Рибак вручив грамоту Верховної Ради України Степану Костишину
Чернівці відзначають сторіччя Буковинського народного віче. З нагоди свята у обласному музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської на урочистості зібралося багато буковинців та поважних гостей краю.
Народний депутат України Іван Рибак привітав всіх присутніх з важливою подією, яка стала моментом істини у самоідентифікації Буковини, як невід’ємної частини України. Адже тодішня громада вирішила приєднатися до Західно-Української Народної Республіки з подальшим приєднанням до Великої України. Це було історичне рішення.
- Минуло сто років державотворення України. Історія вчить нас не повторювати помилок минулого. На жаль, сьогодні нашу країну розривають як зовні, так із середини. Тому під час виступу закликав українців не реагувати на провокації та пам’ятати, що у єдності наша сила! - нагадав Іван Рибак.
- У цей знаменний святковий день на Буковині ми відзначаємо тих, хто доклався до відновлення та розвитку сильної та незалежної України. За вагомий особистий внесок у реалізацію державної політики в галузі національної освіти і науки, активну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм нагородив Почесною грамотою Верховної Ради України радника ректора Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, доктора біологічних наук, професора Костишина Степана Степановича, - розповів народний депутат України Іван Рибак.
ДОВІДКОВО:
Сто років тому, 3 листопада 1918 року, у центрі Чернівців громада провела велелюдне крайове віче. Стурбованість та активність людей була викликана тим, що австрійська імперія припинила своє існування і буковинцям слід було визначатися зі своєю долею. Люди переважною більшістю голосів висловили бажання щодо "прилучення часті української землі до України". Було проголошено воз'єднання Північної Буковини і ЗУНР та подальша Злука з Великою Україною. Учасники віче висловили чіткий протест проти спроб Румунської національної ради проголосити всю Буковину румунською землею. Це було дуже важливе рішення, яке визначило історичну перспективу Буковини.
На жаль, невдовзі у ситуацію втрутилися події світового масштабу та війна. ЗУНР вела важкі бої на два фронти, Буковину захопила Румунія. І в результаті, в 1919 році згідно з Сен-Жерменським мирним договором Румунії віддали Південну Буковину, а за Севрським мирним договором 1920 року - ще й Північну. Проте, історична правда врешті-решт восторжествувала. У переддень Другої світової війни і після неї Буковина, як і вся західно-українська територія, де була проголошена ЗУНР, повернулася до материнської України. І початок цьому заклали саме ті буковинці, які 3 листопада 1918 року вийшли на віче, щоб на весь світ заявити, що Буковина - українська земля.
Нині ми маємо нові виклики. На Сході Україна відбиває російську агресію, на Заході, країни, котрі і далі зазіхають на частину українських земель, ведуть підривну діяльність проти нашої держави, дискредитують її євроінтеграційні наміри, блокують вступ до НАТО. Як елементи гібридної війни, розв'язаної Кремлем, окремі представники їхніх урядів намагаються переглянути західні кордони України та піддати сумніву історичні реалії.
Але за століття нічого не змінилося на географічному перехресті Європи. Тому ми маємо раз по раз подумки звертатися до подій 3 листопада у Чернівцях і триматися разом. Всебічно захищати інтереси України на всіх фронтах, розбудовувати нашу державу, її економіку, наше військо, ставати міцнішими щодня. Історичні аргументи є дуже авторитетними чинниками!
