Робота під напругою

Тільки б не заважали працювати. Ще довго журналісти чутимуть подібне від українських керівників, котрі повторюють ці слова, як мантру, бажаючи довести розпочате до кінця. Усупереч зміні політичних еліт, підніжкам претендентів та протидії дурнів. Ігор Сирота - лідер, котрий працює на державну компанію і чітко прогадує перспективу. Він бізнес-менеджер, хоча бути таким на державній службі в Україні незвично, необов’язково і ризиковано. Та схоже він цим не переймається. Йому кров з носа треба домовитися з міжнародними фінансовими організаціями, добудувати дві ГАЕС, вивести українську гідроенергетику на рівень 15 відсотків від усієї вітчизняної енергетики, а в неділю піти з онучкою в парк. Він чіткий у визначеннях і знає, чого хоче. Спостерігаючи за такими людьми, таки починаєш вірити в українську перспективу.

 – Ігорю Григоровичу, у Чернівецькій області Дністровська ГАЕС є найбільшим діючим об’єктом. Чи не тому стільки уваги преси, та окремих зацікавлених осіб до вашої роботи? Комусь не дають спати великі кошти, задіяні на об’єктах гідроенергетики?

– Це тим, хто не розуміє усієї процедури. Гроші на берегах Дністра не лежать. Усе починається з проектного інституту, і процес проектування – тривалий. «Укргідропроект» закладає технічні параметри, паралельно напрацьовується кошторис і призначається експертиза, котра перевіряє технічну й фінансову складові. Екологи теж формують свій висновок. Потім готовий проект направляється на розгляд до Кабінету Міністрів, де проект погоджують Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Міністерство юстиції і само собою – наше Міністерство енергетики. І тільки тоді він виноситься на засідання Кабміну, який приймає конкретне рішення щодо проекту. Ми, отримавши схвалення уряду, через тендерну процедуру визначаємося з генпідрядником. Останній виконує роботи, а наша компанія перевіряє на наявність задані об’єми і тільки тоді їх фінансує. Аванси на роботу ми не роздаємо, тільки на обладнання – від 30 до 50 відсотків, залежно від того, яке це обладнання і які матеріали. Даємо, тому що воно не серійне і виготовляється під замовлення. Враховуються умови контракту і термін замовлення, необхідний на виготовлення обладнання. Це 3-8 місяців. Наприклад, заводам «Турбоатом» та «Електроважмаш» даємо аванс у 30 %. На виготовлення агрегату в них іде від 18 до 24 місяців. Такі терміни, звичайно, зумовлюють втрати. У цих виробників 18-20 відсотків – обладнання імпортне, 20 відсотків – українська складова. У ході виконання робіт доводиться здійснювати перерахунки, бо у проекті, наприклад, закладено суму з розрахунку 8 гривень за долар, а на час закупівель цифри вже були зовсім інші.

З цією проблемою ми звертаємося до Кабінету Міністрів, тому що у 2011-2012 роках, наприклад, закладалася інфляція 4 %, а зараз це зовсім інші показники. Ми розуміємо, що чим довше триває будівництво, тим воно здорожується. Наша станція є рентабельною вже сьогодні, вартість її становить 900-960 доларів за кіловат, враховуючи і ті роки, коли просто виділяли кошти на утримання цього об’єкта, коли нічого не будувалося. Це найдешевша ціна в Європі. У Швейцарії, наприклад, ціна 1400, в Росії 2800 доларів за кВт вартості об’єкта.

На фото: Делегація на чолі з Міністром енергетики та вугільної промисловості Володимиром Демчишиним та головою НКРЕКП Дмитром Вовком (у центрі) в супроводі генерального директора ПАТ "Укргідроенерго" Ігоря Сироти (справа) та головного інженера ГАЕС Володимира Жука (зліва) робить огляд гідротехнічних споруд Дністровської ГАЕС. 

 – Під які показники ви плануєте будувати вже Канівську ГАЕС?

– У поточний момент проект будівництва Канівської ГАЕС уже пройшов експертизи та затвердження Кабміну. Банки, ще вивчаючи фінансову, екологічну, радіологічну складові, вже вважають, що нинішня вартість будівництва у 1300-1400 доларів США за кіловат є економічно обґрунтованою. В Європі вартість менше 2000 дол. США за кВт прийнято вважати за економічно доцільну.

 – Яку Ви бачите перспективу в розвитку української гідроенергетики?

– Можна було б ще років 10 тримати гідроенергетику у дрімучому стані, проте пікові проблеми, за яких існуючі агрегати на Дністровській ГАЕС давали 648 мегават і працювали по 20 годин на добу, змушують нас прискорити реконструкцію діючих об’єктів та будівництво нових. В Україні за останні 15 років збудовано лише 2 нових блоки на Дністрі. Ми ж в свою чергу провели реконструкцію 60 % своїх агрегатів і таким чином на 10 % збільшили робочу потужність. Проводячи реконструкцію, ми дали можливість агрегатам працювати додатково ще 40 років,збільшивши потужність до 240 мегават, а після реконструкції всіх гідроагрегатів вона становитиме 380. Не можна просто експлуатувати побудоване ще у 60-х роках минулого століття, це рано чи пізно закінчиться.

Наші об’єкти вкрай необхідні в енергетичній стратегії держави, не кажучи вже, що в Новодністровську на об’єкті працюють дві тисячі людей, а якщо взяти й суміжні підприємства – то це 10 тисяч робочих місць. Із 12 мільярдів гривень вартості будівництва Дністровської ГАЕС тільки 2 мільярди сплачуємо ПДВ, 300 мільйонів – на соціальну сферу, їх ми сплачуємо місцевим органам самоврядування. У Сокирянському районі Чернівецької області, де знаходиться місто енергетиків Новодністровськ, ми звели лікарню, Будинок культури і житловий будинок для своїх працівників. У проекті будівництва Канівської ГАЕС на розвиток соціальної сфери закладено 300 мільйонів гривень. Днями канівчани відвідали Новодністровськ, щоб подивитися, як це реалізовано у них. Зібралися депутати та місцеві мешканці з Канівщини, а це 25 чоловік. Я запропонував: поїдьте туди, самі все роздивіться, поспілкуйтеся з людьми, з мером. Подивіться на станцію, на соціальні об’єкти, які ми там збудували. Переконайтеся, що своїх працівників наодинці із соціальними проблемами Укргідроенерго не залишає.

Гідроенергетика є важливою складовою енергетичної стратегії держави та її економіки.

На фото: Працівники підрядної організації збирають обладнання для третього гідроагрегату Дністровської ГАЕС.

 – Що ж не подобається тим, хто постійно намагається Вас у чомусь підозрювати, критикувати?

– Хочу наголосити. Наша компанія бореться за власний розвиток, що дасть суттєвий поштовх у розбудові енергетичної незалежності та безпеки держави. Ми жодним чином не боремось проти когось. А там, де йде будівництво, завжди виникатимуть питання, завжди хтось буде підозрювати у якихось фінансових оборудках. Ми готові до прозорого контролю. І не будемо сидіти, склавши рук. Держава повинна рухатися вперед, забезпечувати свій сталий розвиток. Ми ж не залишимо своїм дітям й онукам енергетику, яка в тепловій генерації вже на 80 % – відпрацьований ресурс? Атомна, звичайно, має довший термін експлуатації, але там також є межа ресурсу. Маючи велику складову в атомній та тепловій генерації, ми повинні забезпечити до 15 відсотків продукту гідроенергетики, а сьогодні вона становить лише 7,5 %.

Ми співпрацюємо з МФО уже досить тривалий час. Лише зі Світовим банком – уже протягом 15 років. Кожного року протягом 10 останніх ми проходимо міжнародний аудит – це вимога наших іноземних кредиторів. Минулого року, за оцінкою незалежних аудиторів, ми мали «умовно позитивний» висновок, а цього року – «безумовно позитивний» – це найвищий показник фінансово-господарської діяльності компанії за всю її історію.

 – Як Ви заслужили таку довіру і сприяння від цих серйозних структур?

– Ми просто ефективно використовуємо кошти, і міжнародні фінансові установи у цьому переконуються. Їм зрозуміло, як ми проводимо реконструкцію, як вкладаємо гроші. За великим рахунком, ми перша у світі компанія, яка проводить реконструкційні роботи на діючих станціях. Світова практика ж яка: на 5-7 років закривають станцію, проводять реконструкцію, а потім вводять в експлуатацію. Ми ж такої розкоші собі дозволити не можемо. І банки готові фінансувати сьогодні і Канівську ГАЕС, і Каховську ГЕС-2. Якщо би вони відслідкували тут, скажімо, корупційну складову, то не працювали б із нами.

 – Під які гарантії виділяються ці кошти?

– Банки виділяють гроші під гарантії Уряду. Але у нас 1,8-2 % річних, 20-25 років виплати, і 5 років пільг.

 – Це хороші умови?

– А де є кращі?

На фото: Шахта першого гідроагрегату Дністровської ГАЕС.

 – Важливість робіт розуміє і керівництво держави, хоча дехто намагається звинуватити вас у показусі…

– Є й таке. Наприклад, читав у пресі, що Президента Порошенка запрошували у Новодністровськ знову на пуск другого агрегату. Це неправда, або ж журналіст не розуміє, про що йдеться. Коли був Президент, ми вперше здійснили синхронний пуск двох агрегатів із навантаженням у 650 мВт. Щоб уявити масштаб, наведу приклад: один агрегат із навантаженням у 324 мВт – це приблизно Каховська ГЕС з її 6-ма агрегатами або Київська, де є 24 агрегати. А тут – один із такою потужністю! Сам агрегат, який крутиться, важить 1800 тонн – це надзвичайно складна конструкція. Ці гідроагрегати на Дністровській станції, що працюють в насосному й генераторному режимах, є найбільшими і найважчими в Європі.

 – І він повністю нашого виробництва? І метали у нас такої високої якості?

– Повністю нашого виробництва. Це заводи «Турбоатом» та «Електроважмаш». А метали заводи закуповують частково в Україні, а частково у Словенії, там хорошої якості литво. Причому і ротор, і генератор ми шихтуємо на станції, а це 800 тон ваги. Закрутити цю махіну вперше – все одно, що станцію побудувати. Проексплуатувавши протягом кількох місяців у різних режимах навантаження, ми здаємо агрегат в експлуатацію.

Розумієте, на введення таких важливих об’єктів приїжджають і президенти, і прем’єр-міністри – всі. Просто такої динаміки, як за 5 останніх років у гідроенергетиці України ще не було. Ви ж подивіться, ми побудували найбільшу водойму в Європі за два роки замість трьох із половиною. І прийняли правильне рішення у свій час: ми збудували – як для семи агрегатів, але поки будуть працювати три, і вони можуть працювати безперервно до 9,5-10 годин. І якщо десь, не дай Боже, відключився якийсь атомний блок, то ми маємо 1000 мегават, які на якийсь час замістять його й дадуть можливість протягом 12 годин вийти з такої аварії.

 – Я так розумію, що це важливо не тільки для безпеки країни, а й суттєво у плані євроінтеграції України. Згодом ми будемо з ними в одній енергетичній системі?

– Якщо ми рухаємося в бік європейської енергетичної системи, то повинні мати збалансовану енергетику: відповідні частки атомної, теплової, альтернативної і гідроакумуюючої – маневруючих потужностей. Це для Європи дуже важливо – мати маневруючі потужності. Нам за непередбачуваних обставин достатньо 10 хвилин, щоби набрати потужність у 1000 мВт, а, наприклад, тепловій станції і на це знадобиться до 24 годин. Також економія на Дністровській ГАЕС кожного року складатиме близько140-150 мільйонів доларів. Бо теплові станції не використовуватимуться як маневруючі, а більше працюватимуть як базові. А тому спалюватиметься менше вугілля, якого сьогодні так бракує.

На фото: Монтажний майданчик Дністровської ГАЕС, обладнання третього гідроагрегату. 

  – Рибалки час від часу звинувачують енергетиків у потраплянні риби в агрегати.

–З періодичністю раз на місяць, а деколи й частіше в нашій державі відбувається засідання Міжвідомчої комісії по узгодженню режимів роботи дніпровських і дністровських водосховищ. До її складу входять представники 8 державних установ, а це і: держводгосп, держрибгосп, екологи, енергетики, оператор «Укренерго» та інші. Потрібно також врахувати той факт, що річки Дніпро та Дністер забезпечують населення прісною водою приблизно на 75%.

Ми працюємо в режимі згідно з рішеннями даної міжвідомчої комісії, які приймаються із врахуванням зауважень всіх її учасників.

 – Скільки людей у вас задіяно на всіх цих потужностях і яка середня заробітна плата у них?

– У наших структурах задіяно майже 3 тисячі працівників. Середня заробітна плата у компанії зараз становить приблизно 7450 гривень.

 – Чого ви найбільше хотіли би від держави?

– Існує стратегія розвитку енергетики, і ми хочемо, щоб її дотримувалися, зокрема у питанні фінансування, котре має бути чітким. Важлива консолідація, особливо, якщо мова йде про такі об’єкти, як наші. Я вважаю, що тут украй треба мінімізувати якісь політичні впливи. Фахівець в Україні має бути позбавлений політичного тиску і цензу.

Знаєте, чим мені добре? Мені сьогодні вже 56 років, але я ніколи не був у жодній партії, ніколи не займався політикою. Зі свого робочого стажу, а це вже 38 років – 7 років на державній посаді. До 2005 року не гадав, що працюватиму у державній структурі. Після Майдану 2004-го, де я був за велінням душі, мені запропонували посаду в «Укрзалізниці», пізніше був заступником керівника у Держкомрезерві. Хочу відзначити, що за час моєї роботи в обох установах не було жодних звинувачень у чомусь, тим більше у якихось фінансових оборудках. Хоча у Держкомрезерві і до нас, і після було порушено безліч кримінальних справ.

Коли прийшов Янукович і всю нашу команду «попросили», я сказав, що взагалі не хочу і не буду більше на держслужбі. Але вже мав багато контактів на рівні різних міністерств, і мені знову запропонували роботу. Цього разу – в «Укргідроенерго» – першим заступником керівника.

Подивіться, відбувся Майдан Гідності. Але ж після Майдану біля керівників усіх рівнів закрутилися ті ж схемщики – ті, хто прийшов урвати багато і вже. Вони забувають, що на Майдані люди були з битами, а сьогодні ці люди вже з автоматами. Не можна так недооцінювати ситуацію. Я не будував жодних вілл, мешкаю у квартирі, яку купив ще 15 років тому. Та й все моє майно придбане ще до 2005 року.

Коли мені пропонували йти до ВР, я відмовився. Для мене найголовніше – це сім’я і родина, я вам чесно кажу, а вже потім – робота. Я йду на восьму на роботу й до восьмої вечора не живу своїм домом. А неділя – для мене сімейний день, в неділю я ніколи не живу роботою. Для мене виховати дітей і побудувати нормальну родину – це є найголовніше. Хоча, звичайно, якщо ти задіяний у важливій справі, не думати про неї – неможливо. Коли ти на державній посаді, то роби все, що маєш робити!

У мене троє дітей, вже й онучка є. Коли ми розмовляємо в сім’ї, ніколи дітей не спроваджуємо в іншу кімнату: я завжди що говорив, то думав, що думав, то й говорив. І мені складно зрозуміти, чому люди, коли йдуть у політику, поза домом говорять одне, домашнім – друге, а роблять третє. Я вважаю, що так калічити свідомість своїх дітей не можна. Тому що у них відбувається роздвоєння особистості, вони не розуміють, де ж правда. Їм складно зорієнтуватися, чому їхній батько публічно говорить одне, вдома – друге, а робить третє. І це все закладається в дитинстві. Тому вони й виростають такими: впевненими у своїй безкарності.

 – Після Героя України Семена Поташника, напевно, важко було очолити таку структуру?

– Можливо повторюся, але я ціную професіоналів. Коли я очолив «Укргідроенерго», відсотків 80 колективу, а це, безумовно, професіонали своєї справи і кістяк компанії,не зачіпав, але був змушений провести певну ротацію серед директорів філій. Для розвитку компанії наш колектив повинен йти «в ногу з часом», тому він постійно поповнювався фаховими «бійцями», здібності яких відповідають викликам часу, новим технологіям та стандартам. А якщо людина вже не встигає за часом? Ну, от як, на приклад,бухгалтер може працювати в нинішніх умовах, коли всі фінансові операції відбуваються миттєво, коли все комп’ютеризовано, а він ледь не рахівницею ще користується?

 – І при цьому ви напрацювали позитивне паблі-сіті?

Якщо чесно, я живу цією компанією. Так, я амбітний. Мені як людині треба реалізувати ті проекти, що не були реалізовані роками. Канівський проект, коли я прийшов, лежав на полиці. У 2010-2011 роках, коли ми вирішили добудовувати Дністровську ГАЕС, було значне протистояння в енергетиці. Я зі своєю командою був ініціатором того, що треба будувати другий агрегат та верхню водойму, а мені тоді сказали: Ігор Григорович, забудь, от маєш перший агрегат як результат піару попереднього керівництва держави, здай його за рік-два і забудь… Я кажу: а як же розвиток? Мені: забудь. Дев’ять копійок тариф – я кажу: ви що, серйозно? Мене сюди призначили, щоб я лише штани протирав?

Але нам вдалося переконати опонентів, і сьогодні всі розуміють важливість цього рішення. Зараз одне з найважливіших завдань у компанії – завершення будівництва і здача в експлуатацію 3-го гідроагрегату. Щодо будівництва Канівської ГАЕС, то два з половиною роки тому, коли я прагнув, щоб цей проект фінансували банки, розумів, що другий такий об’єкт розпочинати без фінансування не варта. Бо коли є економічний ефект від будівництва? Тоді, коли об’єкт будується швидко, у визначені терміни – от наприклад Канівська ГАЕС повинна побудуватися за шість років, тоді ти береш кредит і розумієш, що через три роки запрацює перший гідроагрегат, а через шість з половиною – всі 4, і проект швидко себе окупить.

А коли ми розпочали перемовини з МФО про будівництво гідроакумулюючої станції, вони мені відповідають: ні, ви знаєте ми гідроакумулюючі не фінансуємо, бо вони дають стимул розвитку атомній енергетиці. Я кажу, перегляньте державну стратегію розвитку енергетики: останньою передбачено будівництво двох атомних блоків – Хмельницький третій і четвертий – це 2000 мВт, але ж там є й альтернативка – сонце і вітер – і це 12 тисяч, а чим її зманеврувати? Потрібна гідроакумулююча станція. Таким чином ми потихеньку їх переконали. І що ми далі маємо? Проект пройшов всі стадії перевірки, і от до кінця року ми повинні завершити всі процедури щодо підписання контрактних угод.

Цього місяця у нас відбувались остаточні перемовини, щоб МФО фінансували 80 %, а ми 20 % будівництва, і вже наступного тижня ми зустрічаємося, щоб наші іноземні партнери вже погодилися 100 відсотків фінансування.

Це масштабна і кропітка робота, нам знадобилось три роки, щоб довести цей проект від самого початку і до такої стадії. Мені часто доводилось чути, що таким чином крісло генерального директора стає привабливим. Чому? Бо з’являється на горизонті капіталоємний контракт – і вже в усіх очі горять. На це відповідаю, мова йде про відповідальну, прозору і зрозумілу для всього цивілізованого світу співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, де відбір підрядників відбувається за процедурою і стандартами Світового банку, де мають місце і двоступеневі торги, і робота незалежних консультантів. А рішення щодо визначення переможців конкурсу приймається спільно за участі МФО, консультанта та Укргідроенерго. Проект має суттєву вартість, і процедури будуть жорсткі. Якщо банки бачать, що ви маєте якийсь нездоровий ажіотаж, вони скажуть «до побачення, ми це фінансувати не будемо». І це треба розуміти.

Одним із найвдаліших проривів і результатів роботи мого колективу я, до речі, вважаю угоди з ЄБРР та ЄІБ про кредит у 400 мільйонів євро для проекту «Реабілітація гідроелектростанцій» та добудову Дністровської ГАЕС.

На фото: Делегація знайомиться з ходом робіт для третього гідроагрегату Дністровської ГАЕС.

 – А коли по Каневу все буде остаточно вирішено?

– До кінці року ми маємо підписати контракти з Європейським інвестиційним банком, потім з іншими МФО. Ми плануємо кошти вибрати поступово. Навіщо нам брати все одразу і сплачувати за це відсотки? У контракті буде розписано, яка сума нам потрібна на 1 квартал 2016 року, а решта – на подальші періоди. Ми розробимо чіткий графік і для банків покажемо, коли які кошти нам потрібні, щоб ефективно їх використати та мінімально за них сплатити відсотки і завершити будівництво станції . Але те, що наші інвестори прийняли рішення будувати, – це вже остаточно. Єдине, чого ми прагнемо, аби було 100 відсотків фінансування, а за роботу і її результати з нас спитаєте.

 – Мене як вихідця з Карпат цікавить, чи має перспективу будівництво малих електростанцій на гірських річках, про що час від часу кажуть?

– Ви знаєте, у 60-х до будівництва великої енергетики було 1100 малих ГЕС. На сьогодні є близько 80 гідроелектростанцій, із них діючих – 45. У нас дуже багато роботи, ми не маємо часу цим займатися. Але я завжди говорив, що до розвитку малих гідроелектростанцій має бути комплексний підхід.

Коли говорилося про будівництво малих станцій, багато, хто мав вплив, повідводив під це землі, і почалася між ними боротьба. Я чому вважаю, що ця робота має бути комплексною. При роботі на гірських річках бажано ті річки зарегульовувати. Бо що ми в Грузії побачили? Гірська вода під час злив летить униз і змиває всі загати: сміття, дерева, каміння. Усе: мости, прибережні будівлі – змиває за ефектом доміно.

Якщо розробити проект у цілому по гірських річках, то для втілення має бути рішення Верховної Ради у вигляді закону. І, повірте, банки, які фінансують такі проекти, дуже ретельно відносяться до питань екології. І якщо буде розроблена комплексна програма, наприклад, із будівництва 300 міні-станцій, то інвесторам дадуть чіткі правила гри, для них усе русло розіб’ють на ділянки, щоб вони укріпили береги, почистили річку і притоки. Тоді ми б мали чітку картину, і нам не треба було б кожного року викидати мільярди на протипаводкові, післяпаводкові заходи. Коли б до цього питання підійти один раз по-господарськи, то можна було б за 10 років усе зробити і закрити цю тему. А ми натомість будуємо чи латаємо мости, а завтра знову паводок це все зносить.

Якщо би бізнесмен вклав у цю станцію свої мільйони доларів, він усе б робив, аби цю станцію не знесло.

 – Та й електроенергію, яка вироблялася б, спрямовував на потреби цієї рекреаційної зони, будував там якісь готелі, бази.

– Це ж елементарно зробити рибовідводи – тобто все, щоб була риба, її міграція! У Швейцарії гідроенергетика складає більше, ніж 60%, у Норвегії – 98%. Скажіть, де риби більше, ніж у Норвегії, де екологія краща, ніж у Швейцарії? Вони, що недалекі, неграмотні? Вони це роблять, бо знають, що роблять. А в нас на цьому питанні піаряться і спекулюють червоні, зелені, праві, ліві.

Але ж у світі люди вже так будують. Поїдьте, подивіться, дізнайтеся, зробіть за аналогом – так, як роблять у Швейцарії! Там же ж не порушений екологічний баланс на річках. І риба є, і все є. І ніякої політики.

Сергій СУЛИМА

На основному фото: 

1. Вид на Дністровську ГАЕС з висоти пташиного польоту. Знизу біля р. Дністер розташовано офіс "Дирекції з будівництва Дністровської ГАЕС", головна будівля станції, машзал та КРУП 330 кВ, зверху – верхня водойма ГАЕС та водоприймач.