Руслан Панчишин побував у Луганському пеклі і повернеться туди знову

Громадський волонтер Руслан Панчишин разом з водієм  Степаном Шпетком  доставили двадцять три  тони продуктів в Старобільський район Луганської області для батальйону «Айдар». Наразі чоловіки повернулися в Дніпропетровськ. Попри жахіття в зоні ведення бойових дій, Руслан Панчишин запевняє, що обов’язково повернеться туди знову. Навпаки, він  ще з більшими наполегливістю і завзяттям допомагатиме нашим військовим. А «великим розумникам і диванним героям,  які багато говорять, критикуючи когось, самі при цьому нічого не роблячи», пропонує приєднатися до своєї місії. Можливо, хоч побачене ТАМ змусить їх шанувати героїв.

-         Заїхали в Луганську область. Дякую нашому водію Степану Шпетку,  який один погодився на такий маршрут. Нас зустріли представники батальйону «Айдар», щоб супроводжувати через блок пости, - розповів Руслан Панчишин про поїздку. - На блокпостах до нашої гуманітарної місії  поставилися з розумінням, хоча після 20.00 цивільні фури тут не пропускають. Доїхали до бази «Айдару», що на околиці Старобільська.

 -         На самій базі нас напоїли чаєм і відправили ночувати до казарми, де вже відпочивали бійці. Після нас прийшли ще кілька бійців, яким наступного дня потрібно було їхати на впізнання хлопців, яких віддали сєпари.

 -         Зранку мене розбудив  Степан  і переказав, що надійшла  команда розвантажуватися. Під час розвантаження бійці розповіли, що  з майже  чотирьох десятків трупів, які повернули сєпари (встановити точну кількість поки неможливо), станом на 11.00 опізнати вдалося тільки шістьох хлопців. Попробував докладніше розпитати, що саме сталося, але бійці були небагатослівними. Сказали лише,  що чеченці познущалися над тілами, але деталей повідомляти не стали. 

На фото: На задньому плані - капличка

 -         Поки тривало розвантаження нашої фури до мене підійшла Людмила Михайлівна Петращук і розповіла, що вона родом з с. Чепоноси  Хотинського району. Пані Людмила - багатодітна мати, має вже онуків, а на базі відповідає за харчування. Підійшла, бо довідалася що ми приїхали з Чернівецької області. Розказала нам, що в батальйоні є хлопці з Чернівців, Вижницького і Кіцманського районів. Можливо, що з інших районів також. Але точно сказати не може, бо на базі дуже багато людей. В батальйоні добровольці - віком від 20 до 60 років. Щиро подякувала землякам за продукти і запевнила, що боєприпасів вистачає, а ось продукти швидко розходяться.

На фото: Наша землячка Людмила Петращук, яка  вже два місяці годує бійців "Айдару"

- Розвантаження тривало  більше години. За цей час мені вдалося з'ясувати у медсестри, що тіла і фрагменти тіл хлопців, які повернули бойовики після переговорів – в жахливому стані. Деякі без внутрішніх органів, інші - понівечені і спалені, тому  без експертизи неможливо встановити, хто це. Хоча усіх цих людей на базі добре знали.  Фото останків тіл їй показувала волонтерка. Жінка розповіла, що разом з батальйоном вже півтора місяця, але такого жаху ще не бачила.

 - Також сказала, що приїхали батьки і родичі вбитих. Будуть здавати зразки ДНК, щоб забрати і поховати хоча б фрагменти тіл, які сєпари передали просто в мішках. При виїзді з бази, біля воріт,  зауважив більше десятка людей у цивільному (напевно батьків і родичів вбитих), представників Червоного хреста, а  також кілька людей з бейджиками біля автомобіля з дипломатичними номерами.

Розповідаю про все це тільки для того, щоб всі зрозуміли: ці скоти не збираються зупиняться. А над тілами наших хлопців знущаються  для того, щоб інші боялися їхати в зону бойових дій. Це справді жахіття. Виявляється, отримати мертве тіло - ціле і не понівечене  умисно цими скотами - велике щастя! І дати оцінку цим діям, як і тим, хто санкціонував ці середньовічні жахіття в третьому тисячолітті, мав би Міжнародний трибунал.  Та попри все це, по  загальному настрою і атмосфері на базі було видно, що бійці хоч і смертельно втомлені, але готові боротися й далі, - каже Руслан Панчишин.  

 Прийняв для себе рішення, незважаючи ні на що, буду разом з однодумцями і далі збирати продукти і медикаменти, щоб доставляти їх нашим хлопцям. Наступну поїздку з вантажем продуктів і медикаментів в Луганську область  плануємо вже в 20-тих  числах. Запрошую  з собою «великих розумників і диванних героїв»,  які багато говорять,  критикуючи когось,а самі при цьому нічого не роблять!