Осачука з Проданом бити будуть і сильно, і боляче, - думка

Схоже за Осачука з Проданом взялися всерйоз. Навіть дух після свят не дали перевести Після недільного сюжету ТСН про чернівецьке лайно, цільовою аудиторією якого була єдина людина в країні - Президент України, очевидно, що бити будуть сильно і боляче. Можу лише уявити чого вартувало винести на всеукраїнський рівень лайно, у якому ми бабраємося ось уже десяток років. Таке підвищення ставок у грі свідчить про кілька речей: боротьба буде не на життя, а на знищення, переможець має бути тільки один і він хоче все. Ну, а заручником знову буде місто і чернівчани.

Для людей вкотре відведено роль статистів, які мають реагувати на умовні політичні рефлекси закладені у сюжеті. Для цього їх роками натаскували передбачувано реагувати на певні прізвища, події. Так це працює. Для людей там є певні команди-сигнали, як лампочка Павлова для собак, а решта для Офісу президента.  Прикро, що ветерани знову лише розмінна монета. Причому для усіх сторін.  Вічна історія насправді. І так само однаково завжди закінчується. 

Думаю, що це від політичної недосвіченості замовників, яким банально втюхали халтуру. Їм хочеться простих рішень і відповідей на складні ситуації і питання. І їм таке продають, видаючи за вирішення проблеми. Головне зараз швидко імітуємо бурхливу діяльність, заробляємо/освоюємо бабло, а відсутність результату спишемо на війну. Ну, а що ви хотіли?

Ми вже проходили таке і знаємо, що нічим добрим це не завершується. В якісному сенсі. Я не про заробітки маніпуляторів і швидкий дохід замовників від осідлання корита. Я про вічність і місце в історії. Не даремно нас вчили на істфаці, що тільки усвідомлення реальних викликів епохи і слідування ним робить політика лідером і державним діячем.

А все, що нам пропонують - лише тактичні бої без видимої стратегічної мети. Бо такою не можуть бути чиїсь сідниці у керівному кріслі. Нам знову нав'язують стару схему боротьби нібито хорошого з поганим, яка дозволяла Каспруку сім років водити людей за носа. З користю для нього самого і з відсутністю результатів для міста і людей. Пора придумати щось нове. Вже два роки минулого після зміни розкладів, вже можна і треба вимагати результат.

Результат буде тільки тоді, коли служиш не особі/команді, а працюєш на загальну справу, суголосну викликам, які диктує не політичний момент і чийсь корисний інтерес, а епоха. На подвиги надихає усвідомлення загальної перспективи для всіх, а не для групи наближених ситуативних попутників за інтересами. Причому без різниці таборів, які вдають війну за наші, а не за свої шкурні інтереси. 

Юрій Чорней