Поїздка Meridian Czernowitz на Ляйпцизький книжковий ярмарок обійшлася в 1000 євро, - підрахував Святослав Померанцев
Ляйпцизький книжковий ярмарок, одна з найвагоміших подій Європи в книжковому і медіа-секторі, завершився в неділю, 15 березня. Щороку, окрім грандіозного ярмарку видавців, розміщеного в п’яти павільйонах виставкового центру, в Ляйпцігу відбувається літературний фестиваль Leipzig Liest – читання, перформанси, кіно- та відео-покази, виступи гуртів із різних країн. Цього року з понад трьох тисяч заходів у рамках книжкового ярмарку та літературного фестивалю, одинадцять відбулися за участі українських авторів, незважаючи на те, що Україна офіційно на ярмарку представлена не була.
Три роки до того, в 2012, 2013 та 2014, Ляйпцизький книжковий ярмарок впроваджував проект «Транзит» – комплексний посилений фокус на літературу України, Білорусі та Польщі фінансувався з бюджету самого ярмарку, а також з Фундації імені Роберта Боша та Фундації німецько-польської співпраці. Україна мала повноцінний стенд із книжками та каталогами або матеріалами, що представляли авторів німецькою мовою, на ярмарку було присутньо до 30 осіб – видавці, письменники, журналісти, діячі культурної сфери. Музичні гурти приїздили на виступ у рамках «Української ночі» – вечора читань, спілкування та музики.
З українського боку стенд і функціональну програму забезпечував Львівський форум видавців, а матеріальну підтримку – фонд «Розвиток України» – той, котрий закрив тепер культурний напрямок роботи взагалі. Співпраця із фондом Ахметова викликала багато питань, а в 2014 році – прямий осуд, але була ефективна.
Трирічний «Транзит» не обмежувався комплексним перебуванням України в Ляйпцігу – публічні дискусії, зустрічі, робочі сесії в різних формах організовувалися впродовж усіх трьох років, реалізовувалися супутні медіа-проекти. «Транзит» був покликаний налагодити постійну інституційну співпрацю між Україною та Німеччиною в сфері літератури та книговидання – і співпраця дійсно розвивалася дуже динамічно. «В 2006 році, коли Андрухович отримав премію Європейського порозуміння на Ляйпцизькому книжковому ярмарку, Україні організували невеличкий стенд, − розповідає Катерина Стецевич, німецький незалежний культурний менеджер, котра була координатором проекту «Транзит», − Олександра Коваль (президент ГО «Львівський Форум Видавців») та Леся Ґанжа приїхали тоді з велетенськими картатими торбами – в них на собі вони привезли українські книги для стенду, наприклад. З того часу Україна зробила неймовірний ривок у розвитку саме організації співпраці, багато кроків назустріч конструктивній інтенсивній взаємодії. «Транзит» показав високу професіоналізацію – німецькій стороні було важливо мати повноцінного партнера з інтернаціональним досвідом, і українська команда, що працювала над проектом разом із нами, виявилася для нас таким партнером».
Однак з припиненням проекту «Транзит» призупинилася (хочеться думати – не припинилася зовсім) й інституційна співпраця з метою представлення України на Ляйпцизькому книжковому ярмарку. Стенди Білорусі та Польщі, на яких теж фокусувалися впродовж останніх трьох років, виявилися на своїх місцях, а замість цікавого і такого привабливого українського лишився порожній кут, який тут же оператори і журналісти знімальних груп з різних країн обрали за місце водити «жертв» на інтерв’ю.
«Цього року ми знову отримали запрошення до співпраці із Ляйпцизьким книжковим ярмарком, − коментує Григорій Семенчук, програмний директор Літературного фестивалю в рамках Львівського форуму видавців, котрий був координатором українського стенду та його життєдіяльності в рамках проекту «Транзит», − ми написали видавцям, поспілкувалися з тими українськими фондами, котрі ще не припинили свою діяльність. На жаль, ніхто не висловив бажання підтримати таку співпрацю. Так само не зацікавилися видавці – і, якщо чесно, це основна проблема. З одного боку, в країні зараз фінансово складна ситуація. Усе що стосується валюти дуже зачіпає видавців. Цього року, а може і впродовж кількох наступних, вони більше будуть думати про те, як купити папір, а не про те, як презентувати себе і своїх авторів за кордоном. З іншого боку, видавці і раніше не дуже цікавилися продажем і купівлею прав на подібних заходах, просуванням своїх авторів, налагодженням зв’язків з перекладачами й агентами. А тих, хто цікавився, можна перелічити на пальцях однієї руки».
Ініціатива з німецького боку, отже, була. Там запевняють – були готові надати безкоштовний стенд, допомогти організаційно. Але і українські інституції мають дбати за себе самі. Десь такою схемою (безкоштовним стендом + можливістю подбати про себе самим) скористалася поки тільки Літературна корпорація Meridian Czernowitz. «Поїздка обійшлася в 1000 євро, − підрахував президент Meridian Czernowitz Святослав Померанцев, − це квитки, флаєри та поліграфія, банери, їжа, витрати на відкриття віз. Фінансово нас підтримав німецько-український культурний центр Геданкендах з Чернівців». Святослав каже, що бачить прямий зв’язок: Україна знаходиться в складній ситуації через зовнішню і внутрішню агресію тому, що вона повноцінно не представлена в Ляйпцигу на книжковому ярмарку. І не тільки в Ляйпцігу, і не тільки на книжковому. І бізнес, і політика, на його думку, є частинами культури; на сильні країни не нападають. А сильні країни мусять бути присутні на культурній мапі світу – навіть більше, вони мають складати кістяк цієї мапи.
Завдяки різним інституціям українські автори все ж взяли участь у Ляйпцизькому книжковому ярмарку, і заходи за їх участю неабияк приваблювали журналістів і публіку. Андрія Куркова до Ляйпціга запросили Literarisches Colloquium Berlin, власне ярмарок профінансував присутність Ярослава Грицака і Василя Черепанина, одне із видавництв привезло Катю Міщенко, в рамках перекладацького проекту Transstar та програми Traduki (особливого фокусу раніше – на балканську літературу, а цього року ще й на українську і турецьку) до Ляйпціга приїхали я, Сашко Ушкалов, Борис Херсонський, Петро Яценко та Володимир Рафєєнко. Все разом – читання, дискусії, публічні бесіди і презентації за участю цих людей − виглядало як майже повноцінна українська програма, тільки – без України.
Катерина Бабкіна поділилася враженнями від перебування на Ляйпцизькому книжковому ярмарку та роздумами щодо «порожнього кута» замість стенда України.
Фото: www.leipziger-buchmesse.com
Джерело: http://cultprostir.ua/uk/post/bez-ukrayini
