Соціальна клоунада Віталія Михайлішина

Паразитування професійних політиків на економічних труднощах Батьківщини (не партії:) і соціальних негараздах співвітчизників має право на існування. Це не патріотично, але в політиці всі засоби годяться. Твердження, переконаний, непопулярне, але принаймні правдиве, як ліки. Не ми вигадали цю технологію загравання з масами, не нам її, на жаль,  скасовувати. Навіть Цезар формально був популяром на противагу більшості своїх політичних опонентів, які належали до табору оптиматів. Врешті йдеться тільки про один із можливих інструментів для досягнення влади. Інша річ, що отримана за допомогою такого соціального маніпулювання влада в умілих руках може принести багато користі тим самим обманутим виборцям. Ключове слово тут умілих. Це той політичний інструмент, з яким далеко не кожен справиться. Головне тут відчуття міри у тому, що обіцяєш, вирушаючи у похід за владою. 

Але не з нашим, як мовиться, щастям.  На відміну від Стародавнього Риму пострадянські політики, які всі – незалежно від віку – вийшли з  більшовицько-шариковської шинелі, такого відчуття міри не мають. Мова навіть не про те, що мільйонери раптом оголошують себе головними захисниками простих людей. Світ і не таке бачив. Справа в іншому:  гру на ницих інстинктах натовпу  зі складної  шахової партії  дилетанти перетворюють на фарс, вироджують у клоунаду.  Тоді це вже не що інше як розбещення громадян, перетворення їх на бездумне стадо, яке керується тільки тваринними інстинктами. І це вже не по-державному! Це вже не інструмент в умілих руках, це  – хаос, анархія, жовтневий переворот, «лнр-днр», кров, смерть…   

 Щось подібне спостерігаємо на нинішніх виборчих перегонах у Чернівцях. Успішно апробована ще Жириновським формула «кожній бабі – по мужику, а кожному мужику – по пляшці горілки» виродилася у Чернівцях у ще коротшу «Михайлішин дасть нам усьо». (Одразу зауважу, що розумних клоунів рівня Жириновського в Україні немає, а в Чернівцях і поготів). Не приборканий здоровим глуздом популізм - головна ознака неповаги будь-якого політика до свого виборця.  Грати на людських слабкостях потрібно правдоподібно і достойно! А нереалістичні захмарні обіцянки  - найголовніше свідчення того,  що виконувати їх насправді ніхто  не збирається. Провину посилює те, що політики, які вдаються до соціального популізму - суспільної маніпуляції, можливо, найвищого професійного рівня, який далеко не кожному з них до снаги, самі добре знають, що обманюють. Хоча ті, хто купується на подібні обіцянки, цілком заслуговують на подібне до себе ставлення. Людей, які бодай трохи  себе поважають, просто верне від такого нестримного соціального фарсу.

Сьогодні кандидат на посаду міського голови Віталій Михайлішин відмовився публічно пообіцяти, що після обрання мером знизить тарифи на газ, електроенергію. Цілком резонно зауваживши, що це не в компетенції мера. Проте тут таки звинуватив у їх рості свого головного опонента. Що це як не маніпуляція і подвійні стандарти? Хіба може відповідальний громадянин повірити в обіцянку, що невикористані бюджетні кошти можна запросто роздати чернівчанам? Але саме це обіцяє кандидат Михайлішин. І навіть наполягає, що роздача мешканцям бюджетних коштів - цілком у межах закону.

На кого розрахований цей фарс? Чи можна знайти логіку в абсурді?  І чи варто її взагалі там шукати? Зрозуміло одне:  це ж як треба усіх нас зневажати, щоб робити подібні публічні заяви, обіцяти настільки абсурдні речі?

Результати голосування у другому турі виборів мера тільки формально визначать переможця. Ім’я наступного міського голови не настільки важливе. Насправді це будуть результати іспиту чернівчан на громадянську зрілість чи політичний інфантилізм. Тільки це важливо. І тільки це насправді має значення. Хто ми - один великий шлунок, який заслуговує на зневажливе ставлення політика, чи нехай і слабкі, недосконалі, але люди?   

Чи готові ми скласти цей іспит? 

 Ю.Чорней