“Потаємна столиця Європи” нині майже ізольована від зовнішнього світу

Тарас Івасютин: Я – оптиміст і вірю у краще майбутнє наших чудових магічних Чернівців…

У Чернівцях 12 березня на вулиці Штейнбарга відкрили Почесне консульство Австрійської Республіки. Його очолив відомий науковець Сергій Осачук.

Своїми роздумами про подію і міжнародні перспективи столиці Буковини з «Майданом» ділиться відомий чернівецький мовознавець-романіст і громадський діяч, професор Тарас Івасютин.

Відвідання урочистостей з нагоди відкриття у Чернівцях Почесного Консульства Австрійської республіки наштовхнуло мене на деякі роздуми.

Безперечно, ця подія для міста знакова ( хоча, наприклад, у Львові таких Консульств нараховується десятки), адже за австрійських і навіть за румунських часів тут було близько 15 Консульств і Консульських Аґенцій, до того ж – повноцінних. Це свідчило про те, що місто було відкрите всьому світу, недарма напівоголена Ірида, богиня-вісниця, привітно махає рукою прибульцям з високого фронтону вокзалу.

Тут людей завжди любили, про це свідчить також відчинена міська брама на гербі Чернівців. Цей край залишався для більшості європейських – і не лише європейських (існувало навіть представництво Чилі) – держав надзвичайно цікавим об’єктом спостереження й вивчення процесів, які тут відбувалися.

Свого часу за дорученням Посольства Франції в Україні я дослідив у архівах Міністерства Закордонних Справ Франції у місті Нант документи Французької консульської Аґенції в Чернівцях, яка тут проіснувала протягом 1921-1940 років. Слава Чернівців – цієї “потаємної столиці Європи”, як називали місто завдяки великій закоханості його мешканців у літературу, театр, музику, продовжується і до наших днів.

У цьому я переконався, відвідавши більшість країн Європи. То чому б нам зараз не поставитись прагматично до такого багатства, маю на увазі передусім розвиток туризму літературного, мистецького, рекреаційного, адже Чернівці і Буковина це справжня Мекка для спраглих мистецьких переживань колишніх чернівчан і нащадків, розпорошених по усіх світах. Та й не лише їх.

Однак, для цього місто повинно розвивати відповідну інфраструктуру, комунікації. На жаль, воно майже ізольоване від зовнішнього світу, летовище  фактично завмерло, залишилось лише чотири залізничні маршрути.

І це при тому, що перший цуґ(потяг), який пов’язував Чернівці зі Львовом, здійснив перший 12-годинний вояж першого вересня 1866 року. Києву ще цілих чотири роки залишалось чекати на перший потяг, Харкову – три…

За іронією долі через 151 рік після першого поїзда пасажирський потяг  через Стрий (щоправда, його анулювали) ще так само долав 280 км шляху за довгі 12 годин. Крім того, Буковині слід негайно інтенсифікувати т.зв. зелений туризм, зимові бази відпочинку (на кшталт “Буковелю”), що значно збільшить кількість мандрівників, а це, як відомо, прибутки до місцевої скарбниці. Я про все це неодноразово говорив із відповідальними за цю ділянку роботи особами. Сподіваюсь, вони дослухаються до висловлених міркувань. Звичайно, з відомих причин реалізація таких планів ускладнюється, однак я оптиміст і вірю у краще майбутнє нашого чудового міста.

 Тарас ІВАСЮТИН – спеціально для “Майдану”

Довідка:

Тарас Дмитрович Івасютин — український літературознавець і мовознавець-романіст, фахівець з французької мови.

Народився 20 липня 1942 року в Коломиї  (Івано-Франківська обл.).

Президент Ініціативного комітету Альянс Франсез Чернівців, завідувач катедри  іноземних мов історичного факультету Чернівецького національного університету.

Випускник  факультету іноземних мов (французьке відділення) Львівського державного університету ім. І. Франка (1965); стажувався в Центрі прикладної лінгвістики Безансонського університету (20.01 — 24.02.1970 року). 1983 року захистив  кандидатську дисертацію на тему: «Ж. Б. Мольєр в українсько-французьких літературних взаєминах» (1983).

Президент Ініціативного комітету Альянс Франсез Чернівців (з 2000 рік), делегат від України у Європейській Асоціації імені  Франсуа Моріака (від  1995 року).

Автор понад 80 наукових праць, статей, тез доповідей, методичних та навчальних посібників, в тім числі більше  20  опубліковано французькою мовою.

Член журі Премії імені Григорія Сковороди.

Джерело: http://maydan.drohobych.net/?p=33481