На Буковині влада разом з книгарнями заодно прибрала до рук громадські аптеки

У Чернівцях, схоже, вигадали свою панацею для поліпшення ситуації на вітчизняному ринку лікарських засобів. А те, що лікувати справді є що, засвідчує нещодавня розпачлива заява РНБО України, яка кваліфікувала її як таку, що вже "несе загрозу здоров'ю людей". "Ціни на ліки у роздрібній торгівлі перевищують у десятки разів закупівельну ціну, що обумовлено наявністю кількох посередницьких структур від виробника до споживача. Якість лікарських засобів, що ввозяться в Україну, у багатьох випадках не відповідає міжнародним і державним стандартам", – розписалися у власній неспроможності навести лад на цьому ринку посадовці. Чому чиновники, в руках яких є всі необхідні важелі впливу, не користаються ними – інше питання. Для нас важливішим є той лікарський засіб, яким цю недугу "замовлятимуть" на Буковині.

Питання ціноутворення на лікарські засоби та їх якість, що викликали занепокоєння керівництва країни, в Чернівцях пропонують долати шляхом створення Чернівецького обласного комунального підприємства "Ліки Буковини" та реорганізацію аптечних закладів обласної комунальної власності. Відтак під реорганізацію повинні потрапити обласні комунальні підприємства "Аптека №97;№100; № 106; №108; №110" та ОКП "Буковина-фарм". Згідно з задумом місцевих реформаторів, зібрані в один кулак заклади повинні немало-небагато "почати реально впливати на ринок реалізації лікарських засобів та сприяти зниженню ціни на лікарські засоби для населення, а також створити конкурентне середовище, забезпечити здійснення державної політики в сфері забезпечення доступності якісних лікарських засобів і виробів медичного призначення".

Перекладаючи викладене чиновниками мовою людською, поясню: кілька комунальних аптек, які ще залишаються у власності громади, повинні подолати аптечну мафію і державну корупцію. Конкурувати ОКП "Ліки Буковини" (31 травня на своїй сесії депутатська більшість облради проголосувала за його створення) доведеться зі 141 аптекою, 106 аптечними пунктами та 4 аптечними кіосками. Саме стільки гравців діяло на цьому ринку в краї станом на початок 2012 року.

А те, що ринок цей надприбутковий, засвідчує невпинне зростання аптечної мережі. Порівняно з аналогічними показниками 2011 року цьогоріч мережа збільшилася на 6 аптек, 4 аптечних пункти та зменшилася на 3 кіоски. У 2010 році в області працювало 135 аптек, 108 аптечних пунктів та 8 аптечних кіосків. Показники 2009 року: 137 аптек, 111 аптечних пунктів та 12 кіосків. Офіційні обсяги товарообороту фармацевтичних, медичних, ортопедичних товарів також вражають. Питома вага продажу вищезазначених товарів у загальному обсязі товарообороту торгової мережі становила 6,2%, в обсязі товарообороту непродовольчих товарів – майже десять! У 2011 році обсяг товарообороту на ринку становив 297 млн грн, у 2010 – майже 270 млн грн. В середньому кожним (!) з майже мільйона мешканців області придбано товарів медичного призначення на суму від 298 грн до 329 грн.

Звісно, що це середній показник, бо насправді, на щастя, не всі буковинці потребують ліків. Але є й такі, які витрачають на них на кілька порядків вищі суми. Бо ціни у бідній Україні чомусь ледь не в два рази вищі, ніж у багатих країнах ЄС. Якщо вірити чиновникам, то якби ціни були справедливими, наприклад, літній людині, яка постійно приймає препарати від тиску та цукрового діабету, запровадження справедливих цін заощаджувало б до 200 гривень на місяць. У 2008 році ціна на "Козаар" (28 таблеток) піднялася до 380 грн (раніше він коштував 120 грн), "Конкор" (50 таблеток) коштує 190 грн, "Амарил" (4 мг, 30 таблеток) – 120 грн. У той самий час у Іспанії той самий "Козаар" (28 таблеток) коштував 12.5 євро (навіть сьогодні це 140 грн), "Конкор" (60 таб.) – 10.5 євро (115 грн), в перерахунку на 50 таблеток це 130 грн. "Амарил" (120 таб) – 14 євро (155 грн), тобто у перерахунку на 30 таблеток це взагалі 39 грн. По "Козаару" різниця становить 240 грн, або на 270%. По "Амарилу" (тремтіть діабетики!) у нас ціна на 300% дорожча. Оптова ціна на ліки в Європі ще у 2 рази нижча. Загалом за декілька років деякі групи ліків подорожчали в Україні у 5-6, 8 разів. Дійшло вже до того, що власники деяких торгових точок користуються тим, що сьогодні тільки кожен десятий хворий хронічними болячками насправді контролює ціну своїх ліків. І лише кожен 16-й, коли приходить у аптеку, знає вартість необхідних препаратів. Це дає можливість аптекам нібито "низьких цін" маніпулювати своєю ціновою політикою й одночасно прибирати конкурентів. Хоча насправді нічого "низького", крім їхньої поведінки, за цим не стоїть.

Можливо, така економія справді була б, якби держава визначала граничні ціни на певні групи ліків в аптечних мережах, виходячи з ретельного вивчення об'єктивної інформації: цін виробника, роздрібних цін у сусідніх державах, аналізу витрат постачальника і продавця, вартості вітчизняних аналогів імпортних ліків тощо. Спроби впорядкувати ринок були. Наприклад, у 2008 році Кабмін ухвалив постанову, що встановлювала граничні надбавки на лікарські засоби не вище від 15% від оптової ціни та граничної роздрібної надбавки не вище ніж 35% оптової ціни виробника. Чим це закінчилося? Наріканням власників малого і середнього фармацевтичного бізнесу на збитки. Торговці препаратами швидко пояснили підвищення цін зростанням курсу валюти, хоча, задля справедливості варто зауважити, що насправді ліки подорожчали ще до обвалу гривні. Стабілізація курсу ціни назад теж не вернула. А й справді: для чого збивати ціну, якщо за пігулки можна правити стільки ж, скільки вони коштували при курсі 10 грн за долар? Відтак досягти прозорості ринку зовсім непросто.

Очевидно, що частина цих надприбутків фармацевтів йде на хабарі під час отримання численних ліцензій, квот, дозволів тощо. Ще один фактор, що сприяє подорожчанню, – ліки в Україну завозять лише кілька вітчизняних компаній, а монополізація веде до грабунку споживачів. Тож на що в цій ситуації більше схожа спроба обласної влади створити ще одного монопольного гравця на надприбутковому ринку: справді навести лад на ньому чи просто осідлати процес? Очевидно, що без волі до змін на загальнодержавному рівні побудувати аптечний рай в окремо взятій області навряд чи реально. Тож єдине, що залишається в цій ситуації буковинцям, це купувати ліки за кордоном. Вони, чомусь, й діють краще і коштують дешевше.

Юрій КРИВОНІС, "ДОБА"