Щоб мати мільйон доларів потрібно більше сміливості

Сьогодні Петро Шпак з Корчівців — заступник сільського голови, член виконавчого комітету, депутат сільської ради. Був депутатом і районної. З 1997 року офіційно зареєстрований підприємцем, фізичною особою. Як розповідає голова села Василь Процюк, Петро Васильович допомагає одиноким людям старшого віку дровами, ніколи не відмовляє їм у матеріальних зверненнях, підкладає плече воїнам АТО, йде назустріч проханням сільради.

Власником власної справи Петро Шпак став не одразу. Свого часу працював у Карапчівському сільСТ заготівельником. Але з розпадом радянського союзу сільСТ теж не втрималось. Життя примусило крутитись, аби йти вперед. Вирішив спробувати працювати самому на себе, на свій страх і ризик, бо ж у бізнесі ніяких гарантій немає. На початку займались з дружиною вирощуванням свиней. Той проект вважає не надто вдалим. Згодом відкрив пилораму задля розпилювання, переробки, обробки деревини, роздрібної і оптової торгівлі.

Отож, раз на три місяці навідується до Чернівців, аби на Буковинській універсальній біржі взяти участь в аукціоні придбання деревини. Опісля вже на пилорамі виготовляють з неї дошки, брус, циліндр. Готову продукцію експортують на місцевий ринок України, також до Румунії, Китаю. Румуни ж перепродують далі арабам або ж до Європи, чого Петро Васильович не в змозі зробити сам через відсутність європечатки.

Підприємець зізнався: доводилось йому працювати і в мінус. Поки навчився виготовляти продукцію на закордон — пройшов рік. А хитрість виявилась у тому, що довжина лісу на експорт має бути рівно 3 м. 98 см. Ось вам і на свій страх і ризик. Власне, Петро  Васильович вважає себе середньосміливим, бо якби був сміливішим — мав би мільйон доларів і купив би сучасну точнішу техніку. Хоч, думаю, не був би сміливим — не мав би власної справи.

Поки на пилорамі кипить робота, шестеро офіційних робітників старанно обробляють ліс і навіть виготовляють на замовлення бесідки, вдома Петра Шпака очікує дружина із смачною вечерею, приготовленою у печі, яку господар дизайнував глиняними картинами, старовинними глечиками. Оригінально прикрашені також подвір’я і сауна, після якої можна зіграти у шахи чи послухати пластини на програвачі.

А гордістю Петра Васильовича є, думаєте, бізнес? От і ні! Донька медик-стоматолог і син, який закінчив Сторожинецький лісовий коледж та ЧНУ ім. Юрія Федьковича — спеціальність „Лісове та садово-паркове мистецтво”.

Лариса Дущак.

Фото Григорія Безверхнього.