Поворот не туди

Хто-зна скільки ще буде розмов довкола політичних репресій в Україні, але факт нещадних утисків з боку влади і незбалансованої критики з боку опозиції є очевидним.

Давайте обміркуємо все з точки зору раціонального. Перше, про те, що «порядки» в Україні після виборів Президента 2010 зміняться знали всі. Скільки потрібно часу для того, щоб мобілізувати конструктивні дії опозиції на початковому етапі і діяти? Елементарно — мить! Схоже на те, що цієї миті українцям і досі буде мало. Друге, скільки потрібно ресурсів, щоб згенерувати мозкові центри і продумати план дії, консолідації опозиції? Аніскільочки! Я дам відповідь. Наша нація завжди виділялася своєю унікальною можливістю розвитку розумового і наукового потенціалу. А де результат? Виходить, що всі мудрі виїхали за кордон, працюють там, живуть, насолоджуються життям, а тут нема кому відстояти честь вже наболілого терміну «демократії»? Як це називається?

Роман Чайка нещодавно опублікував статтю під назвою «Олігофренократія». Можливо це не тільки влади стосується? Постійно піддаватися впливу олігофренії та імбіцилії — шкідливо. Хоча, з рівнем знань медиків, яких сьогодні випускають доведеться змиритися.

Зробити зачистку політичних опонентів, ізолювати всіх інакомислячих та посміхатися, то діло не хитре. Владна вертикаль тримає курс на реалізацію своїх задумів. І перший крок по «знешкодженню» опозиціонера №1 зроблено. Хоча, цими діями гарант зробив себе сам «політичним імпотентом». Так, він незграба, зек, тупий, недорозвинутий розумово. Але гляньте, наскільки все злагоджено в його механізмі. Друг Лукашенка, Медвєдєва, Назарбаєва, всіх хлопців із «жорсткою рукою» і правильно. Якщо на ту руку нема двох рук, то про, що можна говорити.

Поворот України набуває чіткого маневру і ніхто не має права сказати: «Капітане! Там айсберг! Нам не туди!». Дивіться, щоб не було так, як із «Титаніком». Конструктори були надзвичайно впевнені у його досконалості і вирішили зайвий раз не переобтяжувати лайнер додатковими рятувальними шлюпками, але час показав своє...

Антон Шкуро, блогова мережа "ВКурсі"