристів з Німеччини та Австрії воно було б дуже цікаво. Ми готові до співпраці і якщо у вас буде така екскурсія, то ми будемо готові пропонувати її туристам – це також було б своєрідною цікавинкою для нашого міста.

 Ведуча: ви от як раз про міфи заговорили – то яким є найбільший туристичний міф про Чернівці?

 Людмила Рогова: найбільший міф про Чернівців – це що Чернівці – маленький Париж. Абсолютно не схожий на Париж, насправді, на Відень – так, але на Париж …я не знаю хто і яким боком дивився на Чернівці, щоб назвати його маленьким Парижем.

 Семен Хорошенюк: мені здається, що цей міф пов'язаний з тим, що кожен турист кожної країни старається знайти у Чернівцях щось своє, можливо, це з цим пов’язано.

 Людмила Рогова: у нас немає такої кількості французів, щоб цей міф розвинувся саме з їх подачі.

 Ведуча: про Чернівці багато можна дізнатись з Інтернету, навіть самостійно, без гіда, обрати собі маршрут, і навіть на площах міста зробити безкоштовний WI-FI. Втім, можливо ви маєте ще якійсь думки та ідеї, як можна полегшити перебування у Чернівцях туристу, який не хоче замовляти екскурсії?

 Людмила Рогова: одна річ з них вже запроваджена – це аудіогіди, які можна взяти – втім я не знаю скільки воно вартує.

 Семен Хорошенюк: це безкоштовно – лиш потрібно залишити завдаткову вартість. Аудіогід – це МР3-плеєр з екраном, до якого додається карта, аудіогід існує на 4 мовах: англійська, німецька, російська та українська. Турист, коли приходить – отримує аудіогід, навушники і карту – він сам може обирати собі маршрут та звідки починати – міська рада, театр чи Резиденція, тобто він сам собі будує свою екскурсію. І це безкоштовно, але потрібно залишити або паспорт або завдаток 300 гривень.

 Людмила Рогова: я б ще додала на об’єкти ці QR-коди – це було б дуже доречно та ще плюс розширити інформацію, наприклад, біля того ж самого Собору Святого Духа поставити інформаційну дошку на двох мовах – хто це, що це і коли побудовано. Це б дуже спростило прогулянку тих, хто здійснює її самостійно.

 Ведуча: до речі, цих інформаційних дощок просто немає – я вже не говорю про німецькою та англійською мовами – їх українською немає. Навіть біля Резиденції – спадщини ЮНЕСКО. Чи не здається вам, Семене, що тут є певні недопрацювання?

 Семен Хорошенюк: ці не доопрацювання є, тому потрібно їх якомога швидше вирішувати, тому що дійсно пам’ятка ЮНЕСКО повинна привертати найбільше уваги в нашому місті, на мою думку, і вона повинна виділятись з-поміж усіх інших. Дійсно, потрібно зробити і дороговкази, щоб людина могла навіть просто знайти дану Резиденцію, подивитись її. І тому це дійсно проблема, яку потрібно якомога швидше вирішити.

 Людмила Рогова: можливо, ще  було варто збільшити кількість карт не тільки в інформаційних центрах. Наприклад, щоб вони були в кав’ярнях. Тобто вони є, але їх не багато, тобто, щоб не треба було питати: чи є у вас карта, а так, щоб вони собі просто стояли, якщо вони безкоштовні.

 Семен Хорошенюк: існують ще туристичні планшети, які купувались для безкоштовної роздачі – вони мали б бути в усіх готелях та ресторанах, тому що там вказані кав’ярні та марш тури, за якими туристи можуть щось подивитись власними силами без екскурсовода.

 Людмила Рогова: ще у нас готелі видають таку дрібосеньку ксерокопію карти А4, там карта займає лиш серединку цього листа і все там так дрібненько написано, що мої туристи, яким за 60-70 років – вони просто нічого не бачать на цій карті.

 Семен Хорошенюк: хочу сказати, що іноземці, які до нас їдуть – вони заздалегідь знають куди вони їдуть, вони знають що хочуть подивитись і тому вже планують свою поїздку. Туристи з України, Росії чи Білорусії – вони приїжджають просто подивитись місто, а іноземці, з моєї точки зору, вони більше цікавляться чимось конкретним і вони мають інформацію що вони хочуть побачити.

 Ведуча: на вашу думку, чи достатньо англо- та німецькомовних ресурсів є для того, щоб самостійно організувати собі екскурсію містом?

 Людмила Рогова: іноді трапляються такі туристи, які замість мене можуть провести екскурсію Чернівцями, але частіше всього це університетська професура, яка цим багато років займається. І ресурсів німецькомовних дуже багато, особливо що стосується літератури. Білими плямами іноземними мовами є період радянський та період сучасності, але насправді їх ці періоди не дуже і цікавлять. Для них під час екскурсіє слово «раніше», якщо я кажу – вони точно знають, що Австро-Угорський період. Наприклад, я їм починаю розповідати, що ця площа під час румунської влади називалась так-то і так-то, а вони кажуть – не треба, нам тільки австрійський період і зараз. Вони питають як було тоді, але детально їм цього не потрібно. Ресурсів достатньо, часто приїжджають з уже роздрукованими картами і дуже багато хто занотовує екскурсію, тобто вони не просто собі слухають, а пишуть згодом відгуки та статті.

 Семен Хорошенюк: на нашому туристичному порталі також є англомовна версія всієї інформації по Чернівцям та Буковині, можна завантажити і книжку про Чернівці – це безкоштовно. І тому турист може бути готовим, навіть не приходячи до нас, мати у своєму телефону чи планшеті копію цієї книжки чи карти і не заходити до нас.

 Ведуча: чи думали ви про певні мобільні додатки для цього? Розумію, що це дорого, втім сучасний світі час такий, диктує певні свої умови.

 Семен Хорошенюк: звісно, з самого початку, коли цей портал створювався – були такі думки і плани, але для цього потрібно фінансування. І ці додатки дійсно мають використовуватись, адже не всі можуть цим користатись, переважно молоді люди, а людям старшого віку буде проблематично використовувати такі речі, нові технології. Тому я думаю чи дійсно це зараз потрібно на даний момент.

 Ведуча: на скільки готельних бізнес в місті задовольняє потреби, вимоги, забаганки туристів?

 Людмила Рогова: це дуже актуальне питання. У нас немає великих готелів, які можуть вмістити групу більше 20 чоловік, тому що в високий сезон пара наших великих готелів – вони забиті. Якщо група трошки запізнилась, а замовляти потрібно майже за рік. І досить часто зайнято такими самими великими групами, а розбивати групу, яка приїхала однією великою компанією не добре. Маленькі готелі, які вмістять 5-6 чоловік, сім’ю – у принципі є, але теж не достатньо. Коли я розповідаю, що тут на площі був такий чи такий готель, часто кажуть – о, як шкода, що зараз його немає.

 Семен Хорошенюк: дійсно, немає достатньо готелів, щоб заселити туристів, які приїжджають великими групами, тому ми пропонуємо людям селитись десь за межами міста, у туристичних комплексах, де є більше місця. Це створює певні незручності та проблеми, бо доводиться ввечері добиратись та їхати назад. Але у центральній частині міста в нас є досить багато готелів, які можуть приймати туристів, які приїжджають у невеликій кількості. Також є хостели – тому це не проблема.

 Ведуча: я намагалась перед ефіром знайти саме хостели у Чернівцях – мені це зробити не вдалось, так само, як не вдалось знайти в мережі квартири, які здаються у місті щодобово. Даруйте, але знову наведу приклад Львова, бо мені він добре відомий і я знаю, як там це працює. Створена там в Інтернеті спільнота, де можна знайти усю цю інформацію. Чи не варто було б і в нас запровадити щось побідне?

 Людмила Рогова: я знаю, що десь ці хостели є, але мої туристи, з якими я працюю – їх не влаштовує такий сервіс. Вони скаржаться на відсутність сніданку у вигляді шведського столу, тобто вони більш вибагливі, чи ванна їм маленька або щось таке. А щодо хостелів – я бачила лиш одну вивіску на вулиці Ольги Кобилянської, вона нещодавно з’явилась – і все. Але знаю, що туристи десь зупиняються, але де … тому це не проблема.

  Семен Хорошенюк: у нашому центрі є візитівки про хостели, які знаходяться на розі вулиць Шептицького та Головної – він досить давно цей хостел є і візитівки на двох мовах: українській та англійській. Так само на вулиці Ольги Кобилянської є новий хостел, який нещодавно відкрили і в нас теж є їх візитівки. Планується, що у подальшому вони будуть приносити флаєрки свої і якщо туристу потрібно – він може прийти та взяти у нас цю інформацію. Ми у принципі рекомендуємо туристам або готель, або хостел.

 Людмила Рогова: насправді ця інформація не має бути на місці – вона має бути присутньою в Інтернеті. Мало хто поїде у високий сезон в місто, не маючи заброньованого житла.

 Семен Хорошенюк: на нашому порталі є список усіх готелів та хостелів і тому можна зайти – передзвонити, бо адреси і телефони –все це там є.

 Ведуча: я говорю про те, що людина, яка має квартиру та здає її щодобово та турист мають мати такий собі «конект», але його немає. Якщо ви не погоджуєтесь зі мною – то кажіть.

 Семен Хорошенюк: я погоджуюсь, але тут питання ще в тому, що потрібно знати, яка це квартира, які там умови. Ми не можемо пропонувати людині приватні апартаменти, яких ми не знаємо. Якщо про них говорять люди і відгуки про це місце є гарними – тоді так, але приватні квартири – ви ж розумієте, що може статись з туристом, його можуть пограбувати. Тому ми не можемо пропонувати те, на що ми не даємо гарантії.

 Людмила Рогова: окрім цього, люди, які здають квартиру – вони не оформлені як підприємці, і якщо вони засвітяться десь на порталах – податкова не спить.

 Семен Хорошенюк: так само туристи можуть скористатись оголошеннями про те, що хтось здає квартири і туристи цим користаються, бо так дешевше.

 Ведуча: так, але якщо ми говоримо про те, що Чернівці – туристичне місто і столиця туристичної Буковини, то усі ці речі мають бути налагоджені – турист не має купувати Від І До та шукати там собі квартиру.

 Семен Хорошенюк: це вже питання до наших підприємців, які можуть облаштувати квартиру під хостел, все це оформити належним чином та заробляти на цьому гроші.

 Ведуча: якими будуть ваші плани, задуми чи навіть мрії щодо того, щоб зробити наше місто більш привабливішим для туриста?

 Семен Хорошенюк: самі чернівчани повинні подивитись на наше місто з іншої сторони – зі сторони історії, архітектури й інколи просто підняти голову та подивитись в на скільки гарному та прекрасному місті вони живуть. Так само у них є друзі та знайомі, яким вони можуть рекомендувати приїжджати в наше місто, запрошувати їх. Якщо чернівчани їдуть десь відпочивати – вони також можуть пропагувати наше місто, розказувати про Чернівці та запрошувати. З нашого боку – ми відвідуємо міжнародні виставки, що також є гарною промоцією для нашого міста, тому багато іноземців приїжджає до нас та дивується в якому гарному місті ми мешкаємо і в деякій мірі навіть заздрять нам.

 Людмила Рогова: є ще багато бажаючих до нас приїхати, але всіх їх лякають дороги. У нас немає розвиненої інфраструктури – тобто прилетіти можна, але прилетіти і дорого і не з усіх міст можна прилетіти. Частіше всього прилітають до Львова, а потім їдуть до нас 8-9 годин, а австрійських та німецьких водіїв волосся просто дибки стає. Це є великою проблемою і це обмежує можливість приїздити сюди. Там, дійсно, дуже багато місцевих мешканців навіть не помічають де вони живуть, вони не знають хто це побудував, але йдеться навіть не про те, що знати хто це побудував, а просто не псувати те, що є. тому що коли підходиш до гарної будівлі, а там стирчать білі пластикові вікна, то зразу говорити про легенди Чернівців стає недоречно. Тобто, можливо, покращити ставлення самих мешканців до міста, втім, коли туристи приїжджають, то кажуть, що місто дуже чисте, що не може не радувати.

 Ведуча: на завершення ще одне запитання з мережі Фейсбук: будівельні паркани, такі, як зараз на Центральній площі біля фонтану, не відлякують туристів?

 Людмила Рогова: питають, що там відбувається – ми знаємо, що там ремонтується фонтан, сподіваємось, що його відремонтують і він буде працювати надалі. Що стосується Центральної площі, минулого року пам’ятник ЄВРО-2012 відлякував більше, аніж зараз паркан.

Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ НІА "BukNews: Всі новини Буковини".