Рік Чернівецької міськради: «пат» чи «риба»?

Є в улюбленій грі нинішнього директора (чи то завгоспа, чи завскладом) Чернівецької міськради, шахіста Василя Сафроновича Продана такий термін «пат». Це не «шах» і не «мат», а щось таке, коли виходу із комбінацій, і загалом гри, в гравців вже немає і вони погоджуються на нічию. За рік, що минув після місцевих виборів 2015 року (25 жовтня) приблизно така ж ситуація склалася у нинішній Чернівецькій міській раді. Та, якщо у шахи грають адекватні люди і, побачивши «пат», погоджуються на нічию, то у сесійній залі цього скликання засідають, скажімо так, гравці у доміно, які думають, що грають у шахи. 

Кожен із нас бачив, як виглядає гра у доміно у дворі хрущовки. Як правило, група не дуже тверезих і не дуже молодих осіб у потертих спортивних штанях із обвислими колінами та у засмальцьованих футболках під «пивас», чи бурий напій невідомого походження (із заначок самих же учасників гри, ретельно прихованих вдома від дружин) «забивають козла». Оскільки мізки у багатьох уже на автопілоті, а в декого й в нірвані, то часто сеанс «забивання козла», закінчується «рибою». «Риба» - це у доміно таке саме як у шахах «пат». Тобто безвихідна ситуація, коли немає ні переможених, ні переможців. Втім, якщо у шахах під час «пату» суперники інтелігентно тиснуть один одному руки і розходяться, то у дворі, де «риба», народ спочатку починає згадувати «чиюсь маму», потім перехиляє буро-білої маси чи «пивас» (у порядній компанії - мінімум тричі), потім хтось падає під стіл, а хтось на нього, а ті, хто «вижив», чистять одні іншим фізіономії. На цьому партія закінчується. І так до наступного разу. У нашому ж випадку – до наступної сесії (щоправда, тут усі при костюмах, краватках і у вечірніх сукнях, бо ж «еліта» все таки).

Втім, а що на виході? А на виході те, що нинішня міськрада умовно розподілилася на три групи, якім нагадують галасливі компанії у приміському шинку, що готові перекинути стіл на конкурента і тріснути його стільцем по голові, але коли мова заходить про «бабло», всі разом напружуються, як гепард перед стрибком на молоду буйволицю, і одразу ж забувають про столи і стільці. 

Перша із цих груп, це ті, хто із цієї ситуації не отримують фактично нічого. От скажімо, чого добився за рік сидіння у цьому скликанні міськради депутат від БПП «Солідарність», бізнесмен Віктор Савчук? Зняв вивіску зі «Сбербанку Росії» на Центральній площі? Так для цього не треба сидіти рік у міськраді і бути хорошим бізнесменом. Це може зробити будь-який активіст, в якого безмежна кількість вільного часу і який штампує звернення, пропозиції і запити до міськради центнерами… Або які дивіденди – політичні чи інші, «підняли» у цьому скликанні депутати від того ж БПП Андрій Кавуля та Андрій Романчишин? Крім того, що кожен «продан» (не в образу заслуженому і поважному Василю Сафроновичу, бо йдеться не про нього, а про тих, кого він гуртом і в роздріб скупив на місцевому ринку політичного марнославства, жлобства і жадібності) обзиває їх «кулявлобами». А що забули, або що знайшли у нинішній міськраді загалом нормальні люди із «Самопомочі» Ставчанський і Матвієнко? Чи як довго ще сидітиме «на шпагаті» депутат Тарас Бабух – між Мунтяном, який «заклав» міську фракцію «Батьківщини» Сафроновичу за свою посаду в облраді, і керівною посадою в одному із ключових комунальних підприємств, керівництво якого «гравці в козла» принижують на сесіях і засіданнях комісій? Який перший політичний досвід винесе з такої міськради депутат Цуркан, поруч із якою сидять окремі колеги із сумнівною репутацією? 

Таких адекватних депутатів у нинішній міськраді назбирується не так вже і мало – до 15 осіб. Щоправда, коли домінують «гравці у козла», то навряд чи адекватні знайдуть можливість якось політично ідентифікуватися, щоби їх не плутали з тими, чиє завдання - ловити рибку у каламутній воді, грати у наперстки, кидати лайно на вентилятор і за рахунок цього жити і виживати. Адже люди не надто розрізняють того, хто лайно на вентилятор кидає і того, хто намагається від нього ухилитися – бризки летять на усіх і запах від усієї сесійної зали стає однаковий, як і колір дорогих костюмів та вечірніх суконь.

Для другої групи (теж осіб 15) нинішня міськрада – такі-сякі прибутки, але оскільки українці, навіть так звані «бізнесмени», гроші рахувати ще не вміють (надто наш капіталізм молодий), то ще невідомо, чи переважають в них прибутки над витратами. Втім, громадяни-товариші, що об’єдналися на різних орбітах довкола «завскладом» Василя Продана, такими дурницями не переймаються. Їх цікавлять більш прагматичні, примітивні і прості речі. Перша, як не допустити виходу цього скликання міськради хоча би на якийсь конструктив, бо інакше вони виявляться непотрібні, а заробітки перейдуть «у мінуси». 

Друга, створювати побільше піни і галасу, розсварювати усіх і уся, шукати «ворогів», ділити всіх на «своїх» і «бурбаківських», аж до дитячих танцювальних гуртків і дитсадків, а при цьому «рішати» свої шкурняки, договорняки і відправляти на «довивчення» усі питання, за які не розрахувалися «лохи», «лошари» і «лошиці», тобто прості чернівчани, чиї земельні, орендні та інші питання вирішують ці «вершителі доль». Ця група за своїм складом досить неоднорідна. Є тут і «випадкові пасажири», на зразок Тетяни Бешлей – рід занять і кваліфікація незрозумілі, позивний «Молодша сестра». Є й загартовані базарно-ринковим чернівецьким політиканством і заробітчанством пройдисвіти на зразок її брата Володимира Васильовича і «цвіту чернівецької економічної науки» Ростислава Білика. Є і випадкові люди – наприклад, Валерій Миколайович Чинуш – хотів би кудись у більш спокійне і не таке галасливе місце, де можна було би тихо все «терти», але ж ніхто не бере. Тож тут стриже все, що можна стригти, аби потім і внукам щось капнуло і від прокуратури було чим відкупитися. А зелена наліпка на айфоні «Рідне місто» - то понт чернівецький. Просто В.М. не може забути молодим. Хотів би стати поважним бізнесменом, політиком, може би й професорський ступінь прикупив, а 90-ті не відпускають. Звідти і наліпка. 

І навіть такий цікавий типаж, як Анатолій Анатолійович Чесанов тут зручно прижився і логічно вписався. Хто ж іще буде читати на сесіях «домашні заготовки» про «корупцію», «кулявлобів», «злочинний уряд Яценюка», «Бурбака, який скупив усе місто» та інші страшні речі? Тільки той, кому втрачати вже абсолютно нічого. А, А. саме з таких. А що справи у відомого власника нічної харчевні та дискотеки (Трохимович заздрить, їй Богу) йдуть не так вже й добре, як у роки буремної молодості і зрілого бізнесування, свідчать його спроба підзаробити на кіоску на вулиці Руданського і залізти під постіль до однієї молодої журналістки, яка підслухала з його інтелігентних, високодуховних, високоморальних, філософсько-теологічних вуст таке страшне слово «кладбище». Втім, не все так в А.А. і погано. Кіоску на півроку існування продовжив – абсолютно задарма, навіть 30 гривень не взяв, хоча спочатку таки був категорично проти – знести і все. І під постіль заглянув – все ж краще, ніж у жіночу лазню заглядати із антресолі. Так що я би такого важливого політика в обоймі тримав. І думаю, зі мною погодиться утримувач цієї цінної (не золотої, але теж жовтої, видно бронзової) акції Василь Сафронович Продан. Бо хто ж іще кіосками займатиметься і під постіль заглядатиме молодим журналісткам? Самому якось не з руки – все ж дружина народний депутат і двоє доньок не зрозуміють, чим тато займаються під час депутатської діяльності. А тут такий високоморальний і високодуховний А. А. Бережіть його, Василю Сафроновичу. Дорожчий у вашій завскладівсько-міськрадівській короні лише Забродський, але той у сауну ходить із Довганичем, так що нічого цікавого не підгляне. Хоча, хто його зна… В Європу ж йдемо. Он який скандал гучний фільм на 30 хвилин викликав. Втім, я ж тут про депутатів. а не про б/у агітаторів СДПУ(О).

Так от – третя група, то ще цікавіші персоналії. Таких теж зо 12 мандатів. На вулиці із ними ще усі вітаються, але вже косо поглядають, а самі вони своє «подвійне дно» в день ретельно приховують, а ночами не соромляться ручкатися із «завскладом», а раптом щось перепаде з комори, чи прилипне до підошви «чірік». Тут і два товариші із «Свободи», яким сам Тягнибок велів бути націоналістами – Моклович та Ілюк, і бригада від «Самопомочі» - Гавриш, Олевич, Ковалюк (це той, що зібрався будувати тунель від проспекту до Руської під аеропортом. Цікаво, коли почнуть копати? Бо вже підмерзає, а «завсклад» все лопати з моторчиками не видає і білі рукавички). Тут же і відомий та давній бізнес-партнер Валерія Миколайовича Василь Сидорович Максимюк, якого «зеленокупюрний» Петро Дмитрович у своїй газеті активно розкручує у секретарі. Та так активно, що про то знають лише двоє – сам Василь Сидорович і сам Петро Дмитрович. Тут і «золота корона» у технологічно-політичній конторі двох старих комсомольців Куліша і Онуфрика (от вже ж людям щастить, як тоді нічого не вміли робити, так і зараз, а все ще на плаву) Наталія Якимчук, за сумісництвом прокурорська дружина. Ця все намагається придумувати різні зміни до регламентів та положень, аби Каспрук абсолютно ні на що не впливав, але за усе відповідав – такий собі цапок-відбувайлик міський – і ніби у відставку не відправили, бо то тепер лячно, і рулять собі із «завскладом» у коморі на повну. Втім, будучи доктором права (українським ж бо доктором, українського ж права – це дуже важлива заувага) Наталія Яківна, на жаль, не може вибудувати ланцюжок логічних подій – «переворот в облраді Продана-Мунтяна-Куліша» - «відставка Куліша»; «активність Наталі Яківни у міськраді на пару із «завскладом» - «наїзд Бурбака на прокурора області з невідомим ще фіналом». Так що право-правом, а філософію треба було вчити між пострілами з лука - ніщо ні з чого не з’являється і нікуди не зникає просто так, або як казав Конфуцій: «Не роби іншому того, чого не бажаєш для себе». Є тут ще і група «батьківщинівців», більше схожа на якусь релігійну громаду. Ці стали заручниками «пастора Івана», а він - заручником «завскладом Василя» і голосів куми Інги та старкома (розшифровку цього неологізму читайте вище) Куліша. Бо без тих голосів, які Куліш із «завскладом» збирали, Іван був би вже не голова, а так собі… Тим, ким був завжди і ще буде пізніше… Іваном… Так що «Батьківщина» у міськраді буде із «завскладом» до кінця. Поки кон’юнктура не поміняється. Але буде трохи так таємно… Як бідна дівка із багатим хлопцем у чужому садку – нічкою темною під грушкою старою... А плід «щастя» виявиться недоношеним. 

Зрештою, як досить сюрреалістичною, політично недоношеною, абсурдистською, підлітково-амбітною, але по-дорослому жадібно-ненажерливою є і буде Чернівецька міська рада цього скликання. Адже рік минув, а ніщо не вказує на те, що у ній з’явиться якесь конструктивне начало. Тай носів цього конструктивну теж не з’явиться. Непотрібно це їм. Адже колективний деструктив, безвідповідальність і створення шумовиння краще, ніж колективна відповідальність, вироблення і ухвалення зважених рішень. Нині не час цьому. Нині час знімати вивіски, їздити на асфальтових катках, із напомаженою пикою пертися в екран свого ж телеканалу (аби не простоював), добре і чітко викрикувати «корупція», «вкрали», «влада лайно», а при цьому брехати і красти, красти і брехати. А ще дурити «лошар», які через свою тупість ходять до таких «рішати питання», заплутувати усіх і все, аби у лише тобі зрозумілих «схемах» робити «бабло». 

Олексій Мартинюк для 42.cv.ua

Джерело: http://42.cv.ua/