Спрага снів (Нічний " Букньюс")

 Дуже цікаво читати про людські омани. Не тільки цікаво, але й повчально. Чи відомо вам, що найбільш переспективним бізнесом у старовинних суспільствах був продаж снів?  Люди набагато менше мали потребу  у  борошні, м’ясі, прикрасах, господарських товарах, аніж у красивих снах. Снах, що дарують надії.

Здавалося б, ті наївні часи минули. Принаймні, вважаємо ми, нічого такого в нашому суспільстві неможливо. Ось це і дивує! Адже, якраз у нашому суспільстві ці традиції спекуляції снами дуже потужні. Чим, як не продажем снів займаються різноманітні гадалки, цілителі, і... політики. Просто зараз ці сни ми називаємо ілюзіями.

Сни про європейський вибір продають одні кмітливці, а сни про митний союз – інша корпорація. І ті, і ті сни про щастя і спокій. Просто різні люди бачать його по різному. А хтось може пригадати, як у часи перебудови снили радянські інженери про американські зарплати та сяючі офіси. І теж були люди, які ці сни продавали.

Продають ( вже не політики) сни про одужання, про щасливий шлюбний вибір, про майбутнє щастя тощо.

І от завжди, здавалося мені цікавим познайомитися з таким класичним продавцем снів. Що він відчуває, звідки така незбагненна хитрість, нахабність, сміливість? Що за секрет він знає? Але ніколи не заходив відповідного героя. І вирішив вивчати їх, так би мовити, заочно. І от що з цього вийшло.

Класичний продавец снів

Найбільше в сенсі продавця снів мені вабила постать вінницького лікаря Анатолія Кашпіровського. У вісімдесят дев’ятому році  вся країна притулялася хворими місцями до телеекрана. А зараз, так думаю, якщо б він з’явився в якійсь з передач, то ліньки було б перемкнути канал, щоб подивитися в ці таємничі очі, які розсмоктували рубці, лікували від енурезу, і від яких, в буквальному сенсі, падали зачаровані жінки на підлогу (а лікар їх, до речі, ніколи не притримував).

Ще більш цікавим мені здався той факт, що другий (вже невеликий злет) популярності Кашпіровського в Україні прийшовся на 2002 рік . Тоді він гастролював і в Чернівцях, до речі, і кілька разів зібрав зал. Чому це цікаво у сенсі дат? Тому, що перший пік популярності Кашпіровського у 1989 році за два роки до неймовірних політичних змін у країні у 1991 році. А 2002 рік, це також за два роки до 2004 року – року помаранчевої революції. Якщо читач очікує, що далі я почну марити про містику та темні та світлі сили, то він помиляється. Далі про науку.

Отже, хотілося зрозуміти в чому причина успіха і падіння  популярності продавця снів, ілюзій? Як взагалі оцінювал свій успіх сам Кашпіровський (і як він оцінював падіння популярності)?    Іноді, особливо в інтерв’ю  провінційній пресі, Кашпіровський, чи то під впливом настрою чи ще чогось розкривався. Зокрема, і в Чернівцях.

Чому сни – вигідний товар

Ось яку версію свого успіху продавця ілюзій висуває сам  Кашпіровський.  Цікаво, по-перше, що він не розраховував на успіх, просто в часи перебудови хотів провести експеримент на телебаченні, увага (!), з лікування дитячого енурезу. Це було його науковою темою. Далі «наполеонівські» плани не йшли. Діти не пісяють в ліжечка - і лікар вінницької психіатричної клініки щасливий, публікує статті в наукових журналах і пише дисертацію. Цей ажіотаж, ця вакханалія навколо сеансів вразили в першу чергу самого Кашпіровського. Народ його здивував, потряс феноменальною вразливістю. Він почав отримувати сотні листів зі свідченнями про зцілення хвороб, які ніяк не могли пройти від втручання психотерапевта.
Коли під час телесеансу лікар випадково торкається ока, щоб змахнути набіглу від юпітерів сльозу, то отримує сотні листів про зцілення від катаракти і ячменю. Хоча і він і думати не думав про якийсь лікувальний ефект. Уявіть себе на його місці? Він губиться в здогадках. Людина наукового мислення.  Замість того, щоб тихо вилікуватися від енурезу, почали виліковуватися бог знає від чого?  І нарешті, констатує, щоправда не на публіку, що справа не в ньому – просто народ у нас такий геніальний. Улюблена поетична цитата  Кашпіровського з Тютчева: « Чему бы жизнь нас не учила, а люди верят в чудеса».

 «Якщо б ви знали, скільки навколо божевільних», - щиро здивовано вигукує «лікар-феномен» в одному з документальних фільмів присвячених йому.

Будь-хто може вгамувати спрагу снів

Цікава історія, у Чернівцях  Кашпіровський жартома пропонує місцевому кореспонденту (Ігорю Кравціву) стати цілителем. Розмову було опубліковано.  Пряма мова:

«А хочете я вас залишу і ви будете грати роль чаклуна? Вам дадуть на голову якусь чалму, пояси, повязки і понатикають скрізь пір’я. А ви будете ходити і бити в барабан: повірте цього достатньо. З а кулісами скажуть: « Видатна людина, хоч й безграмотна. Це чаклун вже у двадцятому поколінні. І він лікує так само, як його прапрадід. Зараз він і вас усіх вилікує». І що стали на коліна, побили в барабан, вклонилися і пішли. Ось і по роботі. А потім індивідуальний прийом зробимо. Хворий зайде, а ви палицею по спині вдарите і скажите: « Наступний!» Або свічкою перед носом поводите і станете щось бубоніти.

 Кореспондент запитує : І люди гарантовано повірять?

 Кашпіровський: Люди хочуть, щоб їх обманювали, вони хочуть чогось дивного»

Тобто, причини успіху відомі. Народ чомусь хоче обманюватися, снити. А тут і продавці сну підбігли. Думали, що у нас за товар? Так собі, дурня, а не товар. А, виявилося, на розхват.

 Про причини неуспіху

Про причини успіху Кашпіровський міркує досить нетривіально. Шкода, що про причини неуспіху, падіння своєї популярності він міркує дуже нудно, як пересічний обиватель.  Скаржиться Анатолій Михайлович, в тому що конкуренти –шахраї  псують його імідж, підривають довіру людей, що навколо таємничі вороги, погані люди тощо. А на таємних  ворогів скаржиться кожна неуспішна людина. Це дуже банально, на жаль.  Але тут я і згадав про той факт, про який казав напочатку. Що перший пік популярності Кашпіровського у 1989 році за два роки до неймовірних політичних змін у країні у 1991 році. А 2002 рік, це також за два роки до 2004 року – року помаранчевої революції.

І висунув власну гіпотезу. Швидше за все, перед політичними катаклізмами кількість людей, які піддаються гіпнозу, які хочуть, щоб «їх обманювали» (якщо словами Кашпіровського) набагато збільшується. Тобто, це не стала величина. Спрага снів збільшується час від часу. Люди якби просинаються, їм некомфортно, вони незадоволені життям, але замість того, щоб виправляти негайно життя, вони хочуть продовжувати снити далі, і шукають продавців снів. А хто цю спрагу вгамує -- політик чи гадалка, чи гіпнотизер не так важливо. Кашпіровський каже, люди хочуть обманюватися, коли говорить про причини успіху його та його колег. Але, він не вірить, що бувають часи, коли люди і не хочуть обманюватися. І тому  популярність падає.

 Відомий факт, що на зламах історії успіх різноманітних гіпнотизерів підвищується, вони стають помітними у суспільстві. Стають популярними. Це завжди пов’язували з якимись темними силами і подібною маячнею. Насправді, в цей момент у суспільстві дуже збільшується  кількість навіюваних людей. Людей, які прагнуть нових снів. Тому що з якихось причин старі ілюзії-сни зруйновані.  Між іншим, не в суспільному, а в особистому житті ми щось схоже можемо спостерігати, коли минає одна любов і людина активно починає прагнути іншої. І людина, повз якої (він,вона) пройшов би в інші часи, сьогодні безкінечно вабить його.

До речі, і  будь-яка політика, політичні обіцянки міцно пов’язані із своєрідним гіпнозом. Втім, самі політики про це не відають.  Як тільки приходить період стабільності,  люди «засинають» знов, власне, не засинають, а заспокоєні новими ілюзіями готові терпіти далі. І вже перестають  піддаватися гіпнозу. Звідси порожні зали Кашпіровського і малолюдні мітинги політичних сил.  «Сплячого» неможливо загіпнотизувати. Він не прагне снів, він вже снить. Усі наші політичні зміни – по суті  трансформації навіювання. Коли слабне одне, то одразу на зміну приходить інше. Громадянин завжди має бути надійно загіпнотизованим. Ким? Ось питання…

  Сергій Воронцов

 вийшло друком в газеті "Чернівці"