Слов'янське городище ІХ-Х століть на Глибоччині, під яким хан сховав золотий возик, готується до урочистостей (ОНОВЛЕНО)

Про це повідомив голова Глибоцької об'єднаної територіальної  громади Григорій Ванзуряк. 

 На святкуванні 550 річчя в Михайлівці виступить дует “Писанка”

 2 серпня починаючи з 18-00 концерт дуету «Писанка» – Оксани Савчук та Івана Кавацюка в Михайлівці.

 Слов`янське городище 9-10 століття нашої ери розташоване у селі Михайлівка Глибоцького райнону Чернівецької області. На цій території знайдено артефакти Райковецької ( Лука-райковецької) культури. На сьогоднішній день городище становить  величезний пагорб, який з усіх боків має похилі обриви. Городище служило оборонною спорудою для людей, які жили біля підніжжя пагорбу. Коли місцеві бачили небезпеку, вони підіймалися на городище і на ньому оборонялися від ворогів. Обриви досить круті й оборонятися від непроханих гостей було простіше. Жителі Михайлівки вважають, що раніше під пагорбом було не просто поселення, а справжнє місто, у центрі якого знаходилася височенна церква, яка з невідомих причин за одну ніч зникла під землею. Окрім цього, ходять чутки, що під городищем турецький хан сховав золотий возик зі своїм багатством.

У селі Михайлівка станом на сьогодні  проживає 745 осіб. Якщо ввести у пошукові системи назву села, ви знайдете досить мало інформації.  Важко навіть буде знайти дату заснування, першу писемну згадку і що цікавого знаходиться на цій території.

Та якщо колись доведеться завітати до села Михайлівка, мало не кожен житель розповість вам, наскільки багату історію має їхнє селище і наскільки важливим є це місце у розвитку не лише Чернівців, а й цілої України.

Перша письмова згадка про село Михайлівка датується другим серпня 1466 року, тобто цього року селище святкуватиме річницю – 550 років з дня першої письмової згадки. Про цю місцевість написано у молдавській грамоті, підписаній Штефаном Великим. Цим документом Штефан Великий дарує Марусі, доньці Михаїла Місича, за службу її батька два села. Перше з них, село Михайлиуці, яке зараз знаходиться на території Румунії, та друге село –  Мигучани(Городище), яке у 1947 році отримало назву Михайлівка.

Втім, у грамоті зазначено, що це «територія, на якій люди проживали од віку». Цей коротенький запис повідомляє про те, що люди поселилися на цих землях та створили селище значно раніше, ніж 1466 року, проте сама згадка є фактичним офіційним першим документуванням наявності села.

Які ж неймовірні історичні знахідки знаходяться у селі Михайлівка?

Перша цікавинка – відома для місцевих жителів церква Різдва Богородиці. Будівництво споруди розпочалося у 1924 році і закінчилося у 1927 році. Раніше на цьому ж місці знаходилася церква, збудована у 1782 році. Серед місцевих ходять чутки про те, що у селі колись жила дуже зла пані, яку називали Лаховичка. Розповідають, що її могила до сих пір знаходиться під вівтарем церкви.

У селі знаходиться слов`янське городище 9-10 століття нашої ери. На цій території знайдено артефакти Райковецької ( Лука-райковецької) культури. На сьогоднішній день городище становить  величезний пагорб, який з усіх боків має похилі обриви. Городище служило оборонною спорудою для людей, які жили біля підніжжя пагорбу. Коли місцеві бачили небезпеку, вони підіймалися на городище і на ньому оборонялися від ворогів. Обриви досить круті й оборонятися від непроханих гостей було простіше. Жителі Михайлівки вважають, що раніше під пагорбом було не просто поселення, а справжнє місто, у центрі якого знаходилася височенна церква, яка з невідомих причин за одну ніч зникла під землею. Окрім цього, ходять чутки, що під городищем турецький хан сховав золотий возик зі своїм багатством.

Сьогодні з старовинного слов’янського городища відкривається неймовірний вид на поля, ліси, а також на місто Глибока. Існування такого укріплення свідчить про те, що на чернівецьких землях люди створювали поселення ще у 9-му столітті нашої ери.

Проте, найцікавішим місцем села Михайлівка є знайдений нещодавно місцевим істориком Рубанцем Миколою Васильовичем торговий шлях, так звана Берлацька дорога. Згадки у історичних книгах про цей шлях датуються 12-тим століттям. Він сполучав місто Галич з Причорномор`ям, йшов на Коломию через Чернівці, а також проходив повз ряд городищ, на місці яких зараз знаходиться село Михайлівка та Волока.

Дорога проходить через тодішні густі ліси, через які було важко пройти навпростець. На шляху знаходилося декілька пунктів, які за дослідженнями Миколи Васильовича виконували охоронну та оповіщувальну функції. Коли торговці хотіли пройти через Берлацький шлях, їм, ймовірно, доводилося платити мито. Після цього, люди на постах здійснювали охорону воза від диких звірів (адже у лісах жили бурі ведмеді та вовки), а також від розбійників, які часто намагалися обікрасти товарні вози.

Шлях є досить вузьким, тому, для того, аби не відбувалося «заторів», за словами Миколи Васильовича, з одного пункту здійснювалося оповіщення до другого про те, що віз вже пройшов, шлях звільнився і з іншої сторони можуть пускати наступний. Шлях розділявся на дві дороги : одна йшла через Глибоку та Сірет на Румунію, а інша в бік сучасних чернівецьких сіл.

Існування даного шляху свідчить про те, що Чернівці на той час були важливим торгівельним пунктом. А отже, 1408 рік, дату, коли була видана грамота молдавським правителем Олександром Добрим львівським купцям,  у якій знайдено першу письмову згадку про Чернівці, не варто вважати приблизною датою створення міста.

Аби краще пізнати себе варто побувати у місцях, де жили предки. Де мали своє господарство, обробляли землю, ходили до церкви, возили товар на продаж, оборонялися він нападників. У таких місцях відчуваєш себе частиною чогось великого, стародавнього, відчуваєш своє коріння. Проходиш вузьким шляхом і розумієш, що сотні років назад цією дорогою ступала нога твого давнього-давнього родича. Дослідження історії та походження своїх предків дає розуміння того, ким ти є у цьому світі.

Руслана Николайчук

Джерело: http://chv.tv/