Подумаєш, живу людську душу старе дерево на Роші-Стинка убити могло

Глупоти в нас вистачає на цілий білий світ. За кота, бачте, враз вступилася вся поліцейська рать, а до прохань жителів вулиці Сокирянської, 2 вилучити старий аварійний горіх, що кожної миті міг причавити живу людську душу, у місті нікого не знайшлося.

Хоча тих немічних служб у місті, що полови після обмолоту жнива. Ходили ті люди тими інстанціями, просили спиляти старе, хворе дерево, навіть листи писали – і все по цимбалам. Аж поки водії маршруту №19 не сказали – Гоп! Не зрубаєте, то вже сьогодні весь район Роші Стинки залишиться без пасажирського транспорту. А це, між іншим, сотні і сотні людей.

І вилучили, нарешті, те хворе дерево невігласи, прибувши, наче на пожар.

Висновок печальний. Ну не годні ми жити якось по-людськи і по-людськи іти до людей. Хоч на всіх рівнях волаємо, що кудись ідемо. Справді ідемо, але навпомацки. У висповіданій історії головне, що за кота, розтерзаного псюрою, вступилися. А люди? Люди – то десяте діло.

Власна інформація