
ЩО ЛЕГШЕ ЗЛАМАТИ – СІРНИК ЧИ ДОЛЮ?
Навіщо писати про звільнення актора Івана Даніліна? Чим воно цікаве для звичайного читача? Я б і не став писати. Якби не кілька деталей, які роблять справу цікавою і навіть показовою для теперішньої України.
Шостого березня колишній актор Чернівецького музично-драматичного театру Данілін отримав на руки рішення Шевченківського районного суду. Суд відмовився задовольнити його позовні вимоги до театру і відтак вважає його звільнення законним, а матеріальні претензії – необґрунтованими. А в українського суду, як відомо, більше повноважень, часу, можливостей, аніж в українського журналіста, для того щоб визначити, хто правий, а хто – ні. Я б і не став писати. Якби не кілька деталей.
Одна з них – Даніліна звільнили за статтею, за «виявлену невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації». Для актора – це вовчий квиток. Можна сказати, що його залишили не без роботи, а без професії. Коли людині за тридцять... Після того, як він пропрацював у театрі більше десяти років. А чому раніше не помічали «невідповідність»? Та що там не помічали?! Зовсім недавно, у березні минулого року, директор театру Ю. М. Марчак подавав клопотання про те, щоб міська рада відзначила Даніліна за сумлінну творчу працю! Я знаю, що сильні перепади настроїв бувають у вагітних... Але пан Марчак у цьому сенсі поза підозр.
Ще одна деталь мене вразила, вона несуттєва у юридичному сенсі, але для мене суттєва. У 2009 році чернівецький актор Іван Данілін поїхав підвищувати кваліфікацію до Москви до театральної школи відомого російського актора Олександра Калягіна. Власне, зацікавило не відоме ім’я. Що нам до тих імен? Тут інше. На суді п. Марчак повідав, що актор Данілін для того, щоб поїхати до цієї театральної школи взяв відпустку за свій рахунок. Ось це « за свій рахунок» мене зацікавило. Людина хоче удосконалитися і робить це за свій рахунок. Це, на мій погляд, показник ставлення до свого фаху. В той же час сам п. Марчак повідав суду, що дізнався про те, що його актор перебував у школі Олександра Калягіна із... преси. І це також, погодьтеся, ставлення...до свого фаху. Цей керівник таки «цікавиться», чим живуть підлеглі!
ЇХ БУЛО ДВАНАДЦЯТЕРО
Отже, хто може виявити «невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації», за яку так раптово звільнили Івана Даніліна? Директор? Художній керівник? Невже одноосібно? Ні. Це робить спеціальна атестаційна комісія, в яку входить 12 осіб. І знов цікаві деталі. Більшість в цій комісії складали музиканти і хореографи, переважно, викладачі училища мистецтв ім.. С. Воробкевича, а Іван Данілін, зауважимо, – драматичний актор. Як вони його оцінювали? Звідки стільки сміливості? Тим не менш, вісім з дванадцяти людей проголосували за відповідне рішення. Тобто, голосували і хореографи, і музиканти, яким мало б бути байдуже. Це теж мене страшенно зацікавило. От я б не наважився голосувати в такій ситуацій, а люди можуть...До речі, від театру у складі комісії були не тільки музиканти, хореографи, актори, але й заступник директору театру Тетяна Католік, яка закінчила ... торгівельно-економічний інститут... Сам Данілін закінчив Рівенський державний гуманітарний університет за спеціальністю «театральне мистецтво». Його кваліфікація звучить – «актор драматичного театру». Чому актора Даніліна повинна оцінювати випускниця торгівельно-економічного інституту? Мене це дивує. Сам пан Марчак, високий фахівець, впевнений, що так і повинно бути. Що це звичайна, зрозуміла річ. Я мав би довіритися директору театру, але мене це дивує, шановний читачу. І я не можу позбутися цього відчуття. Чому випускниця торгівельно-економічного інституту? У своїй презентації на сайті драмтеатру Тетяна Вацлавовівна Католік пише, що вона випускниця вказаного інституту і її життєве кредо: «Не помиляється тільки той, хто нічого не робить». Можливо, тому її обрали в комісію? Інших підстав не бачу.
МІЖ БЕТХОВЕНОМ І ДАНІЛІНИМ
Цікаво було б поговорити із членами атестаційної комісії. Як вже згадував, частина з них – музиканти. З проханням про розмову звернувся до одного з членів цієї комісії, диригента Йосипа Созанського. Часу для відповідей у діяча культури було мало, про Івана він і згадав не одразу, красиво розмовляли на бігу, як Ватсон і Холмс у кіно. « Ми нічого не вирішували щодо його фахових здібностей, – здивувався п. Йосип, – нам сказали, що він постійно порушує трудову дисципліну». – «А ви як голосували?», – скромно поцікавився я. « Я ж не на сповіді», – роздратовано відповів п. Йосип. Далі п. Созанський слушно зауважив: «Слухайте, якщо між художнім керівником і актором немає контакту, то як вони можуть працювати? Данілін мав би про це подумати! Ну а чого б в іншому випадку йому висувалися претензії? Керівники що, звірі?»». З обличчя диригента під час розмови не сходило відчуття якоїсь роздратованості і незручності. Звісно, ваша правда, п. Йосипе, хіба українською державною установою можуть керувати «звірі»? Боже борони. Як правило, це люди високих чеснот, з чистими руками, гарячим серцем та ясним розумом.
ЩО СКАЗАЛА СКРИПКА ПРО ЧИЇСЬ РУКИ
З усієї розмови із Сознаським зацікавила мене ще одна дрібна деталь. Диригент сказав, що йшлося не про фахову невідповідність, а про порушення дисципліни. Чому ж Даніліна не звільнили за порущення дисципліни? Вас це не дивує? А мене здивувало... Але що нам Созанський? Людина творча, довірлива, імпульсивна. За щось проголосував, думав про Бетховена, не зрозумів про Даніліна, буває. Хоча, боюся, зрозумів. Але тут же Іван Петрусяк, керівник управління культури, людина яка, мала б думати в суто юридичній площині, коментує для газети «Версії». Починається його коментар так: «У кожному конкретному випадку звільнення актора є свої причини, озвучувати які публічно не завжди потрібно і коректно». Мене це насторожує. Тобто, звільнити за «фахову невідповідність» – це, очевидно, вершина коректності від буковинських діячів культури. Мені страшно уявити, що ж тоді – некоректність? Але Петрусяк у кінці коментарю все ж згадав між іншим, що були певні претензії до фахової відповідності Даніліна. Але так, що стає зрозуміло: самого Петрусяка це питання ніколи не колихало. Але ще більше вразила мене художній керівник Скрипка ( на думку Даніліна вона і є головним ініціатором звільнення, а директор Марчак лише теліпається в її потужному фарватері), вона повідомила в інтерв’ю Юрію Чорнею таке: «Насправді і Даніліна, і Григорчука мені щиро шкода, тому що вони люблять театр. Їх використали, ними маніпулюють. Вони стали інструментом у чиїхось руках, про які навіть говорити не хочеться. Як режисер, я з ними дуже багато працювала. Не шкодувала часу, сил, нічого…(«Доба» 24-11-2011)
Боюся, мотивація керівництва тут якось несподівано і прояснюється. Так скажіть, панове, за що звільнили Івана Даніліна?! ( а тут виявляється, що і Григорчука, до якого у комісії претензій не було, але чомусь прізвища Скрипка згадала разом). За фахову невідповідність? Чи за те саме, що « їх використали, ними маніпулюють. Вони стали інструментом у чиїхось руках, про які навіть говорити не хочеться»? Це ж неможливо до купи у голові скласти.
І знов до Скрипки, бо скажуть, обірвав цитату. Отже, продовження її міркування про Даніліна: «Він не сильний актор. Але тут для нього була дуже благодатна атмосфера. І він працював у цій атмосфері. Настільки, наскільки міг. Зірок великих не хапав, але загалом непогано. А щодо Григорчука, то він дуже незвичний, не завжди вписується в інші вистави. Але коли, наприклад, робила "Солодку Дарусю", то розуміла, що такий типаж повинен бути у виставі. Спеціально під Григорчука писала ту роль, яку він грає в "Дарусі". І яку ми з ним потім разом робили. І він її з задоволенням виконував. А я його тільки позитивно в ній оцінювала. І зараз все ось так розтоптати? Як взагалі можна? Та Бог їм суддя. Я на них не ображаюся». На цьому місці я усвідомив що... я безнадійний... Вмру, а не зрозумію цю логіку. Випхали з театру Даніліна (з вовчим квитком) і Григорчука, а не ображається на них... Скрипка!!! Ну і знов таки питання, які ж головні претензії були до Даніліна, Григорчука і т.д? Щось дивно усі розставляють наголоси...
ДИСИПЛИНАРНІ ТЕЛЕПАТИ
Поговорив з членом атестаційної комісії Григорієм Сорочаном, він не музикант, а якраз фахівець у галузі драматичного мистецтва. І теж був членом атестаційної комісії. Запитав його: « Ви були незадоволені роботою Даніліна?» Відповідь Сорочана: «Слухайте, що ми боги, щоб визначати? Тим більше, щоб дати справжню оцінку потрібний тривалий час. На цій виставі вийшло, на іншій – не вийшло. Це ж жива справа. Так одразу не скажеш. Йшлося про порушення дисципліни, насамперед». Та що ж вони, як зговорилися ці члени комісії?! Усі торочать про порушення дисципліни...
Чи добре порушувати трудову дисципліну? Погано. Навіть, дуже. Мені не подобаються такі люди. Це щиро. Без іронії. Але ось питання, звідки можуть знати Сорочан чи Созанський, які не працюють у театрі, чи порушує Данілін дисципліну? Тим не менш, якщо ці порушення були, то чому звільнили не за них? Де відповідні догани?! Я продивився усі вісім дрібнолітерних сторінок рішення суду, там нічого не пишуть про існування таких доган! Хоча там безліч подробиць з показань свідків. Втім, чому б не повірити відомим діячам театрального мистецтва Скрипці і Марчаку на слово?
ЮРІЙ МАРЧАК. ПОВІР НА СЛОВО
Ми зараз повернемося до довіри до слів.. Адвокат Дронь, який захищав Даніліна у суді, спробував довести суду, що рішення атестаційної комісії щодо не фаховості Даніліна – неправомочне. Справа в тому, що голосування комісії по закону мало проходити відкрито. А ось що каже директор театру п. Марчак у газеті « Версії» одразу після звільнення Даніліна: «8 членів атестаційної комісії вирішили, що він не відповідає посаді, четверо – утрималися. Івана ознайомили з протоколом рішення атестаційної комісії, голосування проводилося таємно. Рішення ж атестаційної комісії є обов’язковим для виконання керівнику та працівнику театру…» Отже, п. Марчак каже журналісту Ігорю Константинюку, що голосування проводилося таємно. А пізніше на суді сказав: «ВІДКРИТО».
Ну, журналісту можна різне сказати. А на суді... Але тут також деталь. Коли Константинюк брав інтерв’ю, то не сам журналіст, а, мабуть, і Марчак не знали, що ця деталь має хоч якесь значення. Я передзвонив Ігорю і спитав, чи залишився у нього аудіозапис розмови. Константинюк сказав: «Мене цікавило, як проходило голосування, цікавило, хто ж голосував за і проти. Марчак відповів, що голосування було таємним. Запис цієї розмови у мене є».
Адвокат Даніліна клопотав, щоб суд запросив журналіста Константинюка у якості свідка. Це прохання було відхилене. Запис розмови, очевидно, не доказ? Може, бояться, що Константинюк його підробляв? Але Констанинюк не ЦРУ. Чи не надто складно? Адвокат Даніліна клопотав про запрошення у якості свідків усіх членів атестаційної комісії, яка прийняла рішення про нефаховість Івана. Адвокату було зроблено зауваження, що він не подав у цьому клопотанні теперішнього місця роботи членів комісії і суду не зрозуміло, як їх можливо запросити. Тож суд задовольнив клопотання адвоката частково, і запросили лише тих членів комісії, які працювали у театрі (адреси яких відомі) тих же худ. керівника Скрипку і директор Марчака і т.д, з якими, власне, Данілін і конфліктує. Це він про них клопотав, це їх він хотів бачити? Ті ж, кого можна було б вважати більш нейтральними, ті ж хореографи та музиканти із училища ім. Воробкевича, які були членами комісії, чомусь опинилися поза процесом. Ну, щось у клопотанні, мабуть, не так.
А МІГ ПІТИ ЯК УСІ
Я спитав Даніліна: « Вам не пропонували просто піти із театру за власним бажанням?» Він сказав: « Звісно. Так і казали: пиши за власним бажанням. У нас всі так роблять. Але я подумав, що хіба це Їхній театр? Це ж державна установа. Державна. Якщо є претензії, хай оформляють і звільняють за ці претензії!». Ось як... Ну й звільнили. Після того Іван подався у іншу державну установу -- суд. Там йому сказало, що все «зер гут». Законність торжествує. 27 лютого оголосили рішення, 6 березня Іван отримав його на руки. Наскільки мені відомо, на подання апеляції дається десять днів. Не так вже багато залишилося. Тож поспішай боротися, український Іване. Можливо, ти вмістиш у своїй голові несумісні дивні речі. У моїй вони не вміщуються.
Пост скріптум Забув про ще один факт. Влітку минулого року колектив чернівецьких акторів, серед яких був Іван Данілін, привіз до Петербурга на театральний фестиваль виставу за творами Пауля Целана « Пісок із урн». Тоді вони посіли перше місце. У журі були відомі актори Георгій Таратор кін, Анастасія Мельникова, Олександр Галібін. Їм сподобалося. Мабуть, і робота Даніліна також. Через кілька тижнів Данілін постав перед іншим журі – Марчаком, Скрипкою, Католік, Созанським та іншими. Результат відомий. До речі, усі актори, які брали участь у цій виставі звільнилися з театру. Окрім Яни Тараненко, яка вагітна, і звільнити її неможливо. Теж цікава деталь.
Сергій ВОРОНЦОВ
КОМЕНТАРІ (26)
Ця банда в театрі ще й гроші відмиває бюджетні.
Viktor Dovganyhc
12 березня 2012 00:55
Хочу підтримати пана Івана. Боріться з цією зграєю до кінця. Все рівно правда і справедливість переможуть. Успіхів Вам!!!
12 березня 2012 07:09
цікава деталь, зацікавленість Сергія Воронцова до справ театральних стрімко зросла... цікаво, після якої суми?...
12 березня 2012 16:09
о, зараз Воронцов відгребе))
Вадим Пелех
12 березня 2012 18:42
Ага. У мене побажання тому цікавому хлопцю(або нехлопцю), який анонімно цікавиться сумою. Маленьке побажання. Щоб він завжди отримував стільки, скільки я від безробітного Даніліна. Якщо воно здійсниться я буду щиро задоволений.
Сергій Воронцов
12 березня 2012 19:40
мені теж цікаво, хто би міг "замовити" таку статтю? це наше буковинське - як тільки критикують, чимдуж кричи "продажні журналісти!"?
Вадим Пелех
12 березня 2012 21:08
Пан Довганич ніколи доброго слова про театр не сказав,а за наклеп необгрунтований можна і "загріміти" туда,що давно плаче за ним.
Матильда
13 березня 2012 11:01
Знаєте, можна по різному ставитися до цієї ситуації. Даніліна шкода, але й про весь театр забувати не треба. Ті ж Марчак і Скрипка відповідають за кінцевий результат. Можна скільки завгодно розмірковувати, что да кабы, если б по небу летали пироги, але якщо нема результату, то й нема про що говорити. Не вписався Данілін у цю схему, значить мусив піти. Не може вся система підлаштовуватись під одну людину. Та ще й не приму! Звучить не надто популярно, зате життєво. Тільки не кажіть, що ви самі з таким ніколи не стикалися. Якась логіка у цьому є, хоч як би це не коробило слух. А щодо звинувачень у махінаціях, то якому керівнику їх не висловлюють? А щодо звільнення, то всього що й треба зробити - це запитати у Марчака чого звільняли не за прогули, а через творчу невідповідність. Думаю, він може це пояснити. Поцікавтеся перш ніж коментувати чужі дії.
Сторонній (не Камю)
13 березня 2012 11:09
Коментар з " Версії" та "Букінфо"
до статті Константинюка на ту ж тему
Спостерігаючи збоку за ситуацією, що склалась в нашому театрі, хочеться висловитись. Може деякі думки допоможуть Івану в суді. Отже…
Переатестація в театрі відбулась вперше за багато років. І у мене складається враження, що саме за для звільнення Даниліна. Оскільки Данилін не мав порушень дисциплінарного характеру, то вибрали саме таку тактику боротьби з неугодним. Оскільки досвіду атестування в адміністрації не було, то і зробили, як змогли — з багатьма порушеннями. Який був розрахунок? Актори емоційні люди, в своїй більшості юридично малообізнані і нездатні себе захистити.
Далі виникає справедливе запитання класика: « А судді хто?».
1.Хто члени комісії?
2.Як створювалась комісія?
3.За якими критеріями оцінювалась професійність акторів?
4.Як проходило обговорення?
5.Як голосувалось рішення?
6.А саме головне: чи однакова процедура була застосована до Івана та інших членів колективу?
Я вже не кажу про те, чи хотіли би ви, щоб і до вас застосовувалась подібна процедура атестації?
Спробую відповісти на ці запитання по черзі.
1. В комісію увійшли. Із сторонніх членів комісії: чотири представники обласного відділу культури, три хореографа, диригент оркестру . … З представників професії як такої один. До того ж в комісію увійшли безпосередні організатори акції: директор театру – голова комісії з двома голосами, кишенькова голова профкому театру, худрук та адміністратор. В таку поважну комісію чомусь не увійшли незалежні представники з інших міст, а також незалежні від театру особи з нашого міста, які дійсно мають пряме відношення до акторської професії. А саме Агеєв, Колісник, Циганок, Андрусяк. Чому?
Навіть при такій невідповідності, якби в комісії були принципові люди, то така комісія мала б саморозпуститись, коли стало питання про долю людини.
2.Подейкують, що склад комісії був затверджений в Києві. Велике питання, як можна було затвердити таку комісію для оцінки акторської майстерності?! За таку халатність ці люди з Києва мали б понести відповідальність. Можливо, вони не зрозуміли, з якою метою організовується атестація. Але це вже їхня профнепридатність.
3. При атестації Даниліна не йшла мова про його творчу професійність, а винятково про дисципліну. Організатори дійства зкористувлись необізнаністю комісії і здійснили підміну понять. Говорилося, що Данилін, буцім-то, зриває вистави і т.ін.
Комісія чомусь дозволила собою маніпулювати, і, замість творчих питань, увійшла в сферу, яка регулюється виключно кодексом законів про працю, перевищуючи свої повноваження. Якби Данилін дійсно зривав вистави, його вже давно б звільнили за статтею, а не організовували таку громіздку процедуру.
4. На членів комісії здійснювався психологічний тиск — місто у нас мале і так чи інакше всі залежать одне від одного. Саме по цій причині всьому загалу і стало відомо, як все відбувалося. Окремі члени комісії піддавали сумніву компетентність рішення, але їхні аргументи грубо приcікалися адміністрацією театру.
5. В загальному голосування не здійснювалось бюлетенями і таємно. Тобто, для членів колективу воно було відкрите, а для Даниліна начебто таємне.
6. Атестація для всіх була поверхнева і формальна. Вона не давала в принципі можливості визначити професійність актора. Директор зачитував коротку характеристику (ну зіграв такі-то ролі, ну можеш іти). А от справжнє дійство розгорнулось з Даниліним. Говорити про вибірковість навіть не смішно. Вирішуючи долю актора, комісія себе навіть не обтяжила переглядом репертуару з його участю. А навіщо, все і так вирішено. О це так міра формальності!
Останнє питання риторичне і кожен його може задати собі: він хоче працювати в таких умовах? він хоче жити в такій країні, де таке можливо? Питання далеко виходить за межі якогось там театру… І якийсь там Іван — це просто ім’я «нарицательноє».
Небайдужий
13 березня 2012 11:53
До матільди. Добре слово про театр сказати можна, але не про керівництво. Про не цільове використання бюджетних коштів є акт КРУ, а хто куди загримить ми ще побачимо. А ти така Матільда, як Католік любить Крайса.
Viktor Dovganyhc
14 березня 2012 00:17
О, Довганич обізвався.:) чи я б корова мукала?
14 березня 2012 14:05
Пан Воронцов краще б свій журналістський ентузіазм направляв на висвітлення реальних проблем, а не "мугикав" у ефірі "Суті речей" і відверто не брехав, що народ не відчуває жодних змін при Януковичі. Чи правду про владу говорити кишка тонка?
колега
14 березня 2012 14:11
А чого , колега і вправду правий. Чому ж народ не відчуває змін при Януковичу? Відчуває, ще й як !!!!! На фоні його та його синків і прибічників шаленого збагачення, більшість народу ледь зводить кінці з кінцями. Але залишилося не довго, чуєте зовсім мало !!!!!!!!!!!!! І тоді народ відчує полегшення!!!!!!! А ще про владу говорити ПРавду сьогодні, це все рівно що підняти голову і плювати вверх. Але це вже НЕДОВГО!!!!!!!!!!!!
Пересічний
14 березня 2012 14:18
та мені байдужі,як крайс так і довганич, а от ви між собою любитися "дивною" любов"ю. бажаю успіху і не захленіться жовчу,колишні слуги народу!
католік
14 березня 2012 17:38
КОЛЕЗІ
По-перше, мої колеги називають себе, а інші -- не колеги, а, швидше, анонимні доброзичливці.
По-друге, доля людини і є реальна проблема, реальніше -- не може бути. Спитайте Даніліна, чи інших, хто йому співчуває, чи хотів би він, щоб я весь час писав щось таке дєрзновєнне про Януковича. Хіба що, щоб ви були задоволені. А ви самі щось таке пишете? То назвіться. Щоб ми це побачили.
По-третє, мені пригадується, а память у мене гарна, що Оксана спитала, як змінилося моє життя, в цьому був задум передачі, через особисте до загального. Ви знаєте, що змінилося у моєму життті? Я вражений, я у захопленні! Ну а далі, гадаю, ви не слухали.
Сергій Воронцов
14 березня 2012 19:37
До Довганича.Сударь,прежде чем писать гадости,надо научиться грамотно писать и запрятать свое хамство!!!
Матильда
15 березня 2012 11:23
Скажіть п.Воронцов,а чому ми та й ви повинні питати тільки у Даніліна і в тих хто йому співчуває? Ви,якщо ви професійний журналіст,повині висвітлювати думку двох сторін. Напевне ,ви такий професіонал,як і Данілін. І ще,не може так бути,що і керівництво театру і суд відносяться до "героя" вашого опусу предвзято! Робіть висновки п.Воронцов,щоб не виглядати посміховиськом.
театралка
15 березня 2012 18:16
ДО ТЕАТРАЛКИ
Ви неуважно читаєте В цій статті лише два з половиною рядки того, що сказав Данілін. А використані, переважно, пояснення Скрипки, Марчака, Петрусяка, Созанського та Сорочана, які, судячи з усього, зовсім не співчувають Даніліну, а навпаки.
Мене цікавить чому мотиви і пояснення комісії та керівництва абсолютно не співпадають з причинами звільнення. Це і є посміховисько. Але воно якесь страшне. Як і те, що комісію складали переважно хореографи і музиканти. Як і те, що у комісію взяли людину, яка заздалегідь не може фахово оцінювати актора (п. Католік), хіба що як глядач Як і те, чому п. Марчак сказав Константинюку, що голосування було таємним, а на суді пригадав зовсім протилежне. Як і те, що людину тримали більше десяти років у театрі, дали вищу категорію нагородили у березні минулого року за сумлінну працю, і раптом ... прозріли.
Цікавить також, чому суд запросив свідків, які, так чи інакше, залежали від керівництва театру. І інших не було. Я лише розповів про факти, і сказав, що вони дивують. А точніше шокують. Замість того, щоб спростувати факти, ви вирішили спростовувати мене. Ну так... це ж зрозуміло.
Сергій Воронцов
15 березня 2012 20:15
Скрізь одні театрали. То сударь то месир. Економка Католік рота відкриває. Ще якесь мурло корову згадує. Матільда видає себе за фийст грамотну. Село.
Viktor Dovganyhc
16 березня 2012 00:16
До довганича. Я мала намір закрити рота вам,бо сильний протяг,аж ваших потенційних виборців здуло,шкода.
Католік
16 березня 2012 11:28
Від сударя до закрий рота, а у театра широкий діапазон)))) Католік жгі!
Ха-ха
16 березня 2012 11:58
смішно
-
16 березня 2012 12:04
П.Воронцов,скажіть а Марчаком, Скрипкою та Петрусяком ви зустрічалися особисто,задавали запитання,отримували відповідь? Чи може ви були в суді коли п.Марчак та інші свідки давали пояснення по справі? Наголошую -пояснення! Під час судового розгляду справи в суді недостатньо просто сказати що голосування було відкритим це потрібно ще довести! Посилаючись на ті чи інші факти(судові), наводячи ті чи інші цитати з інших статей(написаних не вами) виникає запитання про вашу професійність? Я розумію,легше переписати,чим вивчити проблему самому! І ще поясніть наступний факт,який став відомий тому що ви (сторона співчуваюча Даніліну) активно почали про це писати - влітку минулого року Данілін з виставою "Пісок із урн" а це вистава не театру ім.О.Кобилянської,відвідав Петербург а через пару тижнів постав перед іншим жюрі(пишети ви!) то як Данілін і інші актори театру ім.О.Кобилянської під час роботи могли поїхати в Петербург,адже це не Мамаївці? Відпустка у акторів театру розпочалася після атестації! Мабуть захворів і інші,що їздили з ним також. Доречі Тараненко взагалі,напередодні,поїздки впала в театрі і отримала таку складну травму ,що в колінному суставі кров скопичувалася(такий діагноз в лікарняному) та ще й в травмпункті їй гіпс наклали на всю ногу. Як з такими травмами можна було поїхати в Петербург та ще здобути перше місце! Істину талановиті актори,рівних їм немає на всьому просторі СНГ!
театралка
16 березня 2012 12:46
ДО ТЕАТРАЛКИ
Скажіть, а що різним людям Марчак із Скрипкою відповідають по-різному на одне й те ж запитання? Це дивно. Я так думаю, що якщо людина каже правду. то вона завжди одна й та ж.
Якщо актори прогуляли, на що ви натякате, то їх треба звільняти за прогули, а не втягувати в їх звільнення ще членів комісії, які що називаються ані сном, ані духом. Це, так думаю, їх не обрадувало. Що вони вляпалися в той скандал. Ось про що мова, в тому числі. Копія аудіозапису суду у мене є. Пояснення п. МАрчака, яке він навів у суді щодо складу комісії з хореографів і музикантів, тому що театр є музично-драматичним не пояснює, чому члени комісії торочать про порушення дисціпліни, коли у наказі про зільнення йдеться про фахову невідповідність, чому саме музиканти мають оцінювати драматичного актору також не пояснюють. Я, до речі, спитав одного з членів комісії, як він оцінює склад комісії, він мені відповів: "Я вам зараз скажу, а потім усім пояснювати, навіщо мені цей геморой". Ну не впевнені люди, що це адекватний склад. Мяко кажучи. Чому не покликали, як хтось там вказує у коментарі, Циганка чи Колісника чи Агєєва? Врешті я не Даніліну співчуваю, а просто вже усім набрид той безлад: захотів - звільнив, захотів- призначив. Кого хочу, того беру у комісію. Що сказав, то і зроблять. Профком ручний, на короткому поводку, представляє, фактично, інтереси керівництва, а не працівника. І так всюди. В країні. Ось що набридло. Ви вболіваєте за за подібний стиль життя, то будь ласка. Я вас розумію. Комусь так зручно.
Сергій Воронцов
16 березня 2012 14:51
Щодо фестивалю, я справді помилився у датах, він відбувся після атестаційної комісії. Втім, суті справи не змінює. Хоча не зрозуміло тоді, в чому ваші закиди. Люди могли бути на лікарняному. Які претензії? Слухаю зараз відповіді п. Католік на суді( а ви не Католік?) Так ось випускниця торгівельно-економічного інституту Католік голосувала "проти" Даніліна, тому що в нього не "переживання", а "удавання", як вона пояснює. І, увага, вона каже у суді, що не памятає, щоб у Даніліна були дисциплінарні зтягнення!!! А що ж тоді Созанський і Сорочан, їх що обманув МАрчак,коли казав про порушення дисципліни Даніліним?І ви хочете, щоб він обманув ще й мене? Я ось про ці невідповідності. Це не посміховисько?!
А клопотання яке театр подавав, щоб нагородити Даніліна "за високу професійну майстерність, за особистий розвиток театрального мистецтва Буковини". Католік каже, що це просто за те, що "він працює у театрі".
Питають Католік, як пояснюють, що на фестивалі " Словянскі зустрічі" Данілн отримав відзнаку за кращу чоловічу роль. Директор-розпорялник каже "не знаю". Коротше, до зустрічей в ефірі. Питають, чому вісім з одинадцяти членів комісії, згідно протоколу профкому голосували за закрите голосування. а потім кажуть, що проводилося відкрите. Знов каже: "не знаю, це помилка у протоколі". Але знає, що Данілін "удає", а не "переживає". Я так думаю, що я б дав у статті ці пояснення, що подавали у суді, то стаття була б сильнішою разів в пять. Але не в той бік, що вам хотілося б. Ще раз поталанило керівництву театру. То ж чим ви не задовлені? Чи ви хочете, щоб я удосконалив? Я подумаю.
Сергій Воронцов
16 березня 2012 16:31
Шкода що актори в будь якому театрі не захищені ...для них існуе аттестація а хто оцінить художній рівень та майстерність керівників провінційних театрів????? Ці люди обіймають посади пожиттево і до акторів ставлятся з часом як до рабів жахливо і принизливо як для людської гідності ...
Знайка
05 квітня 2012 11:11