Сусідські війни в гуртожитку, відбірні матюки на адресу колег та  зачинені п’яні актори в гримуборній, - або дещо про будні провінційного театру

Сусідські війни в гуртожитку, відбірні матюки на адресу колег та зачинені п’яні актори в гримуборній, - або дещо про будні провінційного театру

17.11.2011, 14:34

Людмила Скрипка про скандал навколо звільнень акторів:Театр – це добровільне об’єднання, в якому домовляються про правила гри, а іноді – про правила життя

Чи повинна людина творча бути порядною? Надійною? Доброзичливою? Чи дозволяє особиста образа говорити, м’яко кажучи, не всю правду? Такі дилеми разом з усім творчим колективом вирішує наразі керівництво Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, який щойно відсвяткував 80-річний ювілей. Власне, неприємності розпочалися ще до ювілею, критичною публікацією в одній з чернівецьких газет... 

Далі було ще дві у двох газетах. Пафос публікацій схожий: керівництво театру (в особі директора Юрія Марчака та художнього керівника Людмили Скрипки) «затирає» творчих людей, позбавляється найталановитіших... Оскільки скривджені свою позицію виклали, за допомогою гострих пер журналістів, більш ніж докладно, bnbnews вирішили звернутися до сторони, так би мовити, кривдників. Отже, на запитання кореспондента сайту відповідає художній керівник облмуздрамтеатру Заслужена артистка України Людмила Скрипка.

– Людмило Іванівно, ми з Вами уперше спілкувалися чотири роки тому, коли Вас призначили хідожнім керівником театру. Серед завдань, які Ви ставили тоді перед собою, –- прагнення так будувати репертуар, щоб усім в колективі вистачало роботи... Що змінилося, чому, як пишуть чернівецькі газети, молоді актори масово покидають наш театр?

– Спільної причини, яка пояснювала би буквально усі звільнення, немає. Причини у кожного свої. Подружжя Жупників, наприклад, прийшло до трупи з випуску Валентини Іванівни Зимньої. Для нас це було найкращою рекомендацією. А далі вони не зуміли знайти спільну мову із сусідкою в гуртожитку театру. Ми довго вмовляли їх, намагалися якось «розрулити» конфлікт, але примусити дорослу дівчину, таку ж актрису, жити за розкладом Жупників, ми не могли. Зрештою, в гуртожитку жити – треба толерантності вчитися. Для тих, хто не знає, розповім: наш гуртожиток – це трикімнатна квартира з усіма зручностями, щойно відремонтована. В кожній кімнаті живе акторська сім’я.

А Жупник щоразу звертався до нас із новим ультиматумом. Наприклад, зібрався на курси: не пустите, то зовсім піду! Ми довго шукали компроміси, аж поки вони не вирішили все ж таки піти.

Значною мірою в деяких звільненнях зіграла роль невеличка акторська зарплата. Так, інше, більш грошовите, місце знайшов собі Антон Сисюк. Його можна зрозуміти: молоді хочуть заробляти більше, не усі так горять професією, щоби роками перебиватися на зарплаті. У нас установа бюджетна. Ми навіть на почесне звання не можемо подати усіх, хто гідний його, бо є «рознарядка» згори. Хіба Антон може скаржитися, що йому ролей не давали? Він вибрав сам.

І не всі пішли зі скандалом, із деякими ми й далі спілкуємося – на відстані.

– А Мирослав Маковійчук? Він уже й не молоденький, і Заслуженого встиг отримати, і ролі в нього цікаві? Чому з ним розсталися?

– Причина банальна і зовсім не творча: звичайна пиятика. Чомусь вважається, що нетверезий актор – якась звичайна справа. Мало не чеснота така. А як працювати з актором, коли він, дорослий та досвідчений, замість показати приклад молодим, приходить на репетицію «під шофе» і починає ображати своїх колег відбірними матюками, що аж до виклику міліції дійшло. Звичайно, знайшлися в нього зв’язки, протоколи ці прибрали, але ж є люди, актори та інший персонал, які з ним були щоразу на репетиції... І пішов Маковійчук навіть не за статтею: дали можливість звільнитися за власним бажанням... І причому тут творчість?

– Іван Данилін, наприклад, скаржиться, що після 11 років роботи в театрі став керівництву настільки неугідним, що аж атестаційну комісію скликали... Чого б це раптом?

– Є така часто вживана фраза: «Актори як діти...». Так, це люди творчої професії, вони інакше дивляться на світ, щось інше в ньому бачать... Але, вибачте, актори як діти, а не діти. До деяких речей можна й по-дорослому поставитися... І якщо придивитися, раптово нічого не вискакує, все набирається поволі. Ми з Юрієм Михайловичем (Марчак, директор театру - авт.) довго працюємо, так би мовити на умовляннях.

Так, репертуарний театр – це конвейєр. Але ми повинні не тільки поставити вистави –різні, розраховані на різного глядача, але й будувати свою роботу так, щоби глядач до нас прийшов. Іван же знайшов собі підробіток саме на той час, коли був зайнятий у репертуарі, а коли ми відмовилися відпустити, пішов на прямий обман: узяв лікарняний листок... До речі, Іван не один був «хворим» того разу. І всі знають, що ніякі вони не хворі, просто там їм цікавіше... Значить, решта акторів – люди нетворчі, другого сорту? Ми змушені були перелопачувати весь репертуар, змінюється весь розклад життя акторів...

Колись класик театральної режисури Георгій Товстоногов сказав: «Театр - це добровільне об’єднання, в якому домовляються про правила гри, а іноді - про правила життя». От коли забувається це поняття правил гри – тоді й виходить протиставлення себе... театру. А всі ці пояснення про затискання творчих мотивів приходять потім, на гарнір до конфлікту.

– А уявімо собі, що Данилін тоді погодився б на іншу посаду... Чи була б у нього теоретична можливість повернутися на сцену?

– Звичайно, так! Але Іван обрав служіння не цій сцені...

– Людмило Іванівно, а серед молодих журналістів, які дружать з акторами, побутує думка, що Ви направо й наліво ходите по корпоративах, та ще й на ранок з похмілля буваєте...

– (Сміється) Я можу сказати лише одне: спиртного не вживаю, роботу заради підробітків не занедбую.

– Олексій Григорчук скаржиться, що йому цікавіше працювати з іншим режисером (Олег Мельников, режисер-постановник з театру м. Берегова, в чернівецькому облдрамі ставив «Колотнечу в Кйоджі» – авт.)...

– Оце той самй підробіток. який вони собі знайшли, і заради якого брали лікарняні... Ми з директором в цьому одностайні: можеш суміщати без шкоди для основної роботи – будь ласка. Це неправда, що ми не даємо підробляти. Подивіться тільки, як ми намагаємося залучити усіх охочих до корпоративів та дитячих ранків...

А чого ж Григорчук не скаржиться на те, як я зачиняла його п’яного в гримуборній, аби ніхто не бачив? А чого ж не розповість, як утік з генеральної репетиції ювілейного вечора? Коли весь колектив готувався до свята? І знову-таки: до чого тут творчість?

До речі, Григорчук міг би, якщо по-чесному, розповісти, чому на прем’єрі вистави «Мій бідний Марат» замість Олексія довелося грати самому режисеру-постановнику? І як Олексій на репетиції вдарив режисера – теж з творчих міркувань? Як у антракті «Різдвяної ночі» обурені глядачі приходили: «У вас актор п’яний на сцені!» – це він у роль входив?

Може, я справді завинила – тим, що довго не давала ходу численним доповідним, сподівалася, що прийдуть до тями самі – і Данілін, і Григорчук... А тепер у газеті вони створюють собі імідж ображених театральних трударів, наддисциплінованих.

Я особисто думаю, що цю газетну кампанію зовсім не для підробітків, ба навіть не для творчості затіяли... Та нехай це лишиться на їхній совісті! І на совісті тієї людини, що їх використовує... Дай Боже їм не опинитися в роли «використаних»...

– А де ви посеред сезону візьмете заміну? Чи не створяться «дірки» в репертуарі?

– Театр працює, репертуар заповнений. Жодних дірок в репертуарі немає. В колектив влилися талановиті люди, можу сказати, що старі вистави з їхнім приходом набули нових барв. Та ж «Кайдашева сім’я», наприклад... І жодної вистави ми не зняли через те, що в ній немає кому грати... І знаєте, атмосфера в театрі не лише не скандальна, але навпаки, оновлена.

– А скажіть, чи є якась відповідальність за провальні вистави? Хто і як за це відповідає?

– Ну, таких, щоб аж зовсім провальні, в нас не було. Щось подобається критиці, а глядач не йде. І навпаки: глядач у захваті, а рецензії – кислі... Відповідає за все художній керівник: маю досвід і повинна бачити, чи готова ця вистава до виходу на глядача...

– У штаті театру два режисери – Ви та Андрій Романов. І щосезону працюють запрошені режисери... Багато ставите вистав?

– У середньому за сезон 4-6 . Місто наше не надто велике, глядачів обмаль. Треба весь час «тримати руку на пульсі», оновлюватися. І досі нам щастило із запрошеними режисерами: трапляються дуже цікаві майстри, зі своїм баченням сцени, від яких ми набираємось інакшого досвіду... Це так само корисно для всієї трупи, як цікаво для глядача.

От і зараз ми запросили відомого в Україні (здебільшого, Східній) режисера із Запоріжжя Віталія Денисенка. Пішовши із Запорізького театру, він уже роками працює як «роз’їздний» режисер. А тепер Денисенко ставитиме в нас виставу «Лавина» за п’єсою турецького драматурга Тунджера Джюдженоглу. Це автор різноплановий. в його доробку є й драми, й комедії, навіть кіносценарії. «Лавина» за жанром – драма-притча.

– Виходить, життя триває...

Лариса Хомич для bnbnews

Джерело: bnbnews.com.ua



КОМЕНТАРІ (13)

Ніби то нормальний матеріал. Але вглядіться уважніше! Даніліна звільняють по статті за непрофесійну невідповідність, а Скрипка говрить, що насправді причина зовісм в іншому, і не соромиться це сказати. І пофіг їй, що справа ні в якої невідповідності.   Вона фактично пояснює: він нам погано зробив, а ми йому. Називається, правова культура буковинця! Ідіотизм, який ніхто не помічає, не приховує. не соромиться

avatar

Сергій

17 листопада 2011 12:40

Про що це інтерв"ю? Дати  виправдатися  п. Скрипці по пунктах звинуівчень в інших газетах? Та й перебріхує вона, м"яко кажучи. ніколи М.Маковійчук  не дозволяв собі приходити на вистави напідпитку. Пресувати його почали відразу, як зробив зауваження директору- розпоряднику ( ну і вигадали ж посаду!), що  репетиція зовсім не підготовлена.І Якщо вже в театрі так блюдуть антиалкогольну чистоту,.  не виключать з театру Ольгу Кільчицьку. яку теж нещодавно "прикрили"  в гримерній , бо та була м"яко кажучи в надмірному алгогольному збудженні. А результати атестації Даниліна були далеко наперед визначені. Це режисер ніяк не може вийти зі стану образи, що актори не "халтурять" на стороні. а підробляють нормальною  акторською роботою. Кажуть, на черзі за Даниліним і Григорчуком  інші актори , які брали участь у виставі Мельничука, ...А що пан Марчак підспівує художньому керівникові, зрозуміло. Коли в театрі останній раз були вибори директора на конкурсній основі, що передбачено в такій творчій установі?

avatar

Тарас

17 листопада 2011 13:38

Чудеса та й годі! "Лавину"ось вде місяць ставить сама Людмила Іванівна! Що це за дуалізм?....

avatar

Наталка

17 листопада 2011 16:02

Я вже навіть відвик від "доповіді" Людмили Іванівни ))) . Тільки я пішов не за зарплати, а за гуртожиток так само як і Жупник, бо ви Людмила Іванівно обіцяли, що підселите  наркоманів, наркоманів не знайшли, а знайшли "інших" ось і підселили на ЗЛІСТЬ нам усім.Тому ми і написали заяви, ми їх доречі написали неправильно(нажаль для нас), і нам не видали річну премію(а хоча закон дозволяв) "ну нічого хай вам буде на цукерки"- подумали ми і пішли шукати роботу і квартиру.Я на особистий творчий шлях ненарікаю,велика і щира подяка моїм бувшим і небувшим, заслуженим і не заслуженим колегам. Я згадую як приїхали з Коломийського театру актори,потім  з Києва Карпенко-Карівці і всі після ваших пані Людмила репетицій сиділи по гуртожитках і думали куди їм їхати далі, а я їм доказував,що все буде гаразд, ви навіть неуявляєте що говорять актори (навіть з Вашої КОМАНДИ) після чергової репетиції,вистави-інсценівки. Слава Богу що є багато ВУЗів в Україні з яких ви можете запрошувати молодих акторів. Ви взялися за Харьків- це добре, але ви знаєте про що вони думають? "Ми залишаємось в тетрі, але в гуртожитку жити не будемо"- я Вас просив після написання заяви."Напевно.....ні Антон,знаєш я бачила виставу Хмельницького драмтеатру- доволі непогано, їдь туди з дружиною"- відповіли Ви мені.

Я не поїду,бо люблю це місто, скільки їхало акторів зі сльозами на очах бо любили ці Чернівці?

Вам Люмила Іванівна з директором треба десь їхати, ну наприклад піднімати Чукотський театр, Ви ж цей підняли...

 

avatar

Антон Сисюк

19 листопада 2011 15:44

Риба гниє з голови

avatar

Юрій

20 листопада 2011 11:49

Але чистять рибу з хвоста.

avatar

Ivan

20 листопада 2011 22:03

це дещо нагадує санта барбару.... багато серій а історія та сама... справа в тім що так було і буде, можна поставити багато театрів з такою самою проблемою... всюди є ПРИМА, котра вичавить тих хто їй заважає, як показує практика здебільшого це просто бажання залишитися біля "кормушки" от і все.... тут нічого не вдієш Антон. я це пройшов, я знаю...

avatar

зам старости

21 листопада 2011 20:05

Статья спорная, поэтому мы видим только такую возможность донести ее до читателей.

Правила игры для блуждающей звезды

Вот и повторяется история, и как положено, уже в виде фарса. В свое время, работая в театре артисткой, Людмила Скрипка организавала информационные войны против тогдашнего художественного руководителя и режисера Олега Мосейчука. Жестоко критиковалось все: его постановки, способности руководить коллективом, предвзятость в распределении ролей... В конце концов, этот мягкий, интелигентный и безусловно талантливый человек не выдержал постоянных нападок и покинул театр и город. Не будем забывать,  этот человек поставил много успешных постановок на черновицкой сцене, некоторые еще и по сей день кормят театр. Выиграл ли при этом театр? Несколько лет он находился в беспросветном застое. Но, благодаря действиям тогдашнего и.о. худрука Мирослава Маковейчука,  ядро коллектива все же сохранилось, - надо отдать ему должное, отношение к кадрам у него было значительно более рачительное. Жаль, театр потерял настоящего актера.

Прошло три года с тех пор, как Скрипка возглавила трупу. История повторяется.… Не рой яму другому.… Как говорит Людмила Ивановна, цитируя Товстоногова,: «Театр – це добровільне об’єднання, в якому домовляються про правила гри, а іноді – про правила життя». Супер! Людмила Ивановна сама не заметила, как начала устанавливать свои правила игры. И, как вывод из всех собранных нами фактов, основное правило звучит так: своим все, а остальным колдоговор. Автор цитаты был бы весьма удивилен такому свободному прочтению. Все бы ничего, да главное упущено. Ей бы еще и творческий созидательный потенциал такой как у Товстоногова, тогда и правила можна устанавливать.

Все же надо отдать должное Людмиле Ивановне Скрипке. Как об актрисе, о ней отзывы коллег прекрасные – очень интересная характерная актриса. Много драматических ролей, сыграных глубоко и талантливо. Человек, переживший много личных трагедий и потерь. Внутрення сила неимоверная. Очень развита творческая интуиция. Эмоции бьют фонтаном. Просто жаль, что все это не находит мудрого выхода и заземляется на мелких дрязгах и сведении счетов. Если говорить о ней, как о режисере, то анализ, проведенный по отзывам в интернете, дает очень широкий спектр – от полного восторга до жестокой критики и обвинений в провинциальности, использовании дешевых способов влияния на публику и т.д. Вобщем, не нам судить… да и не об этом речь.

Правильно замечает Людмила Скрипка: «Актори як діти...». Только они не дети, а сукины дети. И это надо принять. Попробуйте отрезать левое, или отменить тень. Как ни убирай, все равно это будет! Т акая данность. И надо работать с теми людьми, какие есть. И чем более творческие люди, тем сложнее с ними работать. Они независимые, гордые и с ними сложно договориться. А еще они дебоширы и пяницы.  А бездарные, они покорные, угодливые, способные прогибаться и адаптироваться к системе, очень дисциплинированные…. С ними сокойнее как-то.  Да, можно выхолостить трупу, отбирая вот таких «актеров», но будет ли интересен такой театр зрителям? Будет ли это вообще театр?! А, может, художественный руководитель заботится не о театре (как она сама пытается представить), а о себе в театре? По мнению старших актеров, это крайне опасно для такого существа, как театр! Людмила Ивановна, стремясь навести порядок, а, точнее, обеспечить себе удобство в своем (как она думает) театре, убивает самое главное - творчество!  Порядок и творчество -  две вещи несовместных. При фашизме порядок тоже очень котировался. А ведь есть вещи невостановимые! Сейчас, дорогие господа, разрушается ядро! А молодняк, который набран, скоро розлетится кто куда. А потому что тоже талантливы, и потому что не имеют где жить.

И еще. В театрах пили, пют и будут пить. Халтурили, халтурят и будут халтурить. Это было даже при грозном социализме. Мы то знаем. Да, бросали актеры заявления на стол, потому что избыточно эмоциональны, но подписывали ли их? Понимали, что эти люди ценны. Если бы за пьянку уволили Высоцкого, мы бы не слышали его песен. Если бы Даля уволили, мы бы не видели его ролей. И таких примеров множество. Корифеи этого театра ох, как были склонны к алкоголю и к различным пикантным историям (очень смешные случаи нам рассказали), а никто их не уволил почему-то…. И это при тех-то порядках! Жупник, Сысюк, Григорчук были не такого уровня, конечно, но как можна было взять на себя ответственность перечеркнуть их творческую судьбу?! А кто знает, кем бы они стали и сколько просветления и радости принесли бы людям! И если говорить об известных театральных дятелях, то их основная черта - не так жесткость, как  умение обьединять и вдохновлять на работу разных, противоречивых, излишне эмоциональных, но талантливых людей. Это вам не жеком управлять.

Тут Людмила Ивановна говорит про правила… Мол, театр жесток и требует дисциплины. Лозунг правильный, да и, в конце концов, таких руководителей много и кстати успешных…. Теперь посмотрим, как эти правила соблюдаются на деле. А за примерами далеко ходить не надо. Вот, например, давече директор театра  в совершенно пьяном виде открывал фестиваль Золотые оплески, представляя наш театр. Надо было милицию вызвать, к актеру Маковейчуку-то вызывали на репетицию.  Актер Денис Полещук, исполнитель главной роли фестивального спектакля, вышел на сцену, еле держась на ногах, и ничего -  работает по сей день. Молодая актриса Ольга Кильчицкая на открытии сезона тоже была в нетрезвом состоянии, ну и что? А вот Алексей Григорчук вынужден был уволиться в этой связи (хотя никогда на спектаклях пьяным замечен не был).  Уволился актер Крымский, и с ним еще несколько молодых актеров, на которых зритель просто ходил. Почему? Позволили себе захотеть создать независимую студию. И вообще в татре преследуются люди со второй работой. А актриса Валентина Головко преспокойно совмещает основную работу с работой в Академическом палаце. Как так? А правила, они - для всех правила, независимо от симпатий и антипатий  Людмилы Ивановны Скрипки. Иначе это, простите, не правила, а незнамо что!

Отдельная история с Данилиным. Так и не поймешь, за что он был уволен. То ли за профнепригодность, то ли за подлог больничного. Если Ивана уволили за профнепригодность, то при чем тут больничный. Если больничный, то при чем тут профнепригодность. Кого тут хотят сделать дураком? Тут и борщ и мухи, все смешалось кони, люди. На месте Данилина эту статью можна направлять прямо в суд или в прокуратуру. Просто непаханое поле для системы правопорядка. Тут налицо и корупция в системе здравохранения и злоупотребление служебным положением чиновниками театра, совершеное сознательно и  по предварительному сговору, или же просто клевета на Данылина. В любом случае здесь есть, чем порадовать работников правоохранения. Из-за слепого желания художественного руководителя уволить актера в эту историю были вовлечены чиновники обласного отдела культуры и многие уважаемые люди города, которых просто использовали. Правда эти дяденьки немленькие уже и должны были отличить банальный больничный от профнепригодности. Это, как перепутать божий дар с яишницей! После многоразовых проверок администрацией театра подлиности больничных врачи смеются и спрашивают, что там у вас в театре творится. А пограничники наверно крутят у виска пальцем после запросов о пересечении государственной границы «секретным» актером из нашего театра.

Вообще непонятно, как человек склонный к такому эмоциональному руководству, может кем бы-то ни было управлять, а уж возглавлять театральную трупу…. Тут нужен холодный разум и крепкая рука. Такая эмоциональность оправдана только для актеров. А, надо-не надо, подставлять людей для лигитимизации неправомерных кадровых решений... Вспомним хотя бы формальное собрание профкома по поводу увольнения Данилина... Итак, главный кадровый критерий: никто не должен быть талантливее самого художественного руководителя (вот это уже действительно по-детски!). Новые набраные талантливые актеры скоро поймут этот принцып, так что можна им  вещи собирать понемногу.

 Как бы это высокопарно не звучало, но театр – это храм. Этот театр когда-то славился на всю страну. В нем работали настоящие корифеи, преданые своему делу. Стены с позолотой еще помнят отголоски оплодисментов и криков браво этим неповторимым в своей професии мастерам. Что сказали бы люди, чьи лица смотрят на нас со старых фотографий, наблюдая за этой мышиной возней. Это не то место куда можна переносить авторитарные административные отношения, тем самым грубо нарушая саму сущность такого явления как Театр. И людей способных на несколько часов создавать чудо надо беречь даже с их недостатками. А вы их что – милицией, пограничниками, СБУ… с вас станется.

 П.С.

Среди вороха статей, разговоров, жалоб и похвал, беседуя с людьми из театра и не только, мы случайно напоролись на один небезинтересный факт. Возникает вопрос: кому теперь принадлежит квартира Жанны Слободянык, бывшей работницы театра? Разные разговоры ходят в городе. Достоверно известно, что Скрипка каким-то образом оформила на себя опекунство над беспомощным человеком. А также известно, что Жанна Сергеевна в скорости умерла в закрытом отделении  психбольницы. Интересно, зачем при таком диагнозе - рассеяный склероз - понадобилось закрывать доступ друзей к этому человеку? Остается только догадываться… А вы - искуство, искуство….

Это и будет следующей темой нашего расследования.

 

Искренне Ваши, група журналистов.

avatar

Блуждающие звезды

23 листопада 2011 11:13

А я вам про що кажу!!!!

avatar

зам старости

26 листопада 2011 16:11

це ж який "талант" , шановна Скрипка.. треба мати, щоб так руйнувати долі молодих акторів!!!! Супер!!! Можна вже цілу драму поставити на вашій сцені, тим паче -що головних героїв шукати не треба-запросити всіх звільнених!!! Може докажете, який Ви  талановитий режисер???!!!! Думаю, що така вистава матиме шалений успіх і надовго залишиться в історії вВАШОГО театру!!!! Не забувайте, що чужі сльози так просто не минаються і щастя Вам не принесуть. З богом ШАНОВНА-покайтеся!!!!!!

avatar

Поки що осторонь...

06 грудня 2011 22:30

avatar

DrewMA

20 вересня 2018 17:12

avatar

Evabrike

31 жовтня 2018 17:39

avatar

Mariapi

23 грудня 2018 17:05