Село на Буковині завмерло. Його працьовиті люди лише де-не-де, мов тіні снують на своїх городчиках...

Село на Буковині завмерло. Його працьовиті люди лише де-не-де, мов тіні снують на своїх городчиках...

06.04.2020, 10:06

Це не домисел з чужого голосу, це те, що вочевидь особисто спостерігав і співпереживав днями, побувавши в ряді сіл Хотинщини та рідної Заставнівщини.

І опісля побаченого обпекло: а що, коли в страху та паніці не зоремо, не засіємо, не доглянемо земельку, десь там, коло хатчини та в полі? Отож бо, не доберемо, або взагалі лишимось без хліба святого.

Та паніка панікою, однак не скрізь перед нею пасують, склавши руки в надії, що все само по собі збудеться. Наприклад, у Рукшині, де вдало з року в рік господарює селянська спілка "Злагода", вже впорали те, що не відкладаючи треба було вже зробити. У господарстві вчасно відсіялись, здійснюють підживлення, виконують всі інші польові роботи.

 – Це втішає, – розмірковує керівник спілки Валерій Філіпчук. Непокоїть інше: якщо введуть ще більш жорсткіші карантинні заходи – хто здійснить невідкладні роботи в полях, без яких вони не заколосяться? Що буде, – це до тих, хто готує вже цієї миті ввести надзвичайний стан – вони, що без хліба день починають? Треба, все треба, але перш за все думати та аналізувати наслідки заходів.

Подібне почув і від керівника Хотинського держлісгоспу, Віктора Яковця. "Що встигли? Та багато чого з того, що не треба відкладати на завтра. Насамперед, здійснили заплановані заходи по посадках лісу, зайнявши площі перспективними породами дуба та бука. Водночас, враховуючи ситуацію, виконуємо необхідні карантинні приписи, в надії, що все минеться і на благо збудеться.

І в моїх рідних Ржавинцях, куди їхав, аби перед Великодніми празниками навідати могили батьків та рідного брата, люди втішають себе помислами, що все рано чи пізно збудеться. Втішають. Та проїхавши все село, побачив лічених людей, що поралися на городах. Вочевидь здолала паніка.

Вертаючи додому через маленьку лісову Блищадь, побачив вервечку сірої чаплі, що вертала до своєї заповідної домівки, і побачивши птахів, втішив себе думкою, що і на полях від краю до краю заколосяться хліба...

Думками-враженнями від побаченого, засвідчив Іван Агатій, заслужений журналіст України

1