Продан і гоп-компанія вкотре напосілися зняти меморіальну дошку пам’яті Володимира Пелеха

Немов саранча на жниво в полі, ця камарилья вкотре накинулась на світлу пам’ять відомого в минулому заслуженого журналіста, багаторічного редактора газети «Радянська Буковина» Володимира Григоровича Пелеха.

 Що не до вподоби, що тлумить короткі мізки так званих «декомунізаторів» з міськради в тому, що на будинку, де жив Володимир Пелех і де понині на його честь висить меморіальна дошка? Ага, вгадали: Пелех, бачте, був редактором комуністичної газети, писав на партійну тематику. Тож через що тая меморіальна дошка на будинку висить?

Не для зайвого захисту, але про Пелеха по справедливості скажу. Працювалося йому в ті часи вкрай нелегко. Бо треба було всіляко годити, писати під забаганки комуністичної ідеології. Писав і Пелех. Але писав так, що нерідко, а то й через кожен черговий номер Володимира Григоровича викликали на килим в обком партії, де його відчитували за кожне правдиве слово. Але саме за те, що Володимир Григорович був в цій «клятій» журналістиці чесним, як саме життя, він був удостоєний звання «Заслужений журналіст», а також двічі став лауреатом «Золоте перо України».

Про високу людську порядність Пелеха того часу свідчить і такий показовий факт. На свою біду, не думаючи про наслідки на роботу, в газету мене прийняли, як безпартійного. Скандалу ж було якого. А Пелех взяв і заступився у тому самому обкомі партії, де за такі речі можна було і посадою поплатитися.

І ось оця чергова гавкітня на сесії міськради, де на вибрики Продана купка його прихильників будь-що намагається споганити пам’ять про Володимира Григоровича. Що ж, час такий, коли все може статися. Але тих, хто ініціює брудну справу, а особливо ж майбутніх виконавців, коли все ж таки намагатимуться спаплюжити меморіальну дошку, чекає страшний гріх. Вкотре нагадаю: усі ті, котрі в далекі 60-70 роки нищили церкви, каплиці, роззорювали могилки на святих місцях, пішли з життя не своєю смертю.

Іван АГАТІЙ, 

Заслужений журналіст України