Буковинців переконують не спалювати листя, яке залишилося після зими
Зберегти не можна спалити
Здавалось би, яка різниця, де поставити кому. Однак…
Як тільки зійшов сніг і запахло землею, відразу і потягнуло нас на присадибні ділянки, сади та парки - порядок наводити... Згрібаємо в купи суху траву та листя з саду, які залишилися після зими, і сумлінно спалюємо весь цей мотлох. Багато таких, хто таким чином наводить у себе порядок? Отож! Практично всі… Чиста ділянка - чиста совість. Це в очах сусідів. А в очах Матінки-Землі?
Весною та восени в садах, скверах та парках зібране листя спалюють або вивозять за місто. Але ж в опалому листі зимує безліч корисних комах - сонечка, жужелиці, стафілініди та багато інших! При цьому шкідники, якими вони живляться - попелиці, щитівки та кліщі зимують на гілках дерев! Спалювання листя призводить до знищення корисних комах, а для шкідників створюються сприятливі умови для швидкого розмноження.
Знищення листової підстилки оголює перед морозами коріння, погіршує зимівлю дерев і чагарників. При цьому грунтові організми залишаються без їжі, а грунт збіднюється на органічні речовини, необхідні рослинам. Листя у скверах і парках повинно залишатися під деревами, як це і відбувається мільйони років у природі - мікроорганізми і грунтові безхребетні переробляють їх в органічні речовини.
Внаслідок спалювання не залишається органічних речовин, якими живляться мікроорганізми і грунтові безхребетні, тому умови росту дерев, кущів та культурних рослин суттєво погіршуються.
А на полях після оранки на глибині 20-25 см утворюється шар грунту з залишками спалених рослин. Цей шар насичений чадним газом і є перешкодою для вертикальних міграцій в грунті тварин, особливо дощових черв’яків та личинок комах, які мігрують у нижні шари грунту на зимівлю.
Тому на городах краще рослинні рештки складати у компостні ями, де вони перегнивають, збагачуючи грунт органічними речовинами, або накривати ними землю.
Такі компостні купи можуть служити і надійним засобом боротьби з медведкою. Для цього на городі роблять ями глибиною 20-30 см і діаметром 1-1,5 м, куди складають рослинні рештки з гноєм і ущільнюють їх. Згодом в таких місцях в результаті гниття рослин температура підвищується, і туди на зимівлю збираються медведки. При настанні морозів гниючі рослинні рештки вилами розкидаються, і шкідники вимерзають. Цим ефективним засобом боротьби здавна користуються в Україні.
Земля наша весь рік ростить листя, стебла, коріння, щоб наступного року було чим самій харчуватись і помічників - мікроорганізми годувати. Тих, які в ній та на поверхні копошаться.
Однак! Мало того, що весь рік ми старанно виривали з коренем непотрібні нам, але такі необхідні для укриття грунту від пекучого сонця бур'яни. Так ми ще й з впертою ретельністю спалюємо все те, що до весни на грядках, по канавах та обочинах доріг збереглося.
Найдивовижніше, що у прихильників чистого городу є ,,вагомі” аргументи.
1) Спалюючи, ми отримуємо добрива для землі у вигляді попелу (?)
- Однак уявіть черв’яка, який замість опалого листя заковтує деревне вугілля та чадний газ. А саме добриво хіба з повітря взялось? Так воно вже було в рослинах!
2) На місцях від згарищ КРАЩЕ (?) росте трава.
- Але чому тоді переконливо нагадують нам про вогнища залисини, які утворилися на грядках. Придивіться, на них дуже довго нічого не росте.
3) Треба знищити хвороби та шкідники, які зимують на залишках зараженого бадилля.
- З цим можна було б погодитися. Але чому тоді в наступному сезоні все це знову поширюється у величезній кількості. Чого в звичайних умовах зазвичай не відбувається в силу закладених в природі важелів стримування. Якщо, звичайно, не втручається людина.
На противагу таким ,,науковим” доводам давайте згадаємо відчуття від розпеченого влітку грунту, залишеного нами без торішнього покривала. Хіба на такий сковорідці щось виросте?
Для порівняння рекомендуємо тут же переміститися з ,,лисого” городу на некошену луку і ретельно розглянути шари щільної мульчі зі старої трави, яка прикриває землю від перегріву, зберігає грунтову вологу і збирає нічну росу та є їжею для грунтових мешканців, які розпушують грунт без знарядь людини - лопати і плуга.
Хто цим буде займатися на грядках? А хто ж, як не ми, недалекі трудоголіки, ентузіазм яких приносить стільки шкоди. Ось і доводиться нам створювати додаткові споруди з сітки або агроволокна, додаючи собі клопоту на городі; поливати ділянку водою; спушувати грунт сапою; годувати овочі мінералкою замість органіки, яку ми її спалили, створивши дисбаланс у харчуванні рослин.
Тож наші городи та присадибні ділянки - це місце для відпочинку чи важкої фізичної праці в спеку? Іншими словами, чи будемо ми і далі спалювати створений природою матеріал, чи скористаємося ним на благо собі і Матінці-Землі.
ВАДИМ РУДИЙ
Керівник Глибоцького клубу органічного землеробства
Фото автора
