Паскудники

Досить поважне друковане видання дорікнуло мене в тому, що використовую лайливу лексику. Радий би обходитись без злих словечок, усвідомлюючи певні етичні норми друку. Але як втриматися від люті, коли регіоналів у парламенті знову ловлять на забороненому законом кнопкодавстві. А глухонімий диригент українського парламенту Чечетов і далі вимахує правицею. 

Одного комп’ютерного махлювальника дотепні українці влучно називають «підрахуєм». Від цієї правдивої клички він уже ніколи не відмиється. А Махайла Чечетова люди прозивають «змахуй». Слово зовсім не лайливе. Адже він дійсно змахує рукою набридливі мухи, які обсідають спітнілі (від чого?) маківки регіоналів.

    Можливо саме цей  Махайло втовкмачив у голови 148 антинародних депутатів потребу підписати за його прикладом ганебне звернення до депутатів польського Сейму. Прикро, але поміж цими півторасотневими підписами висвітились прізвища трійці буковинських нардепів: Артема Семенюка, Геннадія Федоряка і Якова Табачника(Яна Янкеля).

    Буковинська інтернаціональна трійця підписалась під таким  провокаційним проханням «Просимо вас, депутати Сейму Республіки Польщі визнати волинську різню ОУН-УПА геноцидом і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Знаючи цих людей, засумнівався чи зможуть вони відрізнити геноцид від генофонду. Можливо один з них подумав, що ці поняття походять від його імені – Геннадій. Навіть не переконаний що вони зможуть розшифрувати славні для України ОУН – УПА. Бо такого структурного поєднання в історії взагалі не було.

    «Фест грамотні люди», - сказали би на таке їхні земляки. Вживаючи діалектне буковинське слово «фест» у значенні «дуже». В даному випадку ФеСТ використовують як абревіатуру від початкових літер прізвищ Федоряк – Семенюк – Табачник. Щоб не маячили в тексті і не псували написаного. Бо якийсь неприємний запашок йде від цих хвамілій, після такої ганебної антиукраїнської заяви. На підтвердження – суворі слова першого Президента Леоніда Кравчука, який жив і працював у Чернівцях: «Це антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради». Ірина Фаріон пропонує засудити всіх підписантів.

    Так що цілком можливо, що наш чернівецький ФеСТ сидітиме там, де відбуває кару «за зраду» Юлія Тимошенко. Бо якби польський Сейм прислухався до прохання Гени, Артема, Яна та всієї їхньої ворожої до своєї нації «компанії» то Україна  змушена була сплачувати полякам шалені довгорічні грошові компенсації. Ось де істинна зрада Вітчизни. Справжні  шантаж, провокація, саботаж, диверсія. А по нашому – паскудництво.

    Та, на наше українське щастя, поляки виявились більшими прихильниками України, ніж ФеСТ разом із 145 антинародними обранцями. Які руками поляків прагнули зірвати підписання угоди про українську євроінтеграцію. Тобто хотіли чужими руками жар загрібати. Як вчить їх великий вождь Віктор Янукович. Наш президент і словом не обмовився про Волинські події. Натомість президент Польщі приїхав у Луцьк на поминальне богослужіння, тихою молитвою пом’янув полеглих, щоб не зранити болючі почуття обох народів.

    А почесний голова партії регіонів, яка своїм зверненням налаштувала громадськість європейських країн проти України, десь там за мурами, за дротами відходить від аж занадто нескромного відзначення дня народження. Разом з ганебними підписантами з комуно – регіональних партій зрадників. Вони цілуються, обнімаються, балюються.

    А Україна тим часом витирається від їхнього плювка. Від потужного ляпаса, який велика європейська держава отримала після ганебного звернення провладної президентської більшості. Як тут обійтись без лайливих визначень. Зрозуміло, що це паскудництво, а творці зрадливого звернення – паскудники.

    Вони дуже переживають, щоб «не вбивати клин між двома країнами». Мудрі й толерантні поляки не дали вам цього зробити. А ось гострий клин у тіло України регіонали з комуністами таки засадили. Лукавий задум розчавити національно – свідому опозицію, скориставшись чужою трагедією, їм  не вдався.

                                                                                Від Сейму до Кнессета

     Сверблячкою штампувати звернення заразились не лише українські законодавці. Вони просили «засудити злочинні діяння українських націоналістів", польський Сейм. Майже одночасно 30 депутатів ізраїльського Кнессету підписали лист на ім’я президента Європарламенту Мартіна Шульца, в якому висловлюють стурбованість якимись "наклепами і погрозами членів ВО «Свобода» на адресу європейського і російського населення України».

    Даними заявами мали би обуритись  українці і дати ґрунтовну відповідь. Мінікраїна, яку без мікроскопа не розгледіти на мапі, в Кнессеті якої засідає 120 парламентарів, погрожує одній з найбільш європейських держав. Це дійсно моська і слон. Третина цього дрібного парламенту дозволяє собі називати українську партію «Свобода» неонацистською. Ізраїльтян обурює, що ця партія не знаходиться в ізоляції, що з нею активно співпрацює опозиція, яка «почала грішити публічним славослів’ям  на адресу національних злочинців».

    Цікаво, які наклепи чи погрози мають на увазі добродії з Кнессету. Хіба те, що без найменших образ хтось із свободівців називав їх жидами. Так це лексична норма багатьох слов’янських мов. Вся літературна класика  послуговувалась лише цим словом. У книжці Олени Пчілки «Викинуті українці» воно буквально на кожній сторінці, кілька цитат. «Тільки сліпа людина не бачить економічної переваги безправних жидів над нашим народом. Дати тепер жидам рівні права – значить не тільки скривдити наш народ, а осудити його на безпросвітне страждання. Але бити жидів, закликати народ до погромів – усе це дика, навісна річ, що шкодить більше нашому народові, ніж жидам». «Та невже ж таке почуття своєї достойності, гідності, якогось гонору і совісті не спинять наших письменників у тому паданню до ніг – жидівству?»

Отака вся книжка талановитої письменниці, бойової журналістки Олени Пчілки – матері Лесі Українки. І ніхто з Кнессету не шумів ні тоді, ні тепер.    Сучасних жидів - депутатів раптом злякали  свободівці – потомки, як вони пишуть у заяві, якихось нацистів. Що ж, і на це є переконливе обґрунтування. Виявляється, «в лавах УПА було багато жидів, особливо медичного персоналу, за якими не було випадків негідної поведінки. Навпаки, багато жидів після війни, яких УПА врятувала від знищення жидом Гітлером, говорили, що живуть завдяки УПА».

Однією з таких врятованих була Стела Крейцбах – співробітниця міністерства закордонних справ Ізраїлю. У газеті «Вашингтон Таймс» вона оприлюднила допис «Моїм життям завдячую УПА». Через декілька днів після публікації її було вбито  на вулиці Тель – Авіва.

    Це теж цитата з книжки, якій можна вірити. Тобто здавна мирились євреї і з українськими націоналістами, і з назвою своєї національності. То навіщо тоді цей галасливий політичний вереск. Сучасники називають вас так, як це робили їхні батьки. Вони ж, до речі, рятували їх – жидів і євреїв, ризикуючи власним життям. Про це варто іноді згадувати тим депутатам Кнессету, яким чомусь сверблять руки писати про видумані погрози українців.

Вячеслав Мигалюк, заслужений журналіст України.