Скільки припадає на Чернівці з майже 12 мільярдів гривень «врожаю», який комунальники теплового господарства щороку знімають через завищені платежі?

«ЩО ПРИХОВУЮТЬ ЧИНОВНИКИ, КОЛИ НАПОЛЯГАЮТЬ НА ПІДВИЩЕННІ ТАРИФІВ?» Майже 12 мільярдів гривень – такий «врожай» завищених платежів знімають кожного року комунальники теплового господарства України.

Громадські організації виявили факт завищення тарифів на опалення, який дозволяє щороку забирати у громадян кожного міста України сотні мільйонів гривень. Виявляється, тарифи на опалення розраховуються із застосуванням середніх температур сторічної давнини, коли зими були холоднішими. Тому питомі нормативи споживання тепла, які комунальники закладають у розрахунки тарифу, не відповідають сучасним нормативам і стандартам енергозбереження. Але така практика відповідає інтересам «генералів тіньової економіки» у комунальному господарстві.

Така ситуація можлива тільки за умови, коли відносини між споживачами теплової енергії і комунальними підприємствами, які виробляють, транспортують та постачають тепло у будинки, регулюються не правом, а свавіллям чиновників.

Законом про житлово-комунальні послуги, наприклад, встановлено, що зростання тарифів не повинно випереджати зростання доходів. Ця засаднича вимога Закону – основа не тільки нормальної економіки, а й соціального миру. Але складається так, що Законом можна нехтувати, якщо це стосується «простих людей». І ця тенденція має тотальний характер. Наприклад, у Луганську з 2005 по 2011 роки тариф на опалення 1 м. кв. зріс з 0,80 грн. до 7,57 грн. (у 9 разів), а мінімальна заробітна плата за той же час зросла з 332 грн. до 941 грн. (у 3 рази). Наслідком такої «соціальної політики» є деградація господарства, а також зубожіння населення країни.

Дослідження цієї проблеми Громадським комітетом захисту прав громадян (Луганськ) доводять, що формування завищених тарифів в кожному місті України відбувається за однією і тією ж схемою: комунальники використовують застарілі нормативи витрат тепла на опалення будинків, розраховані на такі холодні зими, які були 70-100 років тому – за метеоспостереженнями у період 1881 - 1960 років!

Наприклад, у Києві для розрахунку тарифу на опалення застосовується середня річна температура зовнішнього повітря в опалювальний період -1,1 С°, а у 2011 році фактично було +0,7 С°. У Луганську застосовується -1,6 С°, а у 2011 року було +0,3 С°. У Миколаєві відповідно застосовується +0,4 С°, а по факту за 2011 рік було +2,35 С°. Якщо брати до уваги, що загальна опалювальна площа (за офіційними даними) у Києві понад 74 млн. кв. м., у Луганську майже 5 млн. кв. м., у Миколаєві – понад 4 млн. кв. м., то споживачі цих міст, якщо вони добросовісно оплачували послугу з теплопостачання, переплатили значні суми. І це – тільки за температурним чинником

Але до завищення тарифу призводить не тільки архаїчний температурний чинник, а й використання при розрахунках завищених нормативів споживання тепла на 1 кв. м. опалювальної площі. Цей норматив орієнтовано на давні холодні зими. На сьогодні в Україні існує два основних нормативних довідника, які містять нормативи для розрахунку тарифів. Один з них – «КТМ 204 Україна 244-94» – містить застарілі енерговитратні нормативи споживання тепла, другий – «СНиП 2.04.05-91*У» – має більш обґрунтовані тарифи за критеріями енергозбереження. А комунальна практика тарифікації така: свідомо застосовуються енерговитратні нормативи, що дозволяє отримувати додаткові кошти, які перекривають усі безгосподарні втрати, неплатежі населення і маскують кризову ситуацію у комунальному господарстві. У цифрах ці марні трати виглядають таким чином, що щорічно споживачі переплачують значні суми. Наприклад, за опалювальний сезон 2010/11 року кияни переплатили, за розрахунками правозахисників, загалом понад 1 млрд. грн., мешканці Луганська і Миколаєва – понад 80 млн. грн., Хмельницького - понад 33 млн. грн., Харкова – понад 500 млн. грн., Рівного – понад 26 млн. грн., Одеси – майже 400 млн. грн., Тернополя – майже 30 млн. грн.

Щодо обґрунтованих нормативів за критеріями енергозбереження («СНиП 2.04.05-91*У»), то ними просто нехтують, і їх майже не використовують. Як не використовують і сучасний довідник «Будівельна кліматологія ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010», який за критеріями енергозбереження дозволяє застосовувати збалансовані нормативи по температурі зовнішнього повітря і тривалості опалювального періоду. 

В умовах низької заробітної плати населення, зростання боргів, пов’язаних з її невиплатою, та високою тіньовою зайнятістю необґрунтоване підвищення комунальних тарифів, відсутність адекватного цивільно-правового регулювання відносин у житлово-комунальній сфері ставить людей у тяжке матеріальне становище і порушує їх право на достатній життєвий рівень, закріплений Конституцією України.

Тому керівництву країни потрібно усвідомити, що у такій кризовій ситуації закладати у тариф ще й «інвестиційну складову», тобто споживачі зараз повинні оплачувати й капітальні витрати, чого ніколи не було, це фактичне визнання власного банкрутства.

Вищенаведені факти говорять про масові порушення прав споживачів у сфері теплового комунального господарства. Для зміни цієї протиправної практики громадські організації ініціюють зміни у законодавстві та запровадження Методики перерахунку вартості спожитого тепла з урахуванням кліматичних умов. Щодо використання енерговитратних нормативів, то їх потрібно скасувати.

Вихід з комунального глухого кута чиновники шукають не з того боку: потрібно спочатку йти не шляхом підвищення тарифів, а шляхом скорочення марнотратних видатків та встановлення цивільно-правових відносин зі споживачами комунальних послуг. Потрібно досягати ефективності комунальних підприємств не «стимулюючими тарифами», а ліквідацією тіньової комунальної економіки та реформою комунальної власності. Суб’єктом такої реформи повинні бути не кабінетні чиновники, а громади як колективні власники комунального майна.

Правозахисники вимагають від органів виконавчої влади запровадити практику перерахунку вартості спожитого тепла з урахуванням різниці між нормативною і фактичною температурами «на вулиці» і повертати споживачам надлишок платежів. Подібна практика є у Казахстані, Росії та Білорусії, де затверджені відповідні методики перерахунку.

Щодо практики застосування застарілих нормативів з довідника «КТМ 204 Україна 244-94», то громадські активісти наполягають відправити його у архів. Це буде передумовою справжнього реформування теплового господарства із застосуванням енергозберігаючих технологій.

Контактна особа, Голова Громадського комітету захисту прав громадян Микола Козирев