Родичка Василя Стефаника тиждень розповідала юним чернівчанам про своїх видатних родичів
24 липня бібліотекарі на абонементі юнацького філіалу ЧОУНБ ім. М. Івасюка організували виставку – портрет «Сповідь наболілої душі» , присвячену до 110 – річчя від дня народження Юрія Васильовича Стефаника (1909-1985), українського громадсько – політичного діяча та письменника).
Мета експозиції відтворити відомі і маловідомі сторінки життя і творчості митця. На виставці також були представлені унікальні світлини з родинного альбому Галини Василівни Стефаник – Ленько, яка є родичкою письменника з боку матері.
У розмові з бібліотекарями вона згадувала про своє родинне дерево, сімейні традиції, про те, що з покоління до покоління передаються розповіді про їх видатних предків, які були гідними і шанованими людьми.
Протягом тижня Галина Василівна юним користувачам бібліотеки розповідала про маловідомі факти з життя своїх родичів, відповідала на запитання. Багатьох відвідувачів зацікавили видання та критичні матеріали, що експонувалися на виставці.
Вони залюбки цікавилися з книгами детальніше.
Юрій Васильович Стефаник – письменник, журналіст, редактор, літературний критик, син видатного майстра експреціоністичної новели Василя Стефаника. Його творчість ще й досі не достатньо досліджена. Хоча відомо, що Юрій Васильович – один із перших літературознавців, який досліджував та упорядковував творчий доробок батька.
Письменник народився 24 липня 1909 р. у с. Стецева Снятинського повіту на Станіславщині у родині видатного письменника-новеліста Василя Стефаника. Він навчався у Снятинській і Станіславській гімназіях.
Юрій у 1935 році закінчив правничий факультет Львівського Університету і працював співредактором газети «Українські вісті» в Едмонтоні (Канада).
Юрій Васильович в 1938 році повернувся на Галичину та працював науковим співробітником Інституту літератури АН УРСР, викладав українську мову у Львівському ветеринарному інституті. Він був співробітником журналу «Життя і Знання» і редактором місячника «Новітній Ремісник».
Від вересня 1940 року до травня 1941 року письменник був ув'язнений за приналежність до ОУН.
З 1944 року Юрій Стефаник емігрував до Німеччини, з 1948 року - до Канади, де з 1971 року він очолював канадське об'єднання українських письменників «Слово» і був співредактором літературної збірки тієї ж назви.
Видатний письменник видав твори Л.Мартовича і В.Стефаника (укр. і англ. мовами). Він був одним із засновників курсів українознавства, де викладав українську мову (1956—70). Численними науковими працями про творчість батька Юрій Васильович заклав основи "стефаникознавства". Також він автор літературно-критичних праць про письменників України та діаспори (Г.Косинку, Л.Мартовича, У.Самчука та ін.), передмов, некрологів і спогадів і організатор наукових конференцій та літературних вечорів (Т.Осьмачки, Д.Нитченка та ін.).
Юрій Васильович Стефаник був нагороджений Комітетом українців Канади медаллю 100-річчя поселення українців у Канаді.
Помер письменник 1985 року в Едмонтоні (Канада), а похований у рідному Русові на Покутті.
Свою бібліотеку Стефаник подарував селу Русів; його архів зберігається в "Національному архіві і бібліотеці Канади" та у відділі рукописів Львів. нац. наук. б-ки імені В.Стефаника, а листування з У.Самчуком (1953—85) — у відділі рукописів Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка НАН України.



