Папієв скинувся на "Полонинську ватру", дістався до Путили через Сторожинець на службовому "Лексусі" і здогадувався, хто стане "Політичним бараном полонин"

26 травня відбулось свято "Полонинська ватра", в якому взяли участь багато відомих людей.  Окрім постійних учасників свята голови ЧОДА Михайла Папієва, голови Путильської РДА Василя Сафроняка та голови Путильської райради Дмитра Ославського, на свято до Путили приїхали  - нардеп-регіонал Іван Попеску, голова Вижницької РДА Василь Ткачук, депутати облради, чиновники ЧОДА, а також депутат Румунського парламенту. В Путилі також відпочивав і не тільки керівник обласної ВО"Свобода" Віталій Мельничук.  Попри дощ, який періодично лив у горах, гуцули та гості фестивалю провели вівчарів на літування.

Журналісти отримали змогу поспілкуватись з губернатором та поставити йому свої питання.

Чи давала обласна влада кошти на організацію цього свята?

"Це свято проводиться на спонсорські кошти, я особисто дав спонсорські кошти. Це не кошти бюджету, в чому і унікальність цього свята. Це є свято, яке завжди було поза політикою, яке завжди проводилось не за бюджетні кошти, це кошти тих людей, які хочуть підтримати збереження наших українських традицій, які роблять нашу Полонинську ватру", - запевнив голова ОДА.

"Я вдячний незалежним підприємцям, підприємствам і тим хто особисто вніс свої кошти. Це свято збереглося зі статусом народного свята. Тому оргкомітет закликав всіх, щоб політичні сили навіть не намагались зіпсувати це свято. Навіть цього року ввели номінацію "Політичний баран полонини" для тих політичних сил, які не дослухались до оргкомітету цього свята і виставили свої палатки та намагаються використовувати традиційне свято для своїх якихось політичних ідей", - зазначив Михайло Папієв.

На запитання, хто ж став цим бараном?

"Я ще не чув оголошення. Я здогадуюсь хто, але нехай це вирішить оргкомітет, я абсолютно не впливаю на цю ситуацію", - запевнив губернатор.

Ви їхали сюди машиною. Чи по цим дорогам можна доїхати в Путилу?

"Я зараз їхав через Сторожинець, ви звернули увагу, що там ямковий ремонт в більшості місць проведено. Наша мета - збереження та відновлення всіх тих доріг, які серйозно постраждали, але потреба коштів для того, щоб ми повністю відремонтували всі дороги складає 210 мільйонів гривень, а в бюджеті передбачено на це лише 4 мільйони гривень. Головне щоб була погода і я думаю що ми найближчим часом значно покращимо якість доріг в Чернівецькій області".

Ми їхали не через Сторожинець. Від Мамаївців і до Путильського району дороги нема. 

"Ми плануємо ремонт цього напрямку в другу чергу. В першу чергу ми відновили ділянку через Берегомет, бо традиційно люди на "Полонинську ватру" їдуть саме через Сторожинець та Вижницю. Тому саме цю ділянку ми наразі і відновили".

Чим Ви добиралися в Путилу? Яка у Вас машина?

"У мене як у всіх ламається машина, я не отримую задоволення від їзди по нашим дорогам. Я був нещодавно в Хмельницькій області, в Івано-Франківській області, то я вам скажу, що дороги в нас кращі".

Я приїхав на автомобілі Лексус 470 1998 року, якому зараз вже 14 років. Це службове авто.

Джерело: www.bukpravda.cv.ua

На апаратній нараді сьогодні, 27 травня, голова обласної державної адміністрації Михайло Папієв відзначив належну організацію та проведення традиційного свята виходу на полонини «Полонинська ватра-50» за що висловив вдячність керівництву виконавчої та представницької влади Путильщини. Про це повідомляє прес-служба ОДА. «Усі райони області продемонстрували гостям заходу свою унікальність та самобутність – натуральну та екологічно чисту продукцію агропромислового сектору, чудові фольклорно-інструментальні номери, гастрономічні особливості та народні традиції», - зауважив крім того він. На переконання керівника виконавчої влади краю, свято виходу на полонини вкотре підтвердило той факт, що Чернівецька область - надзвичайно мальовничий та різнобарвний край. «Приємно, що на «Полонинську ватру» завітали керівники сусідніх областей держави, народні депутати та делегація з Румунії, що надало святу загальнодержавного, та навіть – міжнародного масштабу», - підкреслив Михайло Папієв. 

Блог Михайла Салітри
Останній Ватаг

Та ні, він – не останній. Після нього будуть ще кілька.

А може – декілька. Він мружить очі під дощем, як першокласник під вересневим сонцем. Може від хвилювання, а може від того, що побачив у натовпі свого однокласника, який минулого року повернувся з Італії і тепер має “Віто” і квартиру в Чернівцях. Можливо, йому теж хотілося б цього, але він має піднімати овець на полонину. Не таким святковим, як сьогодні: без топірця, кептарика, білих штанів та сорочки. … і зовсім він не виглядає на сорок років. На тридцять три - максимум. Може, то дається взнаки те, що він проводить більше часу межи худобою, а не біля людей. А може, люди, біля яких він проводить час, трохи кращі, ніж худоба.

Він хвилюється, але посміхається, бо тепер його покажуть на обласному телебаченні. За нього проголосували всі попередні ватаги.
Щасливий. Він розповідає, яка велика честь йому припала, бо є наймолодшим ватагом із тих, яких обирали. Наймолодшим із тих, кому доручать свою господарку поважні газди. В його очах не гасне запал навіть тоді, коли доводиться говорити про “підтримку” держави.

Каже про те, що рубати ліс для облаштування полонин їм дозволяють. “І за те їм дякуємо”. Про іншу допомогу не говорить, бо нема про що говорити. Бо губернатор сказав щось про мільйони дотацій на худобу, але ладу тому і бухгалтери не дадуть.

Стоїть ватаг: пір’я на капелюсі намокло, повз капелюх краплини дощу падають на довгий ніс, а звідти – на кептарик. Раптом витирає мозолистою рукою обличчя і каже, що мусить бігти, бо на сцену піднімається голова адміністрації. Завбачливо переступає конячий кізяк, недоречно залишений кимось. Він так гіперприродньо виглядає на тлі співів Віктора Павліка і пластмасових китайських пташечок на батарейках, що можна заплющити очі і відчути себе на справжній полонині.

Разом із запахом кізяка зі сцени в повітря здіймаються чиновницькі слова про важливість сільського господарства, про дотації на нього та всілякий тобі розвиток.

Ватаг слухає, всміхається, тисне руки, фотографується з усіма, а після цього, мабуть, йде змінювати кептарик і святошні штани на спортивний костюм і куфайку. У них і підніметься з отарою догори. Туди, де до пізньої осені робитиме те, що робили його діди та прадіди без усякої "помочи" від держави. І так хочеться вірити, що туди не підніметься жоден голова адміністрації. 

Джерело: molbuk.ua