Низькопробне чтиво. Путін згадав Буковину у пропагандистській статті про Україну (+коментар BukNews)

Низькопробне чтиво. Путін згадав Буковину у пропагандистській статті про Україну (+коментар BukNews)

12.07.2021, 22:54

Президент Росії Володимир Путін написав пропагандистську статтю про Україну. Вона опублікована на сайті Кремля.

НВ публікує головні заяви президента РФ у цьому тексті.

«Один народ» і «спільне надбання»

У статті Путін у черговий раз повторює пропагандистський штамп про те, що росіяни та українці нібито «один народ».

«Росіяни і українці - один народ, єдине ціле. Ці слова - не данина якійсь кон'юнктурі, поточним політичним обставинам. Говорив про це не раз, це моє переконання», - заявляє президент РФ у своїй статті.

Путін називає класиків української літератури Івана Котляревського, Григорія Сковороду та Тараса Шевченка «спільним літературним і культурним надбанням».

«Книги Миколи Гоголя, патріота Росії, уродженця Полтавщини, написані російською мовою, сповнені малоросійськими народними висловами і фольклорними мотивами. Як можна поділити цю спадщину між Росією і Україною? І навіщо це робити?» - заявив також президент РФ.

«Сучасна Україна - цілком і повністю дітище радянської епохи»

У своїй статті Путін пише, що сучасні державні кордони України були сформовані за часів СРСР, коли до її складу увійшли південно-східні, західні регіони, Буковина та Крим.

«Таким чином, сучасна Україна - цілком і повністю дітище радянської епохи. Ми знаємо і пам'ятаємо, що значною мірою вона створювалася за рахунок історичної Росії», - заявив президент РФ, додавши що більшовики «довільно нарізали кордони» і стверджує, що «Росія фактично була пограбована».

Знову назвав Майдан «переворотом»

У своїй пропагандистській статті Путін у черговий раз повторює твердження, що протести на Майдані нібито були «переворотом» і втручанням західних країн у внутрішні справи України.

«Західні країни безпосередньо втрутилися у внутрішні справи України, підтримали переворот. Його тараном виступили радикальні націоналістичні угруповання. Їхні гасла, ідеологія, відверта агресивна русофобія багато в чому і стали визначати державну політику в Україні», - повторив президент РФ стандартні звинувачення своїх пропагандистів.

Він також висловив обурення припиненням політики русифікації після перемоги Революції Гідності.

«Нагадаю, що нова "майданна" влада насамперед спробували скасувати закон про державну мовну політику. Потім був закон про "очищення влади", закон про освіту, який практично викреслив російську мову з навчального процесу», - написав Путін.

 

Війна на Донбасі

Путін, який розв'язав війну на Донбасі, у своїй статті згадує про загибель там 13 тисяч осіб, в тому числі літніх людей і дітей, і стверджує, що Росія, яка обстрілювала Донбас через кордон, ввела туди свої війська, керує місцевими бойовиками, фінансує їх і постачає їм зброю, нібито «зробила все, щоб зупинити братовбивство».

Він також стверджує, що «Києву Донбас просто не потрібен».

Президент РФ також заявив, що Мінські домовленості нібито дають «реальний шанс мирно відновити територіальну цілісність України, безпосередньо домовившись з ДНР і ЛНР за посередництва Росії».

Відносини Росії з Україною

Путін стверджує, що Росія нібито «відкрита для діалогу з Україною і готова обговорювати найскладніші питання», але при цьому звинувачує українську владу в тому, що вона «обслуговує чужі інтереси», і нібито тому діалог насправді неможливий.

Обіцянки Зеленського «виявилися брехнею»

У своїй статті президент РФ згадує про те, що під час своєї передвиборчої кампанії Володимир Зеленський обіцяв закінчити війну на Донабассе і звинувачує його у брехні.

«Основним передвиборним гаслом чинного президента було досягнення миру. Він на цьому прийшов до влади. Обіцянки виявилися брехнею», - написав Путін.

Він стверджує, що під час президентства Зеленського ситуація «навколо Донбасу» деградувала.

Путін також звинуватив українську владу у переслідуванні тих, для кого «проект "анти-Росія" просто неприйнятний».

Джерело: https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/putin-napisav-stattyu-pro-ukrajinu-pro-shcho-vona-golovni-zayavi-putina-pro-ukrajinu-50170969.html

Коментар BukNews:

Не Кримом і Донбасом єдиними. Путін набрехав про Буковину у пропагандистській статті про Україну. З традиційним набором імперських штампів про нібито сформовану совком сучасну територію України, прирощену в тому числі українською Буковиною.
 
Звісно, для чого обивателю знати про задушене самою Росією відродження української нації часів Української Народної Республіки. Хоча навіть духовний попередник Путіна на російському троні Ленін – могильник/реаніматор/модернізатор імперії Романових в одній особі – визнавав, що жертвував саме Україною німцям у Бресті для збереження власної влади у Петрограді. А дочекавшись їхнього програшу у Першій світовій відвоював згодом назад, що зміг урвати, у відродженої Польщі і Румунії, які на той час й собі захапали дещицю українських етнічних земель. Розтоптавши разом з сусідами усі намагання українців жити у власній національній державі у межах етнічних територій. Так як це, власне, передбачав план американського президента Вудро Вільсона на Паризькій мирній конференції. І яким скористалися інші народи, які створили власні держави на уламках середньовічних європейських імперій.
 
Висуваючи ультиматум Румунії влітку 1940 року з вимогою повернути Бессарабію і Буковину Сталін посилався на колишню російську приналежність першої, але аж ніяк не на рішення Буковинського народного віча 3 листопада 1918 року. Для чого! Адже останнє засвідчило прагнення буковинських українців жити у власній соборній українській державі, а не російській. Що б там нині не брехав світові Путін, Москва точно не для України старалася, використовуючи гібридну риторику про нібито возз’єднання українських земель тільки як привід.
 
Добре, що крім брехні Путіна, є чесні книжки, де про всі ці події можна прочитати правду. Наприклад, «Вернон Кресс. Життя під прикриттям». З цієї можна точно довідатися справжні мотиви Сталіна щодо приєднання Буковини. Були вони аж ніяк не виконанням забаганок міфічного українського лобі у Кремлі, а кроком до здійснення вічної мрії Росії про контроль над Чорноморськими протоками. Вже 28 червня 1940 року холоп нинішнього російського царя з каральних органів, заступник наркома внутрішніх справ УРСР М.Горлинський підготував телефонограму всемогутньому наркому внутрішніх справ СРСР Л.Берії про реагування киян на приєднання Північної Буковини. Легкість, із якою київські обивателі розвінчують пропагандистські кліше про визволення і возз’єднання споконвічних українських земель, варта особливої уваги. Імперські потуги комуністів не були великим секретом для населення. «Нам тепер потрібні Дарданелли, тільки це забезпечить нас з боку Чорного моря», або «потрібно взяти береги Чорного моря й запропонувати Туреччині, що захищати протоки будемо ми. Протоки мають бути нашими», - передають сексоти зміст висловлювань киян про щойно приєднану Буковину.
 
Великий мітинг відбувся поблизу будівлі райвійськкомату Сталінського району столиці УРСР. 

Згідно зі змістом телефонограми, кияни  не лише давали оцінку подіям, але й висловлювали геополітичні міркування. Зокрема про те, що «з нашого дозволу Болгарія вимагатиме у Румунії Добруджу», а потім «стане такою ж країною, як, наприклад,  Литва». «Головне зараз, щоби війна на Заході (починаючи з 1 вересня 1939 року  тривала Друга світова війна. – Авт.)  не так швидко закінчилася, ми повинні зайняти ще деякі шматки», – розмірковував інший вуличний стратег. «Тепер нам потрібно отримати Закарпатську Україну», – додавав інший.

На диво, знайшлися й такі, що тверезо дивилися на події. Ось лише деякі найхарактерніші заперечення: «заняття нашими військами… Північної частини Буковини є актом агресії з боку Радянського Союзу, від чого у свій час Радянський Союз відмовлявся…»; «Може це й добре, що зараз не воюємо, але це може виявитися утричі гірше в майбутньому»; «Суть не в Бессарабії, а в Дарданеллах. Слід припускати, що там буде неминуча війна»; «Північну Буковину нам не варто було зараз займати, бо і без  неї у нас є надто багато роботи всередині». 

Радянське імперське зазіхання на всю Буковину справді тільки прискорило розробку Німеччиною плану «Барбаросса», реалізація якого перетворила українські землі на арену найкривавішого військового конфлікту ХХ століття. З усіма страшними наслідками для мешканців цієї землі, яких один маніяк бачив не інакше, ніж рабами і перегноєм історії, а інший – біологічним ресурсом і гарматним м’ясом для реалізації своїх кривавих соціальних експериментів. Натомість реальні прагнення українців, якими криваві режими – нацистський і радянський – у своїх діях зовсім не керувалися, а тільки використовували, засвідчило проголошення 30 червня 1941 року соборної Української Держави. І зробили це українські патріоти не тільки у Львові, як вважалося досі, але на й на оббреханій Путіним Буковині. Це за цю Українську Державу, а не гібридну УРСР, упродовж Другої світової і в післявоєнні роки віддали найдорожче чимало її кращих синів і дочок.
 
Хоча один позитив у черговій брехні Путіна все-таки присутній. І за нього я навіть готовий подякувати. Кращого доказу потреби заповнювати інформаційний простір власним контентом не придумаєш. Природа не терпить пустоти. Не будемо розповідати світові власну історичну правду, бажано засвідчену життєвими історіями реальних людей, наприклад, такою, як чернівчанина Петера Деманта, доведеться ще довго збирати локшину путінської гібридної брехні про власне минуле з власних вух та вух ситих європейських обивателів. Вибір за нами! Звісно, якщо Україна справді має для нас якесь значення. І ми не один народ з росіянами, на чому наполягає Путін.
1