Скрипаль, лісник, а ще – господар унікального музею

Світ твого захоплення

Із героєм нинішньої розповіді – Василем Тушером із закарпатського міста Рахів ми познайомилися ще в пору моєї далекої юності. Тоді вперше взнав, що він – молодий майстерний скрипаль захопися ще й  збиранням розписних гуцульських тарілок з порцеляни та білої глини. Та згодом наші шляхи розійшлися: Василь залишився у рідному місті, а я, волею долі, прижився на Буковині. І лише зрідка, приїжджаючи у Рахів, ми вітались на вулиці, перекидались кількома словами про життя-буття, але про захоплення Василя мову завести так і не вдавалось. Нарешті цими днями відбулась у нас ще одна зустріч і мій давній знайомий запросив до себе додому:

-Приходь подивитися, щось, думаю, тебе зацікавить.

Як з’ясувалось потім, Василь Тушер є власником унікального зібрання, що інакше, аніж приватним музеєм годі й назвати.

У своїй ошатній оселі господар у двох просторих кімнатах розмістив цілу колекцію вже згаданих тарілок, а ще аномальних рогів гірських карпатських оленів та косуль.

 Чесно кажучи, я з відкритим ротом слухав пояснення Василя про ті роги, що акуратно ним оброблені і розміщені на стінах однієї з кімнат. Тепер їх у колекції понад чотириста.

-Річ у тім, що ці роги, - сказав Василь, - виростали у диких звірів після поранень битви між собою, або ж завданих мисливськими кулями. Тому й мають таку незвичну, інколи химерну форму, тобто аномальні.

Слід зауважити, що Василь Тушер після закінчення у Сторожинці тоді ще лісової школи тридцять три роки працював у рахівському лісокомбінаті. Своїми ногами лісник обійшов усі навколишні угіддя, де знаходив і приносив додому оті роги. Щоправда, деякі з них передали йому друзі й колеги. Практично в Україні немає подібної колекції ніде. Кілька своїх експонатів якось Василь Тушер виставляв на кількох виставках, де отримав за них золоті або срібні медалі.

Щодо тарілок, то у першій кімнаті своєрідного музею їх можна побачити більше двохсот з різних куточків Рахівщини. І жодна з цих тарілок не повторюється малюнками, вони розписані народними умільцями з найрізноманітніших тематик.

Покидаючи привітну оселю Василя Тушера і щиро дякуючи йому за надану можливість побачити все описане, примітив стареньку скрипку. Мимоволі в голові забриніли її струни, і наче полилась довкола здавна знайома мелодія…

Василь ГЕЙНІШ, 

заслужений журналіст України.