Сьогодні минає десять років, як відійшла у вічність відомий художник-модельєр, заслужений діяч мистецтв Алла Дутківська

 Коли співала мода.  19 червня минає десять років, як відійшла у вічність відомий художник-модельєр, заслужений діяч мистецтв  Алла Дутківська.

 Вона приїхала із Вінниці навчатися у Вижницьке училище прикладного мистецтва. А з початку 70-х років минулого століття разом із чоловіком все життя прожила у Чернівцях.

У 70–80-ті роках саме Алла Борисівна диктувала моду на оригінальний український сценічний одяг, поєднуючи буковинське народне вбрання із сучасними ідеями та новаціями.

 Моделюванням та дизайном одягу дівчина захоплювалася ще зі школи. Тому й поїхала в невеличке карпатське містечко оволодівати цим фахом : стала студенткою відділу художнього моделювання й конструювання одягу Вижницького училища прикладного мистецтва. А окрім цього у ті роки Алла танцювала в народному ансамблі «Смеречина”. Саме там, у Вижниці, вінничанка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – місцевою знаменитістю, засновником і керівником ансамблю “Смерічка” Левком Дутківським. У 1968 році вони одружилися. До слова, наречена за останнім писком моди власноруч пошила собі весільну сукню. У залі урочистих подій самодіяльний хор із села Вашківці під керівництвом Василя Михайлюка, автора знаменитої пісні «Черемшина», виконав весільну народну пісню «Стелися, барвінку».

 Але значно більше про Аллу Дутківську розповідають її роботи. Адже сама жінка була надзвичайно скромна, за життя майже не давала інтеров’ю і тим більше ніколи не розповідала, що це саме вона – автор розкішних сценічних костюмів Софії Ротару та учасників «Смерічки». Те, що робила для цих артистів Алла Борисівна, яскраво вирізняло їх на вітчизняній сцені.

Слід відзначити, що коли у  1966 році Алла приїхала із Вінниці у Вижницю, її у цьому карпатському містечку вразило все: краєвиди, місцеві жителі, їхня мова… А надто ж — тутешній народний одяг (люди часто одягали у свята вишиті сорочки, кептарики і носили тайстри).

У 1970 році Дутковська закінчувала училище  і готувала дипломний проект під назвою «Концертний костюм для естрадної співачки». Її робота навіть демонструвалася на Всесоюзній виставці у Ленінграді. А через рік це вбрання стане першим сценічним костюмом Софії Ротару. Співачка знялася у цій сукні у головній ролі у музичному фільмі «Червона рута». Плаття було пошито наче спеціально для співачки — Дутківській не довелося переробляти жодної деталі! (Хоча до цього Алла особисто Софії не знала). Довга червона сукня з двома білими вставками і вишитим, стилізованим, кептариком якнайкраще відповідала характеру  самої Софії.

 А коли ансамбль «Червона рута», керований Анатолієм Євдокименком, вийшов на професійну сцену, для Ротару Дутківська створила довгу сукню «Черешневий гай», орнамент якої нагадував карпатські смереки. А вже досить яскраво етнографічні мотиви відчуваються у двох костюмах буковинського модельєра — спеціально для участі Софії Ротару в концертах, присвячених «Олімпіаді–80». Одну із суконь було виготовлено з білого трикотажу, а яскравим доповненням слугувала «квітка-рута. Згодом був комплект костюмів, коли ансамбль готувався до поїздки в Канаду. Це була подовжена біла сукня, на якій люрексовою і червоною нитками розшито різноманітні ромби та зигзаги. А маленький кептарик викладено жовтими перламутровими лелітками. Костюм завершували декоративні стрічки у волоссі артистки та червоні коралі на шиї. Як згадувала потім сама Софія Ротару, під час концерту у Монреалі глядачі намагалися руками доторкнутися до цього дива.

У 1991 році у Москві мав відбутися ювілейний концерт «Квіти Софії Ротару», присвячений 20-річчю її творчої діяльності. І костюми для обох відділень співачка довірила створити, звичайно ж, Дутковській.

Багато людей і до сьогодні добре пам’ятають те яскраве плаття, в якому Ротару з’явилася на сцені. Подовжена біла шовкова сукня з модним на той час двоярусним подолом, кептароподібний блузон. Уся сукня розшита червоними лелітками. А гарним доповненням слугували білі коротенькі черевички з червоною аплікацією. У цьому платті Софія виступала у першому відділенні, коли виконувала українські естрадні пісні. Для другого Дутковська змоделювала короткий костюм з чорної шкіри у сполученні з металевим карбуванням, що відповідає окремим елементам одягу буковинців гірської місцевості. У тон були пошиті й чобітки.

Для відомої артистки Дутковська створила більше десятка моделей сценічного вбрання. Якщо йшлося про стилізований костюм, Ротару ні до кого, крім Алли, не зверталася. Шили костюми за ескізами Дутковської не лише на Буковині, а й у Львові, Києві, Сімферополі, Ризі. Більшість ідей Алли Борисівни втілювала відома буковинська майстриня Ольга Курик зі своїм колективом. Адже пошити сценічне вбрання за моделлю Дутковської — справа складна, надто ж коли йшлося про ручну вишивку.

А ось робота Алли Дутковської над костюмами для «Смерічки» — це окремий етап її творчості. Шалена популярність ансамблю у 70-х роках зобов’язувала музикантів виглядати на сцені і бездоганно, і неповторно.

У 1970 році у Чернівцях мав відбутися республіканський фестиваль. Для дівчат зі «Смерічки» було змодельовано довгі білі сукні, які прикрашала червона аплікація з вовни, що імітувала ручну вишивку. А у костюмах солістів Яремчука та Зінкевича  (за назвою «Горянка») проглядалися елементи гуцульського сардака. Після виступу «Смерічки» член журі, народний артист України Сергій Козак сказав: «Якби ансамбль у цьому вбранні пройшовся Хрещатиком, то завтра так одягалася б половина киян». У цих же костюмах «Смерічка» виступала у Москві на «Пісні–71» і «Пісні–72». А потім — і у популярній телепередачі «Алло, ми шукаємо таланти!», яку вів Олександр Масляков і яка теж відбувалася у Москві.

У колекції Дутковської є і моделі сценічних костюмів для солісток ансамблю «Черемош» — Лідії та Ауріки Ротару, соліста ВІА «Жива вода» Іво Бобула, балетної групи Заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю. Над виготовленням костюмів для сестер Ротару Дутковська працювала особисто. У цій колекції модельєр неабиякий акцент зробила на взутті: строкаті плетені шкарпетки, осучаснені постоли.

Багато років, паралельно із моделюванням одягу, Алла Дутковська викладала у Чернівецькій художній школі ( а ще – у  недільній дитячій художній школі при Свято-Миколаївському соборі). Вихованки Дутковської мріяли стати модельєрами повсякденного одягу. А ось їхню наставницю, як вона сама не раз зізнавалася, це не приваблювало ніколи. Вона творила для сцени. Та не для слави, бо була на диво скромною людиною…

 Наталія ФЕЩУК, “Чернівці”,

Фото надані Левком ДУТКІВСЬКИМ