Студений килим тче Покрова

Такої спекотної пори, причому наприкінці вересня, ні наукова гідрометеорологія, ні весь спостережливий люд не припам’ятовують. Від могуття цієї спеки тріскає земля, щезає в криничках вода, аграрії журяться, що вряди-годи вдасться вчасно засіяти озимину на новий врожай. І це спостерігаємо нині, коли вже й Покрова стукає в двері, коли не раз її настання супроводжувала сніжниця.

–      Грунт на полях, наче камінь, – бідкається відомий аграрій Хотинщини Валерій Філіпчук. – Не хочу загадувати, але хліб з врожаю буде дорогим. – Як не стараємося, але й досі ще жодної сотка поля не зайняли озимину культурами. Біда. Доводиться лише на Господнє Благословіння сподіватися. А між тим так звані посередники снують від села до села в надії за безцінь скупити, а відтак утридорога перепродати тяжко вирощений хліб. У нашому Рукшині їм не вийде, самі знаємо, як розпорядитися найдорожчим благом землі з тим, аби громади було добре.

–      Мудро розмірковує Валерій Іванович Філіпчук. Впевнений, що завдяки йому і його послідовникам очолювана селянська спілка не просто виживає, а й приклад подає, як навіть в  екстремальних погодніх умовах треба працювати.

А тимчасом  Покрова все одно помітно заявляє про свій прихід. І ось що з приводу благословенного празника вичитцю в Панаса Мирного: «Після Покрови пішли дощі – прегусті та холодні, осінні дощі».

Дай, Боже, аби вони й нас утішили¸і щоби  від краю до краю оживили благодаттю вологи поле рідненьке. І щоби нарік матір-земля утішила свого невтомного селянина-трудівника щедрим зелом, яке хлібом святим називаємо.

Іван АГАТІЙ.

Фотографія - https://medium.com/@serzh84odarenko/