"Стати трохи зібранішими, трохи добрішими, трохи сильнішими, просто трохи потерпіти..."

 

Але правда також у тому, що інша шкала цінностей і стосунків починає діяти тільки у справді межових ситуціях. До таких межових станів, очевидно, належать лікарня, військо, тюрма, і звичайно, реальна війна. Тільки на межі життя і смерті проявляється справжня сутність кожної людини. І волонтерів, і переселенців, і взагалі всіх. Ось коли стає зрозуміло, хто чого вартий.

 

Особисто я не перебував у тюрмі, таборі. Але люди, які пройшли через такі випробування, категоричні у своїх висновках. Визнаний авторитет у табірній тематиці – Варлам Шаламов – сформулював це так: «Табір був великим випробуванням моральних сил людини, звичайної людської моралі, і дев’яносто дев’ять відсотків людей цього випробування не витримували… Цивілізація і культура злітають з людини у найкоротший термін, за лічені тижні… Людина стає звіром через три тижні при важкій роботі, холоді, голоді і побоях", – пояснював Варлам Шаламов. І 99% втрачають гідність. Не дай Боже, дійти до тих людських станів, які масово описують усі, хто пройшов через радянські табори чи нацистські концтабори.

 

І точно так само, визнаючи совковий характер заперечення важливості комфорту для людини, не можна забувати, що все пізнається у порівнянні. Замолоду мене дивувало, що радянським солдатам не дозволяли ходити у шкарпетках, а змушували намотувати на ноги онучі, взувати погані кирзаки. Як нам пояснювали, відсутність комфорту нібито мала загартувати бойовий дух. Безглуздість такого підходу очевидна. Як і решта подібних випробувань.

 

Але правда і те, що все пізнається у порівнянні. За влучним спостереженням психолога з концтабору доктора Віктора Франкла, "убогі задоволення безрадісного життя стосувалися переважно негативного щастя". Або просто «відсутності страждання", а не якогось комфорту. В очах нещасних в'язнів, відсутність димаря у якомусь конкретному таборі піднімала його значно вище на «шкалі відносного везіння», ніж той, де така труба була.

 

Можливо, справді вся справа в рисах особистої вдачі, рівні культури кожної конкретної людини - переселенця чи волонтера, конкретній ситуації. Тут не можна узагальнювати, не може бути якоїсь однієї правильної відповіді.

 

Треба стати трохи зібранішими, трохи добрішими, трохи сильнішими, просто трохи потерпіти...